"26" червня 2014 р. м. Київ К/9991/72856/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Білуги С.В., Лиски Т.О.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Адміністрації Президента Україна про зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 2 червня 2010 року позивачем подано скаргу до Президента України на неправомірні дії чиновників Верховного Суду України щодо не розгляду касаційної скарги. Відповідно до супровідного листа Секретаріату Президента України від 16 червня 2010 року № 22/061288-24 на підставі частини 3 статті 7 та статті 12 Закону України "Про звернення громадян" скаргу позивача надіслано за належністю до Верховного Суду України.
У травні 2011 року позивачем подано до Президента України скаргу на незаконні дії чиновників Адміністрації Президента України, в якій позивач вказує, що матеріали йому повернув керівник управління з питань звернення громадян. Просив Президента України розглянути його скаргу особисто та допомогти йому приватизувати земельну ділянку у Хмельницькій області, яка належить йому на праві спадкоємця. Адміністрація Президента України на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" надіслала за № 22/057655-24 від 11 травня2011року звернення позивача від 4 травня 2011 року до Хмельницької обласної державної адміністрації в частині питань, віднесених до її компетенції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Цей Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
У відповідності до ст. 1 Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст. 3 Закону громадяни можуть звернутися до зазначених вище органів у письмовій або усній формі з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) або скаргами.
Згідно із статтею 5 Закону звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
При цьому, згідно із ч. 3 ст. 7 Закону, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину із відповідними роз'ясненнями.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Частинами 1, 3 і 4 ст. 15 Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 18 Закону визначено, що громадянин при розгляді заяви чи скарги має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Підпунктом 1 та 6 частини першої статті 19 Закону встановлено, що орган державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги і письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Враховуючи те, що вирішення індивідуальних питань громадян стосовно розгляду їх касаційних скарг і питання щодо приватизації земельних ділянок, а також право робити доручення іншим державним органам щодо розгляду зазначених питань, здійснюється уповноваженими на це органами і до компетенції Адміністрації Президента України не відноситься, то у відповідача були підстави для надіслання звернення позивача до Верховного Суду України і Хмельницької обласної державної адміністрації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Адміністрацією Президента України не було порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
С.В. Білуга
Т.О. Лиска