03 липня 2014 року м. Київ справа № 800/267/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Єрьоміна А.В.,
суддів: Гончар Л.Я.,
Зайця В.С.,
Маслія В.І.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 квітня 2014 року позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у якій просили:
- визнати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 лютого 2014 року № 599/дп - 14 протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії, а саме: притягти суддю Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та суддів апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до дисциплінарної відповідальності.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд даної справи без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позов не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачі в своїй скарзі висловлювали незгоду з судовими рішеннями, однак незгода з рішеннями судів, відповідно до статті 83 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) не є підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Окрім того, твердження позивачів про те, що Комісія з метою позбавлення права на оскарження не направила позивачам копії рішення, а надала витяг з нього, а також не вказала порядок та строки оскарження є необґрунтованим, оскільки ні Законом № 2453-VI, ні Регламентом не встановлено вимог щодо направлення копії рішення Комісії та зазначення в ньому порядку та строку його оскарження. Відповідач при прийнятті вказаного рішення діяв в межах повноважень, передбачених Законом, прав та інтересів позивачів не порушив. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
В провадженні судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. знаходилась цивільна справа № 1013/8604/2012 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до начальника Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь» Лаврик Валентина Романовича, третя особа - ОСОБА_8 про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області (суддя - Чернов Д.Є.) від 25 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позову повністю.
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилена, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2012 року залишено без змін.
Як вважають позивачі, суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та судді Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 порушили присягу судді, не були об'єктивні і справедливі та приймали рішення з порушенням закону.
23 січня 2014 року позивачі подали до Комісії скаргу, в якій просили притягнути суддю Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до дисциплінарної відповідальності.
В скарзі зазначили, що суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 вніс в рішення неправдиві відомості, а судді Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 проявили службову недбалість, не належно виконали службові обов'язки, щодо порядку розгляду справи апеляційним судом, встановлені частиною 1 статті 304 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на вимоги правил, що встановлені для розгляду справи судом першої інстанції, зокрема, частиною 3 статті 163 ЦПК України, не належно перевірили повноваження ОСОБА_9, якому доручалося представництво інтересів Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь», тобто інтересів юридичної особи, а не інтересів відповідача по справі - посадової особи, начальника Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь» Лаврик Валентини Романівни.
За результатами перевірки скарги 23 січня 2014 року членом Комісії Сокуренком Д.М. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Висновок Комісії мотивований тим, що звернення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, наслідком якого може бути притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
20 лютого 2014 року Комісія прийняла рішення № 599/дп-14, яким вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Рішення мотивоване тим, що у вказаному зверненні позивачів відсутні підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону № 2453-VI, а тому у відкритті дисциплінарної справи відмовлено.
Листом від 26 лютого 2014 року № 8вк-437/14 за підписом члена Комісії Сокуренка Д.М. позивачів повідомлено про те, що рішенням Комісії за результатами розгляду скарги відмовлено у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Вважаючи дії та рішення ВККС України протиправними, позивачі звернулися до суду із даним адміністративним позовом.
Враховуючи зміст скарги позивачів, є підстави вважати, що ними фактично оскаржується рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції.
Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону № 2453-VI.
За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону № 2453-VI).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI Вища кваліфікаційна комісія суддів України здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.
Стаття 84 Закону № 2453-VI визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).
В силу частини першої статті 86 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Згідно із частиною другою статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.
У частині третій статті 86 Закону № 2453-VI закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.
Відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 2453-VI член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Керуючись статтею 86 Закону № 2453-VI, член Комісії у висновку за результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності суддів запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_12 та суддів Апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Згідно із частиною сьомою статті 86 Закону № 2453-VI питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Пунктом 8 частини першої статті 91 Закону № 2453-VI встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.
Отже, Комісія діє в межах повноважень, визначених Закону № 2453-VI, а тому не наділена правом вирішення питання про законність ухвалених судових рішень.
У відповідності із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Таким чином, до компетенції Комісії не належить вирішення питань, порушених позивачами у скарзі, оскільки даний орган не здійснює правосуддя.
При цьому, керуючись положеннями Закону № 2453-VI Комісією не встановлено підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно даних суддів, про що прийнято відповідне рішення.
В силу частини першої статті 6 Закону № 2453-VI суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
При офіційному тлумаченні положень частини другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанції. Витребування будь-яких матеріалів справи має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.
Аналізуючи положення законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної скарги здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення норм закону та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України та Рішеннях Конституційного Суду України.
Твердження позивачів про те, що Комісія з метою позбавлення права на оскарження не направила позивачам копії рішення, а надала витяг з нього, а також не вказала порядок та строки його оскарження не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено вимог до рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи та обов'язку роз'яснення в цьому рішенні порядку його оскарження.
Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивачів.
Підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, про які просять позивачі, також відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії № 599/дп- 14 від 20 лютого 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 128, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.
Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: