"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/3963/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 49 984,02 грн. та пені у розмірі 180,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що комунальним підприємством "Теплокомуненерго" в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за фактичного працевлаштування 10 інвалідів не виконано у повному обсязі норматив по створенню 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року позов задоволено: стягнуто з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 49 984,02 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 180,00 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланнями на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення судів суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з доведеності з боку позивача факту невиконання з боку комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.
Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що комунальним підприємством "Теплокомуненерго" вжито вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з позицією суду першої інстанції та вказує на помилковість скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення вказано, що відповідачем поінформовано центр зайнятості про наявність вільних вакансій, у тому числі, для працевлаштування інвалідів лише у вересні 2010 року. Звітів за інші періоди відповідачем на надано із посиланням на те, що в іншій період вакантних посад на підприємстві не було.
За вказаних обставин, колегія суддів не може погодитися із позицією суду апеляційної інстанції щодо вжиття відповідачем вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів.
Одночасно з викладеним, зважаючи на положення частини одинадцятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", згідно з якими норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у порівнянні і з положеннями Закону України "Про електроенергетику".
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року скасувати, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: