Справа № 488/1913/13-к
Провадження № 1-кп/488/4/14 р.
Іменем України
19.06.2014 року
Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаряхОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
прокурорів:ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого:ОСОБА_7
захисника обвинуваченого:ОСОБА_8
потерпілих:ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
представника потерпілого ОСОБА_9 :ОСОБА_12
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, українця, освіта середня, працює водієм у ТОВ «БЕТОНБУДСЕРВІС», раніше не судимий в силу статті 89 КК України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в ході судового розгляду засуджений вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23.09.2013 року за частиною 1 статті 122 КК України до обмеження волі строком на 2 (два) роки та звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки;
- утримується під вартою з 07.02.2013 року;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 296, частиною 2 статті 296, частиною 2 статті 121, частиною 1 статті 122 КК України, -
01.01.2013 року приблизно о 19 годині 45 хвилин між обвинуваченим ОСОБА_14 , що перебував у стані алкогольного сп'яніння та потерпілим ОСОБА_15 біля входу до бару «На коня», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , виник конфлікт, в ході якого обвинувачений підняв з поверхні землі фрагменти дорожнього покриття і, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи громадськими нормами поведінки у суспільстві, із хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, почав кидати у бік потерпілого фрагменти дорожнього покриття, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження, після чого, з метою продовження хуліганських дій, направився за місцем свого проживання, де взяв кухонний ніж та кухонну сокиру для розділки м'яса, з якими направився до бару «На коня».
Потерпілий, усвідомлюючи небезпеку ситуації, з метою недопущення спричинення йому тілесних ушкоджень, утримуючи двері входу до приміщення бару, не дав можливості обвинуваченому потрапити всередину. В свою чергу, обвинувачений, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи громадськими нормами поведінки у суспільстві, із хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи неможливість спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, знаходячись перед вхідними дверми бару «На коня», намагався потрапити всередину, провокуючи потерпілого на конфлікт, виражаючись на його адресу нецензурною лайкою. Потерпілий, усвідомлюючи небезпеку ситуації, що склалася, попросив викликати співробітників міліції, про що повідомив обвинуваченого з метою припинення протиправних дій останнього, але обвинувачений не звернув на це увагу та продовжив вчиняти хуліганські дії перед вхідними дверима бару. Після прибуття працівників міліції - співробітників державної служби охорони, обвинувачений, усвідомлюючи обстановку, що склалася, не бажаючи припинення своїх протиправних дій, став висловлюватись на адресу співробітників міліції нецензурною лайкою та погрожував застосуванням фізичного насильства відносно них, тримаючи при цьому ніж та сокиру у руках. Викликавши на допомогу екіпаж патрульної служби та дочекавшись його приїзду, працівники міліції з метою припинення хуліганських дій обвинуваченого, застосували до нього заходи фізичного впливу, але й після цього той, не бажаючи припинити свої хуліганські дії, продовжив висловлюватись на їх адресу нецензурною лайкою.
Хуліганські дії обвинуваченого продовжувались не менше 30 хвилин, мали довготривалий та вперто не припиняючийся характер, відрізнялися за своїм змістом особливою зухвалістю, внаслідок дій обвинуваченого було зупинено діяльність закладу «На коня», потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден, крововиливів у області голови, тулуба, лівого стегна, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Окрім того, 03.02.2013 року приблизно о 20:00 годині, обвинувачений з іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, вийшли із бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_3 та побачили потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Після цього обвинувачений та інші особи, що були разом з ним, діючи узгоджено, безпричинно з хуліганських спонукань, використовуючи надуманий привід, ігноруючи сформовані у суспільстві загальноприйняті норми громадської моралі, діючи з особливою зухвалістю, стали наносити численні удари потерпілим, а саме: обвинувачений перший наніс удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_9 , після чого, продовжуючи свій злочинний намір, наніс йому ще не менше двох ударів кулаком руки, від чого ОСОБА_9 впав на землю. Інші особи, що були із обвинуваченим, в цей час стали наносити удари ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Останній, з метою припинення нанесення йому ударів, вирвався та перебіг вулицю, за ним побігли двоє осіб, серед яких не було обвинуваченого. ОСОБА_10 , з метою припинення протиправних дій обвинуваченого та інших осіб, дістав належний йому тренувальний пістолет для відстрілу патронів Флобера, що був незаряджений та оголосив вимогу про припинення нападниками їх протиправних дій. Після цього обвинувачений та інші особи зупинили свої дії, а ОСОБА_10 , підійшовши до ОСОБА_9 , підняв його та потягнув через Жовтневий проспект, в ході свого руху, сховавши пістолет. Побачивши це, обвинувачений та інші особи, діючи узгоджено, наздогнали ОСОБА_10 , збили його з ніг, забрали пістолет та почали бити ногами по тулубу та голові, яку останній прикривав руками. В цей момент ОСОБА_9 , прийшовши до тями та побачивши, що відбувається, направився до ОСОБА_10 для надання йому допомоги. Побачивши це обвинувачений з іншими особами направились до нього, та нанесли йому численні удари ногами по обличчю, внаслідок чого той втратив свідомість.
В результаті дій обвинуваченого та інших осіб, потерпілому ОСОБА_11 завдано тілесні ушкодження у вигляді синців в області обличчя, саден в області кистей рук, поверхневої рани слизової нижньої губи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_10 - тілесні ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 4 пальця правої кисті, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я, потерпілому ОСОБА_9 - тілесні ушкодження у вигляді перелому основи черепа, забиття головного мозку, перелом кісток носа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав частково та надав суду наступні показання.
01.01.2013 року, ввечері обвинувачений прийшов в бар «На коня», до цього протягом дня вживав пиво у невеликій кількості. В барі обвинувачений зустрів потерпілого ОСОБА_16 , з яким в нього раніше був конфлікт. Потерпілий почав чіплятися до обвинуваченого, провокувати та бити його, вигнав з бару, після чого обвинувачений пішов додому, де взяв кухонні сокиру та ніж та повернувся до бару, щоб налякати потерпілого, який фізично сильніше обвинуваченого, щоб той більше до нього не чіплявся. Побачивши це, потерпілий забіг в бар та зачинився там, тримаючи двері. Обвинувачений до бару не заходив, оскільки він був зачинений, просив потерпілого вийти, але той не виходив. Протягом цього часу обвинувачений нецензурною лайкою не виражався, лише розмовляв голосно, бо в нього така манера розмови, окрім сокири та ножа нічим потерпілому не погрожував, нічого в нього не кидав. Через деякий час приїхали співробітники міліції, яким обвинувачений відразу на їх вимогу віддав сокиру та ніж, після чого до нього застосували сльозогінний газ, затримали та доставили у райвідділ, а потім до лікарні, оскільки йому було погано. Усі події з моменту повернення обвинуваченого до бару до припинення ним своїх дій зайняли приблизно п'ять хвилин.
03.02.2013 року ввечері в барі «Деус» обвинувачений відпочивав з трьома друзями, які вживали пиво, сам обвинувачений нічого не пив, вони чекали приходу їх приятеля - ОСОБА_17 . Коли той зайшов, то сказав, що на вулиці до нього чіплялися якісь хлопці. Оскільки обвинувачений був тверезим, то вирішив поговорити із цими хлопцями, щоб не було бійки, за ним йшли також і його друзі, але чи вийшли вони з бару обвинувачений не помітив. Вийшовши на вулицю, побачив трьох хлопців, про яких йому говорив ОСОБА_17 , а саме потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Підійшовши до потерпілих, обвинувачений почав говорити з ними на підвищених тонах, адже в нього така манера розмови, звертаючись до них трьох, але відповідати йому почав лише ОСОБА_9 , тому в подальшому він звертався до нього, а коли побачив, що ОСОБА_9 почав рух в його бік, то вдарив його кулаком правої руки в ліву частину обличчя, внаслідок чого ОСОБА_9 почав на нього валитися, він відштовхнув його та не бачив, впав той чи ні, адже відразу пішов до ОСОБА_10 , щоб його вдарити з метою запобігти можливій спробі останнього напасти на нього. В цей час ОСОБА_10 почав відходити назад, дістав пістолет та направив його на обвинуваченого, який закрив обличчя руками, потім почув хлопок та відчув в області голови біль та жар, відчув, що по голові тече кров. Відходячи до проспекту Жовтневого ОСОБА_10 сховав пістолет. Побачивши це, обвинувачений підбіг до нього та ззаду збоку штовхнув на землю, щоб запобігти спробам повторно вистрілити з пістолету, але не бив. Під поштовху ОСОБА_10 впав на землю обличчям вниз, обвинувачений відібрав у нього пістолет та пішов до бару, щоб змити кров з голови, це бачила бармен. На протилежному від бару «Деус» боці проспекту Жовтневого обвинувачений ударів потерпілим не наносив і взагалі протягом цього конфлікту не переходив проспект. При цьому обвинувачений не бачив, чи виходили з ним з бару його друзі і чи наносили вони або інші особи удари потерпілим. Вийшовши з бару, обвинувачений поспілкувався з друзями, потім до бару приходила, як йому потім стало відомо, мати потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_18 . Пізніше обвинувачений пішов додому, бо в нього боліла голова, викинувши пістолет біля Жовтневої ЦРЛ. Потерпілого ОСОБА_11 обвинувачений не бачив після того, як наніс удар ОСОБА_9 . Обвинувачений заявив про те, що йому невідомо, за яких обставин потерпілі отримали тілесні ушкодження, припустивши, що вони могли падати по дорозі додому. До цих подій обвинувачений наглядно знав лише ОСОБА_9 , але конфліктів з ним не мав, інші потерпілі були йому незнайомі.
Винність ОСОБА_19 у скоєні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів) підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.
За епізодом від 01.01.2013 року.
З показань свідка ОСОБА_20 - бармену бара « ІНФОРМАЦІЯ_3 » вбачається, що 01.01.2013 року ввечері вона знаходилися на своєму робочому місті, бар працював, було багато відвідувачів. Вона бачила, що потерпілий ОСОБА_16 різко заскочив в бар і почав тримати двері, говорячи при цьому, що там хлопець з ножем і сокирою. Свідок відійшла від барної стійки та побачила обвинуваченого, який в руках тримав сокиру і ніж, а потерпілий в цей час тримав двері, щоб той не зайшов в приміщення бару. Свідок викликала державну службу охорони, з якою у закладу «На коня» був укладений договір, але по прибуттю служби охорони обвинувачений свої дії не припинив і продовжував ломитися в двері закладу, це заважало роботі бару, так як відвідувачі не могли потрапити в середину закладу, а ті відвідувачі, які знаходились в барі, не могли вийти на двір. Пізніше приїхала патрульна машина, розмову міліції з обвинуваченим свідок не чула, але бачила як вони розмовляли, внаслідок чого, обвинувачений поклав сокиру на землю. Поки потерпілий ОСОБА_16 не забіг до бару, бійки не бачила і не чула, збитки бару спричинені не були.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила, що очевидцем вказаних подій вона не була, тому що в цей момент знаходилася дома, але пізно ввечері їй подзвонила свідок ОСОБА_20 та повідомила про те, що в барі бійка між обвинуваченим та потерпілим, яких ОСОБА_21 знала до цього тривалий час, у зв'язку з чим бар тимчасово зачинений, викликана міліція. Наступного ранку, 02.01.2013 року, коли ОСОБА_21 прийшла на роботу, ОСОБА_20 їй повідомила, що після затримання обвинуваченого бар відновив свою роботу, але клієнти розійшлися, хоча до початку цих подій був заповнений. Збитків бару нанесено не було. Також свідок повідомила, що вона дійсно тривалий час знайома з обвинуваченим, нарікань на нього, в тому числі, з боку працівників бару ніколи не було.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_22 суду повідомив, що 01.01.2013 року ввечері вони зі свідком ОСОБА_23 за викликом виїхали до бару «На коня». По приїзду на місце, на вулиці, поруч із баром побачили обвинуваченого із ножем та сокирою, він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою, кричав, що когось заріже та вб'є, адресувавши це комусь в барі. Свідок запропонував йому покласти ніж та сокиру на землю, але він відмовився та не заспокоївся, продовжуючи свою поведінку. Оскільки навколо почали збиратися люди, щоб запобігти спричинення їм ушкоджень, викликали на допомогу екіпаж патрульної служби, по його прибуттю застосували до обвинуваченого сльозогінний газ, взявши балончик у екіпажу, що прибув, наділи на нього наручники та затримали. Сокира та ніж після затримання залишилися біля бару, їх вилучали члени слідчо-оперативної групи. Між приїздом свідків на місце події та затриманням обвинуваченого пройшло близько півгодини. В той день бар працював, але його робота була зупинена поведінкою обвинуваченого. Про причини своєї поведінки обвинувачений на місті пригоди нічого не повідомляв, пізніше вказавши, що бажав проникнути в бар, щоб з'ясувати із кимось відносини.
Свідок ОСОБА_23 надав суду показання, які в цілому аналогічні показанням Свідка ОСОБА_22 , зауваживши однак, що обвинувачений голосно висловлювався, у тому числі й на адресу його та ОСОБА_22 , описані у показаннях свідка ОСОБА_22 дії тривали близько 2-3 хвилин. Окрім того, на місті події бармен бару «На коня» повідомила свідку, що виклик на пульт охорони надійшов від неї, адже її налякала поведінка обвинуваченого, причини якої свідкові невідомі.
Пояснюючи розходження між своїми показаннями та показаннями свідка ОСОБА_23 стосовно застосування сльозогінного газу та часу, протягом кого вони намагалися припинити протиправні дії обвинуваченого, свідок ОСОБА_22 вказав, що свідок ОСОБА_23 , напевно, забув про застосування газу, а окрім того, оскільки ОСОБА_23 займався викликом підкріплення, а тому відволікався, не слідкуючи за обвинуваченим, то може невірно пам'ятати час, протягом якого тривали дії обвинуваченого, вказавши, що це тривало приблизно півгодини.
Аналізуючи показання обвинуваченого, допитаних свідків та дослідженні письмові докази, суд відзначає наступне. Усі без виключення допитані свідки не були очевидцями конфлікту, що виник між обвинуваченим та потерпілим до того, як обвинувачений повернувся до бару із ножем та сокирою. В той же час потерпілий, який неодноразово викликався судом, в судове засідання не з'явився та показання суду не надав. Таким чином, обставини отримання потерпілим тілесних ушкоджень можуть бути з'ясовані шляхом дослідження та аналізу показань обвинуваченого та письмових доказів. Так, показання обвинуваченого про те, що він потерпілого не бив та нічого в нього не кидав спростовуються інформацією, що викладена у заяві ОСОБА_16 про залучення до провадження у якості потерпілого, де останній вказав, що обвинувачений спричинив йому тілесні ушкодження, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою (т. 1, а.п. 148) та у висновку експерта № 2 від 25.01.2013 року, з якого вбачається, що потерпілому дійсно були спричинені тілесні ушкодження у вигляді у вигляді садна, крововиливів у області голови, тулуба, лівого стегна, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та могли бути отримані внаслідок кидання каменів.
Звертає на себе увагу також те, що показання обвинуваченого про те, що конфлікт 01.01.2013 року із потерпілим почався в приміщенні бару, коли останній почав чіплятися до нього, провокувати та бити його, вигнав з бару спростовуються показаннями свідка ОСОБА_20 , яка заявила, що до того, як потерпілий сховався в барі від обвинуваченого, який намагався напасти на нього із ножем та сокирою, конфліктів в барі не бачила та не чула. Суд також критично ставиться до показань обвинуваченого по те, що протягом дня 01.01.2013 року він вжив лише невелику кількість пива, оскільки знаходження обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння підтверджується інформацією, що міститься у довідці лікаря приймального відділення Жовтневої ЦРЛ (т. 1, а.п. 146), куди він був, згідно з його показаннями та показаннями свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , доставлений з Корабельного РВ та показників аналізатору наявності алкоголю у видиху обвинуваченого, згідно з яким показник наявності алкоголю склав 2,31 проміле (т. 1, а.п. 147). Вказана довідка, окрім того, не підтверджує показання обвинуваченого про спричинення йому потерпілим тілесних ушкоджень.
Очевидцями дій обвинуваченого після повернення до бару «На коня» із ножем та сокирою були свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , з показань яких вбачається, що обвинувачений дійсно порушував громадський порядок, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував життю та здоров'ю як потерпілого, так і згодом - на адресу співробітників державної служби охорони, не реагував на прохання та вимоги про припинення своїх дій, що призвело, у тому числі, до порушення нормального режиму роботи бару «На коня». Використання обвинуваченим принесених ним з місця проживання предметів - ножа та сокири підтверджується не лише показаннями обвинуваченого та вказаних свідків, але й інформацією, що міститься у протоколі огляду місця події (т. 1, а.п. 142-144), відповідно до якого біля вхідних дверей бару були виявлені та вилучені кухонні ніж та сокира. Вказані ніж та сокира відповідно до висновку експерта № 24 від 04.02.2013 року (т. 1, а.п. 151-153) відносяться до предметів господарсько-побутового призначення, виготовленні: ніж - промисловим способом, сокира - саморобним способом та не є холодною зброєю. Витрати на проведення експертизи склали 245,00 гривень (т. 1, а.п. 154). На вказані предмети ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 26.03.2013 року накладений арешт (т. 1, а.п. 154), вони були оглянуті (т. 1, а.п. 155), визнані речовими доказами (т. 1, а.п. 156) та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Корабельного РВ (т. 1, а.п. 157).
Не викликає також сумнівів й те, що протиправні дії обвинуваченого тривали значний проміжок часу, адже з моменту, коли потерпілий сховався від обвинуваченого всередині бару «На коня», останній не припиняв свої дій ані самостійно, ані за вимогою працівників державної служби охорони, такі його дії були припинені шляхом застосування спеціальних засобів (сльозогінного газу та наручників) свідками ОСОБА_22 та ОСОБА_23 після приїзду на допомогу екіпажу патрульної службу, який викликався саме у зв'язку з тим, що обвинувачений не реагував на вимоги свідків по припиненню своїх дій, а його можливі дії при затриманні могли бути небезпечні для оточуючих громадян, про наявність яких на місці події повідомив суду ОСОБА_22 . Викладене узгоджується також із інформацією, що міститься у протоколі прийняття від ОСОБА_24 заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.01.2013 року (т. 1, а.п. 140), з якого вбачається, що в цей день, близько 21 години 30 хвилин невстановлена особа, знаходячись поблизу бару «На коня», вчинила бійку, погрожуючи ножем та висловлювалася нецензурною лайкою. Аналогічна інформація міститься у рапорті ОСОБА_23 , в якому також вказано про застосування до обвинуваченого спеціальних засобів (т. 1, а.п. 145), що також спростовує показання обвинуваченого про добровільність припинення ним своїх протиправних дій.
Показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про відсутність збитків для бару суд розцінює як правдиві та такі, що свідчать про те, що діями обвинуваченого не було пошкоджене майно бару, при цьому суд зазначає, що порушення ж режиму роботи бару не тільки може призводити до збитків його клієнтам, персоналу та власникам і вирішення питання про наявність та відсутність таких збитків належить до компетенції вказаних осіб, але, окрім того, є порушенням громадського порядку, що захищається державою на засаді публічності.
Обвинувачений, надавши показання, які, на переконання суду, суперечать та спростовуються дослідженими судом доказами в їх сукупності, не зміг вказати причини, з яких свідки можуть його оговорювати.
При цьому обвинувачений наголосив на тому, що із потерпілим у нього й раніше виникали конфлікти, тому усі його дії були спрямовані особисто на потерпілого, з яким він хотів з'ясувати стосунки таким чином, щоб той його більше не чіпав. Не ставлячи під сумнів наявність конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, суд зауважує, що дії обвинуваченого виключають можливість визнати мотивом вчинення ним своїх дій особисту неприязнь до потерпілого. При цьому, вирішальне значення для кваліфікації дій обвинуваченого, на переконання суду, має значення не особистість потерпілого та його відносини із обвинуваченим до 01.01.2013 року, а очевидність для обвинуваченого грубого порушення ним громадського порядку, мотивованого явною неповагою до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Обрані обвинуваченим публічне місце (бар, який був заповнений відвідувачами), спосіб (використання фрагменті дорожнього покриття, нецензурної лайки, погроз, ножа та сокири, незвернення уваги на вимоги по припиненню його дій), а також тривалість (не менше 30 хвилин) вчинення кримінального правопорушення свідчать про те, що обвинувачений намагався шляхом психічного та фізичного впливу на потерпілого продемонструвати свою перевагу (винятковість), пов'язану з явною неповагою до суспільства, людської гідності, байдужим ставленням до правил поведінки і законів. Внаслідок вказаних дій обвинуваченого, окрім того, потерпілому були завдані тілесні ушкодження.
Водночас, суд зазначає, що викладене не підтверджує, що описані дії обвинуваченого супроводжувалися винятковим цинізмом, адже жоден з досліджених судом доказів не свідчить про те, що його дії були поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, в тому числі, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням.
За епізодом від 03.02.2013 року.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 суду повідомив, що 03.02.2013 року приблизно о 19:00-20:00 години він із друзями - потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відпочивали у барі «Деус». В барі окрім них були й інші компанії, але вони не звертали на них уваги, ніяких конфліктів ні з ким у потерпілих не було. Коли вони вийшли покурити та спілкувалися між собою біля бару, з бару вийшли компанія 5 чоловік, серед яких були обвинувачений, якого потерпілий знав наглядно, як особу на прізвисько « ОСОБА_25 ». Вони підійшли до потерпілого впритул, обвинувачений почав питати: «Хто ти такий?», «Що ти тут робиш?». ОСОБА_9 повернувся до нього обличчям, щоб відповісти, але не встиг нічого сказати, адже в цей час обвинувачений вдарив його два рази в ліву частину обличчя. Від ударів у потерпілого потемніло в очах, після чого потерпілий деякий час нічого не пам'ятає. Прийшовши до тями на землі, ОСОБА_9 побачив, що четверо осіб ногами б'ють ОСОБА_10 , який стоїть на карачках, закриваючи обличчя руками. Підчас першого допиту в судовому засіданні потерпілий вказав, що він побачив це, знаходячись на тому боці проспекту Жовтневого, де розташований бар, а в подальшому, після допиту обвинуваченого, уточнив, що прийшов до тями на протилежній стороні проспекту Жовтневого, неподалік того місця, де били ОСОБА_10 . ОСОБА_9 почав кричати, щоб вони припинили бити ОСОБА_10 та, підбігши, відштовхнув одного з нападників і побачив, що до нього йде обвинувачений, піднявши кулаки та явно бажаючи нанести нові удари. ОСОБА_9 почав відходити спиною назад, теж піднявши руки, щоб захистити обличчя, але в цей час ззаду його хтось вдарив по ногах, внаслідок чого він впав на коліна, його руки опустилися, скориставшись чим обвинувачений наніс йому удар ногою в обличчя, від чого потерпілий втратив свідомість. Потерпілий не бачив, чи били ОСОБА_11 . Уривками обвинувачений пам'ятає, що додому його вів ОСОБА_10 , вже з дому мати потерпілого - свідок ОСОБА_18 викликала швидку і його відвезли до лікарні, де він перебував до 28.02.2013 року. Знаходячись в лікарні, 03.02.2013 року повідомив співробітникам міліції, що його била особа на прізвисько « ОСОБА_25 » та інші особи. Що стало причиною такої поведінки обвинуваченого та інших осіб, які разом з ним били потерпілих, ОСОБА_9 невідомо, конфліктів з обвинуваченим, або іншими особами він ніколи не мав.
В ході пред'явлення особи для впізнання, як вбачається із протоколів та слідчих довідок, ОСОБА_9 заявив, що серед зображених на фотографіях впізнає обвинуваченого (т. 1, а.п. 189, 189) та ОСОБА_17 (т. 1, а.п. 190, 191) як осіб, що завдали йому тілесні ушкодження.
З довідки Жовтневої ЦРЛ (т. 1, а.п. 162) вбачається, що ОСОБА_9 знаходився у нейротравмотологічному відділенні Жовтневої ЦРЛ з діагнозом: черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом костей носу, крововиливи обох зіниць. Потерпілим також надані й інші документи, що підтверджують отриманні ним тілесні ушкодження та його знаходження на лікуванні (т. 1, а.п. 67-72, 74). В ході досудового розслідування було проведено дві судово-медичних експертизи для з'ясування наявності у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, їх ступеню тяжкості, механізму спричинення та кількості ударів, спричинених потерпілому, розташування нападника та потерпілого в момент спричинення ушкоджень, можливості їх утворення внаслідок падіння з висоти власного зросту. Так, суду надані висновки експерта № 74 від 27.02.2013 року (т. 1, а.п. 168) та № 103 від 20.03.2013 року (т. 1, а.п. 169-170). Остання за часом експертиза, як вбачається з її мотивувальної частини, призначалася з урахуванням показань потерпілих. Резолютивна частина висновку № 103 від 20.03.2013 року, фактично, підтверджує викладене у резолютивній частині висновку № 74 від 27.02.2013 року, а саме визначає, що у ОСОБА_9 наявні пошкодження у вигляді перелому основи черепу, забою головного мозку, перелому кісток носу, що утворилися від дії тупих предметів за механізмом удару, можливо, 03.02.2013 року о 20:00 годині та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, при чому визначити кількість ударних дій неможливо. Окрім того, у висновку № 103 від 20.03.2013 року також вказується про малу ймовірність утворення вказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту. За таких обставин суд вважає, що досліджені судом висновки узгоджуються між собою та містять однозначний висновок стосовно отриманих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Захисником обвинуваченого, адвокатом ОСОБА_26 заявлялося клопотання про виклик та допит експерта ОСОБА_27 , що проводив вказані експертизи, яке було судом задоволено, однак суд не зміг допитати експерта у зв'язку із хворобою (т. 2, а.п. 30) та смертю (т. 2, а.п. 43) останнього. Керівник експертної установи, яка проводила експертизу - судово-медичний експерт ОСОБА_28 був допитаний в якості спеціаліста та, не коментуючи та не роз'яснюючи суті висновків експертиз, які він не проводив, вказав, що експертиза від 27.03.2013 року (висновок № 74) була призначена, як основна, а експертиза від 20.03.2013 року (висновок № 103) повинна була називатися додатковою, але зазначив, що експертизи проводяться за встановленою методикою, яка є однаковою, як для основної, так і для додаткової експертиз. Інших питань від учасників провадження до ОСОБА_28 не надходило.
Потерпілий ОСОБА_10 суду повідомив, що 03.02.2013 року, вони разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_11 відпочивали в барі «Деус». Коли вони вийшли на вулицю покурити, з бару вийшла група людей, вони всі разом підійшли до потерпілих, обвинувачений грубим голосом спитав ОСОБА_9 : «Хто ти?», «Що ти тут робиш?» Не чекаючи відповіді ОСОБА_9 , інша особа, що була в компанії з обвинуваченим, нанесла йому удар, потім ОСОБА_9 почав бити також обвинувачений, нанісши йому два-три удари, від чого у того підкосилися ноги, він почав завалюватися на обвинуваченого, осідаючи на землю. В цей час на самого потерпілого напала ще одна особа, що була разом з обвинуваченим. Відчуваючи небезпеку за життя та здоров'я своє та ОСОБА_9 , потерпілий дістав належний йому пістолет для відстрілу патронів Флобера та попросив нападників зупинитися. Вони зупинили свої дії, але не розходилися, стоячи поруч. Потерпілий підбіг до ОСОБА_9 , який не міг самостійно пересуватися внаслідок отриманих ударів та почав його тягнути на іншій від бару «Деус» бік проспекту Жовтневого, але, оскільки той був важким, тягнути його було незручно, тому ОСОБА_10 за декілька кроків до іншого боку проспекту Жовтневого сховав пістолет в кобуру, після чого на нього знову напали, інша особа його вдарила, від чого він впав на карачки і не зміг встати, після чого лише прикривав голову руками, у нього забрали пістолет та почали бити не менше трьох осіб, серед яких були обвинувачений. Саме в цей час потерпілий відчув біль у пальці руки, який, як потім з'ясувалося, був зламаний в ході цих подій. Хто конкретно завдав удар, що призвів до переламу, потерпілий не знає. ОСОБА_10 почав кликати ОСОБА_9 на допомогу. Що відбувалося не бачив, оскільки закривав голову руками, але відчув, що його припинили бити та, піднявши голову, побачив, що обвинувачений та інші особи наносять ОСОБА_9 удари ногами по обличчю та тулубу. ОСОБА_10 підвівся, щоб допомогти ОСОБА_9 , але на нього знову напала інша особа, вони вдвох викотилися на проїжджу частину проспекту Жовтневого, по якій рухався вантажний автомобіль. Щоб не попасти під його колеса, потерпілий повернувся на той бік проспекту Жовтневого, де розташований бар, і побачив, що нападники залишають місце події по АДРЕСА_4 , а ОСОБА_9 лежить непритомний. Підійшовши до останнього, ОСОБА_10 підняв його та повів додому, де сказав матері потерпілого викликати швидку, а сам пішов додому. В лікарню звернувся наступного дня, так як зранку ушкоджений палець потемнів та набряк. В лікарні на палець наклали гіпс, який він носив до кінця лютого 2013 року. У потерпілого також були інші ушкодження, але лікар їх не описав. Також був зіпсований одяг потерпілого. Пістолет, що був у потерпілого, є тренувальним та призначений для покращення навичок стрільби по мішенях, він придбаний легально, на підтвердження чого судом дослідженні відповідні документи (т. 1, а.п. 175-177). Пістолет в той вечір опинився у потерпілого випадково, він з нього не стріляв та не міг би вистрілити, оскільки він був розряджений. І хоча патрони також були у потерпілого, але знаходилися у пакеті, прив'язаного до ручки, а заряджання потребує часу.
До цих подій обвинуваченого та інших нападників не знав, конфліктів з ними не було, не знає, що могло стати причиною такої їх поведінки.
Показання потерпілого узгоджуються із інформацією, що міститься у протоколі прийняття від нього заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.02.2013 року (т. 1, а.п. 160).
В ході пред'явлення особи для впізнання, як вбачається із протоколів та слідчих довідок, ОСОБА_10 заявив, що серед зображених на фотографіях впізнає обвинуваченого (т. 1, а.п. 192, 193), ОСОБА_17 (т. 1, а.п. 194, 195) та ОСОБА_29 (т. 1, а.п. 196, 197) як осіб, що завдали йому тілесні ушкодження.
З інформації, що міститься у висновку експерта № 73 від 18.03.2013 року (т. 1, а.п. 171) вбачається, що у ОСОБА_10 наявні тілесні ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 4 пальця правої кисті, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 суду повідомив, що коли вони з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вийшли з бару «Деус» покурити, до останнього підійшли дві особи, та щось сказали, але що конкретно - потерпілий не чув та відразу почали бити ОСОБА_9 руками в обличчя. При цьому потерпілий спочатку не зміг вказати, хто вдарив перший, але відповідаючи на питання представника потерпілого вказав, що перший удар ОСОБА_9 наніс саме обвинувачений. Після цього усіх потерпілих почали бити, зокрема, двоє осіб, серед яких не було обвинуваченого, почали бити самого ОСОБА_11 , вдаривши по обличчю. Втікаючи від них потерпілий перебіг вулицю Артема, але його наздогнали та побили, спричинивши тілесні ушкодження - гематоми та садни, після чого він пам'ятає лише, що опинився у дворі, де мешкає його мати. Перед тим, як почати тікати від нападників, бачив, що ОСОБА_10 дістав пістолет, але не бачив, щоб той стріляв та не чув пострілів.
З усіх осіб, які були серед нападників потерпілий наглядно знав лише обвинуваченого, як особу на прізвисько « ОСОБА_25 », конфліктів ані з обвинуваченим ані з іншими особами у потерпілого раніше не було.
В ході пред'явлення особи для впізнання, як вбачається із протоколів та слідчих довідок, ОСОБА_11 заявив, що серед зображених на фотографіях впізнає обвинуваченого (т. 1, а.п. 198, 199) та ОСОБА_17 (т. 1, а.п. 200, 201), як осіб, що приймали участь у завданні потерпілим тілесних ушкоджень.
Показання потерпілого узгоджуються із інформацією, що міститься у протоколі прийняття від нього заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2013 року (т. 1, а.п. 161).
З інформації, що міститься у висновку експерта № 43 від 22.02.2013 року (т. 1, а.п. 172) вбачається, що у ОСОБА_11 наявні тілесні ушкодження у вигляді синців в області обличчя, саден в області кистей рук, поверхневої рани слизової нижньої губи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_30 (ПІБ свідка змінені у зв'язку із застосуванням до нього заходів безпеки) повідомив, що 03.02.2013 року в вечірній час, приблизно о 19 години 30 хвилин він знаходився на перехресті вулиць Артема та проспекту Жовтневого в місті Миколаєві на протилежному від бару «Деус» боці проспекту та побачив, що біля бару «Деус» палять троє раніше не знайомих йому осіб, у декого з них було довге волосся. Після цього з бару вийшло біля п'яти інших осіб, серед яких був обвинувачений, та почалася бійка. Першим удар одному з хлопців, що палили, який був з короткою зачіскою (підчас відеоконференції свідок вказав, що цією особою є потерпілий ОСОБА_9 ), наніс обвинувачений, це був удар кулаком в обличчя. Потім потерпілих почали бити й інші особи, що були в компанії з обвинуваченим, сам обвинувачений вдарив ОСОБА_9 3-4 рази. Чому потерпілих почали бити, свідку невідомо, до першого удару, нанесеного обвинуваченим, все було тихо. Один з потерпілих перейшов проспект Жовтневий та опинився біля свідка, його догнали та побили знову, били 3-4 особи, в тому числі й обвинувачений, наносячи удари ногами. Двоє потерпілих розбіглися в різні сторони, а один залишився лежати на землі, після чого свідок пішов з місця події, а нападники повернулися до бару. Той потерпілий, що залишився лежати на землі, на думку свідка, постраждав більше за всіх, адже не міг самостійно встати. Всі події тривали близько 15 хвилин. Зброї підчас конфлікту свідок не бачив, пострілів не чув.
В ході пред'явлення особи для впізнання, як вбачається із протоколів та слідчих довідок, свідок ОСОБА_30 (т. 1, а.п. 213) заявив, що серед зображених на фотографіях впізнає обвинуваченого (т. 1, а.п. 214, 215), ОСОБА_17 (т. 1, а.п. 216, 217) та ОСОБА_29 (т. 1, а.п. 218, 219), як осіб, що завдали потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тілесні ушкодження.
