"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/20996/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -Мойсюка М.І.,
суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,
при секретарі - Буденку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комфортавтотранс» до Чернігівської обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_4, Державне підприємство «Чернігівавтотранссервіс» про визнання протиправним і скасування рішення, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Комфортавтотранс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року,-
У грудні 2013 року Приватне підприємство «Комфортавтотранс» (далі - ПП «Комфортавтотранс») звернулося з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Чернігівська ОДА), треті особи: ОСОБА_4, Державне підприємство «Чернігівавтотранссервіс» про визнання протиправним і скасування рішення конкурсного комітету від 12 листопада 2013 року, в частині визначення третьої особи - ОСОБА_4 переможцем конкурсу на право обслуговування автобусного маршруту загального користування Чернігів - Десна (рейси 2803к/2804к, 2805к/2806к).
Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що при проведенні конкурсу відповідач не перевірив достовірність інформації щодо кількості транспортних засобів наявних у перевізника - переможця та не врахував вимоги Додатку 4 до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 року № 953), не нарахував 6 балів.
Вважаючи це порушенням своїх прав, ПП «Комфортавтотранс» просило про задоволення позову.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та задовольнити позов.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що рішення відповідача про визнання переможцем конкурсу на перевезення пасажирів відповідає вимогам закону.
Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 12 листопада 2013 року Чернігівська ОДА провела конкурс на право обслуговування маршруту Чернігів - Десна (рейси 2803к/2804к, 2805к/2806к), в якому взяли участь ПП «Комфортавтотранс» і третя особа - ОСОБА_4
За результатами проведеного конкурсу прийнято рішення №247, відповідно до якого переможцем визнано третю особу та рекомендовано відповідачу укласти договір на перевезення пасажирів терміном на три роки.
Третю особу ОСОБА_4 визнано переможцем конкурсу як такого, що набрав найбільшу кількість балів, зокрема - 13,67, а ПП «Комфортавтотранс» - 11,67 балів.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто, за змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази,суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.
В порушення зазначених вимог закону суди не звернули увагу та не врахували те, чи дотримав відповідач вимоги Закону №2344-ІІІ і Порядку № 1081 визначаючи переможця конкурсу.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 5 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-ІІІ) організація пасажирських перевезень покладається на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо - обласні маршрути), - на Раду Міністрів АР Крим чи обласні держадміністрації. Організація пасажирських перевезень покладається на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації.
Згідно з частиною 1 статті 43 Закону № 2344-ІІІ, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Процедура підготовки та проведення конкурсу здійснюється у відповідності до Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (далі - Порядок № 1081, в редакції спірного періоду).
Так, за приписами пунктів 4, 28, 29, 32 Порядку №1081 організатором на автобусному маршруті загального користування є Рада Міністрів АР Крим, обласні держадміністрації - на міжміському та приміському маршрутах, які не виходять за межі території АР Крим, області (внутрішньо-обласний маршрут), в тому числі, які проходять від м. Києва до населених пунктів Київської області та від м. Севастополя до населених пунктів АР Крим.
Оголошення про конкурс повинно бути опубліковано в засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку конкурсу.
Цим Порядком №1081 також визначений обов'язковий перелік документів, які надає автомобільний перевізник для участі у конкурсі на кожний об'єкт конкурсу окремо.
До заяви автомобільного перевізника додається анкета за формою згідно з додатком 5, в якій передбачаються питання, що будуть враховані під час перевірки достовірності відомостей, що містяться у документах для участі у конкурсі, та під час підрахунків за бальною системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів.
За приписами пункту 40-42 Порядку №1081 під час проведення конкурсу конкурсний комітет розглядає пропозиції перевізників-претендентів виключно за такими показниками: наявність достатньої кількості автобусів, які відповідають умовам конкурсу за класом та пасажиромісткістю (категорія, пасажиромісткість, наявність багажних відділень, додаткового обладнання); наявність, характеристика та кількість резерву автобусів для заміни рухомого складу в разі виходу техніки з ладу; наявність транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями; наявність свідоцтва відповідності автобуса параметрам комфортності (для міжміського перевезення); строк експлуатації автобусів (рік виготовлення, строк фактичної експлуатації); наявність сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам; наявність та характеристика виробничої бази; умови підтримання належного технічного та санітарного стану рухомого складу; умови контролю технічного стану транспортних засобів перед виїздом; умови виконання регламентних робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; досвід роботи перевізника-претендента; наявність та тяжкість порушень безпеки дорожнього руху, транспортного законодавства, ліцензійних умов; якість роботи автомобільного перевізника на даному маршруті (у разі обслуговування на умовах договору (дозволу), укладеного (наданого) на підставі попереднього конкурсу; інвестиційний розвиток суб'єкта господарювання та соціальний ефект від його діяльності; умови контролю за станом здоров'я водіїв.
Під час проведення конкурсу представники організатора та органів державного контролю, які входять до складу конкурсного комітету, відповідно до їх компетенції надають інформацію про діяльність перевізника-претендента.
Представники органів державного контролю несуть персональну відповідальність за достовірність поданої інформації відповідно до законодавства.
У разі участі в конкурсі двох або більше перевізників-претендентів конкурсний комітет визначає кращого з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів відповідно до цього Порядку та Закону України «Про автомобільний транспорт».
Сумарна кількість балів, одержаних кожним перевізником-претендентом згідно з додатком 4, є підставою для визначення переможця конкурсу.
Відповідно до пункту 46 Порядку №1081 переможцем конкурсу визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів.
Згідно з Додатком 4 до Порядку №1081 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 року № 953) враховується середньооблікова кількість працівників за період протягом року до дати оголошення конкурсу з окладом за штатним її розписом із заробітною платою не менше встановленого законодавством мінімуму, що працюють на повну ставку, осіб, для міжміських перевезень від 30 до 50 включно нараховується 6 балів.
Суди зазначених обставин не перевірили, беручи до уваги як доказ додаток до листа ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 6 листопада 2013 року №1966/10/18-013 не перевірили чи зазначені дані узгоджуються з вимогами Додатку 4 до Порядку №1081 та не навели відповідних мотивів відхилення звіту незалежного аудитора №12 від 17 грудня 2013 року щодо розрахунку середньооблікової кількості працівників позивача.
Визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої
дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях
Неповне з'ясування судами дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.
Тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.
За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Комфортавтотранс» задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.І. Мойсюк
Судді: Я.Л. Іваненко
В.В. Тракало