Окрім того, в ході пред'явлення особи для впізнання, як вбачається із протоколів та слідчих довідок, свідок ОСОБА_31 (т. 1, а.п. 204) заявив, що серед зображених на фотографіях впізнає обвинуваченого (т. 1, а.п. 205, 206), ОСОБА_17 (т. 1, а.п. 207, 208) та ОСОБА_29 (т. 1, а.п. 209, 210), як осіб, що завдали потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тілесні ушкодження.
Допитана в якості свідка ОСОБА_32 - бармен бара «Деус» повідомила, що у вечірній час зимою 2013 року, точніше не пам'ятає, обвинувачений сидів за столиком разом з товаришами в барі «Деус», вони розпивали спиртні напої. За сусіднім столиком сиділи потерпіли, які пили пиво. Компанія обвинуваченого і він сам в тому числі, неодноразово виходила на вулицю, коли вони вийшли в черговий раз, вона почула галас та вийшла в тамбур, щоб подивитися звідки лунають крики, пострілів не чула, побачила обвинуваченого, який вмивався, так як на його руках та обличчі була кров. Після того, як обвинувачений вмився, він повернувся за столик і продовжував спілкуватися зі своїми товаришами. Через деякий час компанії по черзі почали виходити на подвір'я, де між ними знову зав'язалася бійка, а через декілька хвилин бійка перемістилася на протилежну сторону вулиці по проспекту Жовтневому, де поблизу світлофору декілька осіб били ногами чоловіка, який лежав на землі. Враховуючи те, що всі події відбувалися в темний час доби, свідок не змогла розгледіти учасників бійки. Також свідок повідомила, що через деякий час після бійки до неї заходила жінка (мати потерпілого ОСОБА_9 - свідок ОСОБА_18 ) і запитувала про події, які сталися в той вечір.
В ході пред'явлення особи для впізнання, як вбачається із протоколів та слідчих довідок, свідок ОСОБА_32 заявила, що серед зображених на фотографіях впізнає обвинуваченого (т. 1, а.п. 222, 223), ОСОБА_17 (т. 1, а.п. 216, 217) та ОСОБА_29 (т. 1, а.п. 218, 219), як осіб, що завдали потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тілесні ушкодження.
Допитана в ході судового засідання свідок ОСОБА_18 - мати потерпілого ОСОБА_9 суду повідомила, що 03.02.2013 року, близько 20:00 години до неї додому прийшли потерпілі, син був сильно побитий, тому вона викликала швидку та поїхала з ним до лікарні, а інші потерпіли пішли до себе додому. ОСОБА_9 повідомив їй, що його побили біля бару «Деус», тому по дорозі з лікарні додому, куди вона ходила за грошима, свідок звернула увагу на компанію з п'яти осіб, що стояли біля бару «Деус». Вони були збуджені, серед них були обвинувачений та інша особа, яка сказала, що «треба було добивати усіх». Також свідок бачила, що обвинувачений ходив до бару «Деус» вмиватися. За словами свідка, вона відразу зрозуміла, що її сина, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 побили саме ці люди, оскільки вони були збуджені, інших людей поблизу бару не було.
У потерпілого ОСОБА_9 в результаті цих подій було розбито обличчя, йшла кров, в тому числі з рота, він був як в тумані, постійно втрачав свідомість. Як з'ясувалося, в нього були тріщини черепа, гематома, перелам основи черепу, він довго лікувався і ще потребує лікування, зокрема, йому необхідна пластична операція на обличчі.
Також судом були допитані й інші свідки з боку сторони обвинувачення - ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , проте їх показання не містять відомостей, що свідчили б про винуватість або невинуватість обвинуваченого, вказаних подій, що відбувалися біля бару «Деус» вони не бачили.
Місце події було оглянуте 05.02.2013 року, про що був складений протокол (т. 1, а.п. 163-167), в ході огляду нічого не вилучалося.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків. Не заперечується обвинуваченим та підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_30 те, що першим удар ОСОБА_9 наніс саме обвинувачений. Таким чином, в цій частині вказаними докази спростовуються показання ОСОБА_10 про те, що перший удар ОСОБА_9 був нанесений іншою особою. При цьому суд звертає уваги на те, що при цьому сам ОСОБА_10 вказав, що після удару іншої особи обвинувачений також наніс ОСОБА_9 не менше трьох ударів, а тому вказане розходження у показаннях потерпілих, на переконання суду, усунуте в ході судового розгляду. В подальшому, з урахуванням того, що після спричинення ОСОБА_9 серії ударів, він непритомнів, почав завалюватися в бік обвинуваченого, не міг триматися на ногах самостійно, суд оцінює його показання у сукупності саме із показаннями ОСОБА_10 , який намагався відтягнути його від бару «Деус» на інший бік проспекту Жовтневого, де обвинувачений та інші особи продовжили наносити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тілесні ушкодження.
Так, показаннями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_30 повністю спростовані показання обвинуваченого про те, що він не переходив на протилежний від бару «Деус» бік проспекту Жовтневого та не спричиняв там потерпілим тілесні ушкодження. Як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_10 вказують на те, що обвинувачений та інші особи, знаходячись на протилежному від бару «Деус» боці проспекту Жовтневого, діючи спільно, наносили удари ногами спочатку ОСОБА_10 , а потім - й ОСОБА_9 , після того, як останній зробив спробу припинити процес побиття ОСОБА_10 , почавши кричати та відштовхнувши одного з нападників.
Відповідаючи на запитання стосовно розбіжностей між його показаннями та показаннями свідка ОСОБА_30 , обвинувачений вказав, що на його думку, свідка там взагалі не було, адже він нікого не бачив.
У обвинуваченого, як вбачається з інформації, що міститься у висновку експерта № 52 від 22.02.2013 року (т. 1, а.п. 173) дійсно були виявлені тілесні ушкодження у вигляді поверхової рани волосистої частини голови в тім'яній області зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та могли утворитися внаслідок однократного пострілу, ймовірно, з травматичної зброї. Не ставлячи під сумнів висновок, зроблений експертом, суд відзначає, що у судовому засіданні спростовані показання обвинуваченого про те, що вказані ушкодження спричинені йому потерпілим ОСОБА_10 . Так, не тільки потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , але й свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_32 заявили про те, що не чули пострілів та не бачили, щоб ОСОБА_10 стріляв з пістолету, який, за його показаннями, взагалі був розряджений. При цьому суд враховує також й показання обвинуваченого про те, що свідок ОСОБА_32 могла не чути постріл, оскільки знаходилася в барі, де гучно грала музика, але зауважує, що по-перше, показання вказаного свідка суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами, які також спростовують здійснення ОСОБА_10 пострілу, а по-друге, враховує, що, незважаючи на музику в барі, свідок ОСОБА_32 почула звуки конфлікту, що відбувався між обвинуваченим та іншими особами із потерпілими. При чому суд також враховує, що свідок ОСОБА_32 , знаходячись на робочому місці, не могла постійно стежити за подіями, що відбувалися за межами бару «Деус», адже, повинна була обслуговувати клієнтів та стежити за збереженням майна бару. Саме цим на думку суду, пояснюються розходження у хронології опису подій між показаннями ОСОБА_32 та інших свідків.
Вказаний пістолет, який відповідно до висновку експерта № 145 від 20.02.2013 року (т. 1, а.п. 180-184) дійсно призначений для тренувальної стрільби поза спеціальних приміщень та майданчиків (тирів, стрільбищ) патронами Флобера, як і зазначав у своїх показаннях потерпілий ОСОБА_10 , і до вогнепальної зброї не відноситься, був добровільно виданий слідчому обвинуваченим (т. 1, а.п. 174), що підтверджує показання як обвинуваченого, так і ОСОБА_10 про те, що він був відібраний у останнього саме обвинуваченим, оглянутий (т. 1, а.п. 178), визнаний речовим доказом (т. 1, а.п. 186) та переданий на зберігання в камеру схову речових доказів Корабельного РВ (т. 1, а.п. 187). Витрати на проведення експертизи склали 293,40 гривень (т. 1, а.п. 185).
Суд також ставиться критично до показань обвинуваченого про те, що удари ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були спричинені ним з метою запобіганню вчинення ними насильницьких дій, адже ініціатором конфлікту, безумовно, був обвинувачений, який за власною ініціативою, в компанії інших осіб, що чисельно переважала компанію потерпілих, підійшов до останніх та почав розмову у спосіб (шляхом завдання питань на кшталт «Хто ти?», «Що ти тут робиш?»), що дозволяє зробити однозначний висновок про агресивність його намірів відносно потерпілих.
Обвинувачений, надавши показання, які суперечать показанням потерпілих та свідків та, на переконання суду, спростовуються дослідженими судом доказами в їх сукупності, не зміг вказати причини, з яких потерпілі можуть його оговорювати.
Матеріали досудового розслідування щодо інших осіб, про участь яких у вказаних діях разом із обвинуваченим вказували потерпілі та свідки, виділені із даного кримінального провадження та зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань на підставі постанови прокурора ОСОБА_5 від 25.04.2013 року (т. 1, а.п. 226-228).
Таким чином, суд доходить до висновку про те, що узгоджені дії обвинуваченого та інших осіб були спрямовані на грубе порушення громадського порядку, мотивовані явною неповагою до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю. Обрані ними публічне місце (перехрестя двох вулиць із жвавим рухом в час доби (близько 20:00 години), коли на перехресті наявні сторонні особи, біля бару, який був заповнений відвідувачами), спосіб (постійне продовження хуліганських дій, незважаючи на дії потерпілих, спрямованих на їх припинення), тривалість (близько 15 хвилин) вчинення кримінального правопорушення свідчать про те, що обвинувачений, маючи спільний з іншими особами умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, намагався продемонструвати свою перевагу (винятковість), пов'язану з явною неповагою до суспільства, людської гідності, байдужим ставленням до правил поведінки і законів. При цьому вказані узгоджені спільні хуліганські дії обвинуваченого та інших осіб охоплювалися єдиним спільним умислом та призвели, окрім порушення громадського порядку, також й до спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.
Водночас, суд зазначає, що викладене не підтверджує, що описані дії обвинуваченого та інших осіб супроводжувалися винятковим цинізмом, адже жоден з досліджених судом доказів не свідчить про те, що його дії були поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, в тому числі, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням.
За викладених обставин суд змушений визнати, що показання обвинуваченого, дані ним протягом судового розгляду, як за епізодом від 01.01.2013 року, так і за епізодом від 03.02.2013 року не були відвертими та були спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченого за вчинені ним кримінальні правопорушення (злочини), а тому суд сприймає їх як обраний обвинуваченим спосіб захисту від обвинувачення, довіряючи лише тим показанням, які не спростовуються іншими дослідженими судом доказами.
Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доказаною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів).
Дії обвинуваченого за епізодом від 01.01.2013 року, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень суд кваліфікує за частиною 4 статті 296 КК України. При цьому суд зазначає, що в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження супроводження дій обвинуваченого винятковим цинізмом, у зв'язку з чим вказана кваліфікуюча ознака виключена судом із пред'явленого ОСОБА_36 обвинувачення.
Дії обвинуваченого за епізодом від 03.02.2013 року, а саме:
- хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб суд кваліфікує за частиною 2 статті 296 КК України. При цьому суд зазначає, що в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження супроводження дій обвинуваченого винятковим цинізмом, у зв'язку з чим вказана кваліфікуюча ознака виключена судом із пред'явленого ОСОБА_36 обвинувачення;
- спричинення потерпілому ОСОБА_9 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб - за частиною 2 статті 121 КК України;
- спричинення потерпілому ОСОБА_10 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я - за частиною 1 статті 122 КК України.
Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він повнолітній (т. 2, а.п. 1, 2), раніше в силу статті 89 КК України не судимий (т. 2, а.п. 4, 6), після вчинення кримінальних правопорушень засуджений вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23.09.2013 року за частиною 1 статті 122 КК до обмеження волі строком на 2 (два) роки та звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки (т. 2, а.п. 8-9), не одружений, працює водієм у ТОВ «БЕТОНБУДСЕРВІС», на обліку у лікаря-психіатра (т. 2, а.п. 10, 11) не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання алкоголем (т. 2, а.п. 12), за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується негативно (т. 2, а.п. 14), а за місцем роботи - позитивно (т. 2, а.п. 15), що в цілому дозволяє суду зробити висновок про посередню характеристику обвинуваченого.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень (злочинів), які відносяться до злочинів середньої тяжкості (частина 1 статті 122, частина 2 статті 296 КК України) та тяжких злочинів (частина 2 статті 121, частина 4 статті 296 КК України), сукупність усіх обставин, що характеризують дані злочини, які є умисними, насильницькими, особистість обвинуваченого, про що детально вказано вище.
Обставини, що пом'якшують покарання, судом не встановлені.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 КК України (епізод від 01.01.2013 року), у відповідності до пункту 15 частини 1 статті 67 КК України, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. В той же час суд зазначає, що знаходження обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння в момент вчинення кримінальних правопорушень за епізодом від 03.02.2013 року не підтвердилося в ході судового розгляду.
Таким чином, суд доходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого виключно в умовах ізоляції від суспільства та про призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі за усіма вчиненими ним злочинами (кримінальними правопорушеннями) у розмірі, що буде достатнім як для покарання обвинуваченого, так і для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
При вирішенні питання про призначення покарання за сукупністю злочинів (кримінальних правопорушень), суд, з урахуванням частини 1 статті 70 КК України визначає покарання шляхом часткового складання покарань. При цьому, суд відмічає, що у відповідності до частини 2 статті 70 КК України, оскільки два з вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушення (злочинів) відносяться до тяжких, можливе призначення йому покарання вище від найвищої межі, передбаченої санкцією частини 2 статті 121 КК України (санкція якої є найсуворішою з інкримінованих обвинуваченому статей), однак у межах максимального строку вказаного виду покарання, що визначений у загальній частині КК України, однак, на переконання суду, у застосуванні частини 2 статті 70 КК України немає потреби, адже покарання, остаточне визначене на її підставі, буде надмірним та не відповідатиме загальним вимогам до покарання, передбаченим статтею 50 КК України.
Обвинувачений був затриманий 07.02.2013 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (т. 1, а.п. 232-233), в ході затримання у нього був вилучений мобільний телефон із сім-картою «Лайф», який на його прохання був виданий ОСОБА_37 (т. 1, а.п. 236). 08.02.2013 року, ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва (т. 1, а.п. 237) до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався як в ході досудового розслідування (т. 1, а.п. 240), так і в ході судового розгляду кримінального провадження (т. 1, а.п. 17, 46, 88, 118, т. 2, а.п. 18, 33, 36, 61) та є чинним на час ухвалення судом вироку.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження, 23.09.2013 року ОСОБА_14 засуджений Корабельним районним судом міста Миколаєва за частиною 1 статті 122 КК України до обмеження волі строком на 2 (два) роки та звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки (т. 2, а.п. 8-9). Вирок набрав законної сили 26.12.2013 року. За таких обставин суд вважає, що цей вирок має виконуватися самостійно, оскільки якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.
В ході судового розгляду захисником обвинуваченого були заявлені клопотання про проведення комісійної експертизи та слідчого експерименту із залученням експертів (т. 2, а.п. 44-46), про проведення повторної експертизи та слідчого експерименту (т. 2, а.п. 50-51) та про проведення слідчого експерименту із залученням експертів (т. 2, а.п. 67-68). У задоволенні вказаних клопотань судом було відмовлено у зв'язку із тим, що питання, які захисник пропонував поставити перед експертом, вже ставилися при проведенні експертиз в ході досудового розслідування та експерт надав на них відповіді у висновках, а суперечності в показаннях учасників кримінального провадження підлягають з'ясуванню та усуненню при ухваленні судом вироку.
Прокурором поданий позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 2.109,88 гривень (т. 1, а.п. 18-21). На доведення позовних вимог прокурором надана довідка-розрахунок № 17 від 04.03.2013 року (т. 1, а.п. 22, 241) на вказану суму. Заявлений позов прокурора обвинувачений визнав частково, не вказавши конкретно, в якій частині він його визнає.
Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, а якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. За таких обставин суд доходить висновку про задоволення заявленого прокурором позову.
ОСОБА_9 первісно були заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3.000,00 гривень, витрачених на придбання ліків в період лікування (т. 1, а.п. 23). До початку судового розгляду ОСОБА_9 змінив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 8.877,59 гривен (3.987,59 гривень - витрати на лікування, що включають в себе також первісні позовні вимоги + 2.000,00 гривень - витрати на харчування підчас стаціонарного лікування + 1.000,00 гривень - витрати на поїздки ОСОБА_9 на консультації до лікарів + 1.800,00 гривень - вартість пошкодженої в ході спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень куртки) та моральної шкоди в розмірі 70.000,00 гривень (т. 1, а.п. 58-59). В якості доказів спричинення матеріальної шкоди потерпілим (цивільним позивачем) подані медичні документи та чеки, що підтверджують понесення потерпілим на лікування витрат у розмірі 3.532,63 гривень (т. 1, а.п. 24-29, 63-66). Доказів на понесення ОСОБА_9 інших витрат суду не надано.
В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди потерпілий заявив про те, що у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями він пережив сильний страх за своє здоров'я, відчував сильний фізичний біль, пережив стрес, місяць провів в лікарні.
ОСОБА_10 заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4.803,00 гривень (1.703,00 гривень - витрати на лікування + 3.100,00 гривень - вартість пошкодженого в ході спричинення йому тілесних ушкоджень майна) та моральної шкоди в розмірі 15.000,00 гривень (т. 1, а.п. 30). В якості доказів спричинення матеріальної шкоди потерпілим (цивільним позивачем) подані чеки, що підтверджують понесення ним витрат на лікування у розмірі 1.655,20 гривень (т. 1, а.п. 32-36) та складена їм особисто фототаблиця, в якій зазначена вартість пошкодженого майна у розмірі 3.100,00 гривень (т. 1, а.п. 31).
Обвинувачений заявлені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 позови не визнав, вказавши, що його діями не спричинена шкода цивільним позивачам, не навівши при цьому доводів, що свідчили б про невірність визначення позивачами розміру позовних вимог.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В ході судового розгляду доведено що ОСОБА_9 дійсно спричинена матеріальна шкода у розмірі 3.532,63 гривень, а ОСОБА_10 - у розмірі 4.755,20 гривень. За таких обставин, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, що стосуються відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.
При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, суд виходить із наступного. Діями обвинуваченого дійсно спричинена ОСОБА_9 та ОСОБА_10 моральна шкода, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, порушенні нормального укладу їх життя, які останні зазнали у зв'язку із протиправною поведінкою обвинуваченого. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до частини 3 статті 23 ЦК України враховує характер кримінального правопорушення (злочину), вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, глибину душевних страждань потерпілих, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченого, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченого, який на даний час перебуває під вартою, не має сталих джерел доходів, приходячи, таким чином, до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною 4 статті 296, частиною 2 статті 296, частиною 2 статті 121, частиною 1 статті 122 КК України та призначити йому покарання:
- за частиною 4 статті 296 КК України - позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за частиною 2 статті 296 КК України - позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
- за частиною 2 статті 121 КК України - позбавлення волі строком на 8 (вісім) років;
- за частиною 1 статті 122 КК України - позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань визначити ОСОБА_36 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбування ОСОБА_38 покарання рахувати з моменту затримання - 07.02.2013 року.
Запобіжний захід ОСОБА_36 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Вирок Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23.09.2013 року, яким ОСОБА_14 засуджений за частиною 1 статті 122 КК України до обмеження волі строком на 2 (два) роки та звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки - виконувати самостійно (т. 2, а.п. 8-9).
Арешт на тимчасове вилучене майно - кухонні ніж та сокиру, вилучені в ході огляду місця події 01.01.2013 року, накладений ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 26.03.2013 року - скасувати (т. 1, а.п. 154);
Речові докази, а саме:
- кухонні ніж та сокиру, вилучені в ході огляду місця події 01.01.2013 року (т. 1, а.п. 156, 157) - знищити (т. 1, а.п. 156, 157);
- пістолет «Safari Magnum» номер Х НОМЕР_1 РФ 440 - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_10 (т. 1, а.п. 186, 187).
Стягнути з ОСОБА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави судові витрати, пов'язані із проведенням експертиз на суму 538,40 гривень (п'ятсот тридцять вісім гривень 40 копійок) - (т. 1, а.п. 154, 185).
Позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити, стягнути з ОСОБА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (ідентифікаційний код юридичної особи 37992601, р/р 31418544700172 у ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 24060300) 2.109,88 гривень (дві тисячі сто дев'ять гривень 88 копійок).
Позов ОСОБА_9 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 3.532,63 гривень (три тисячі п'ятсот тридцять дві гривні 63 копійки) та моральну шкоду у розмірі 10.000,00 (десять тисяч) гривень.
Позов ОСОБА_10 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_13 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 4.755,20 гривень (чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок), та моральну шкоду у розмірі 1.000,00 (одна тисяча) гривень.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що утримується під вартою - протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя ОСОБА_1