Справа № 157/821/14-ц
Провадження №2/157/214/14
Іменем України
07 липня 2014 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Гончарука О.Н.,
за участю секретаря - Мельницької Г.П.
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої при виконанні трудових обов'язків
установив :
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що 03 серпня 2010 року о 06 годині 40 хвилин в місті Києві на перехресті проспекту Перемоги - вулиці Зоологічній з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої керований ним автобус марки «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1, якого він, позивач, орендував у ОСОБА_3, зазнав механічних пошкоджень.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03 січня 2014 року з нього як роботодавця ОСОБА_1, винного у ДТП, стягнуто в користь ОСОБА_3 164 095 грн. 91 коп. завданої майнової шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 950 грн. витрат за проведення експертного дослідження та 1919 грн. судового збору. На виконання цього рішення ним сплачено ОСОБА_3 171 964 грн. 91 коп.
Виходячи з положень ст.1191 ЦК України просить суд в порядку регресу стягнути з відповідача в його користь сплачені ним за згаданим рішенням суду кошти та судові витрати.
Позивач до суду не з'явився. Ним подано письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги визнав частково та пояснив суду, що шкоду позивачу ним заподіяно не умисно. Оскільки така шкода завдана позивачу при виконанні ним трудових обов'язків вважає, що він має відшкодовувати її в межах свого місячного середнього заробітку.
Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Як вбачається з ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серії АВ №495201 (а.с.14), рішень Ковельського міськрайонного суду від 22 жовтня 2013 року та від 03 січня 2014 року у цивільних справах за позовами відповідно ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди (а.с.31-32, 35), ухвали Апеляційного суду Волинської області від 26 листопада 2013 року (а.с.33), позивач є суб'єктом підприємницької діяльності та з 2009 по 2014 рр. здійснює послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами. Для цього на відповідній правовій підставі згідно тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 від 23 вересня 2009 року використовував належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль (автобус) марки «Фольксваген ЛТ 46», реєстраційний номер НОМЕР_1.
04 червня 2010 року позивач як підприємець уклав безстроковий трудовий договір з відповідачем (а.с.11), за яким останній серед іншого зобов'язаний був виконувати покладені на нього обов'язки водія, а роботодавець щомісячно оплачувати його працю у розмірі 120 % від мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з дорожнього листа від 02 серпня 2010 року (а.с.12), постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2010 року (а.с.13), 03 серпня 2010 року відповідач перебуваючи у трудових відносинах з позивачем виконував рейс по перевезененю автомобілем (автобусом) марки «Фольксваген ЛТ 46», реєстраційний номер НОМЕР_1, пасажирів до міста Києва. О 06 год. 40 хв. вказаного дня на перехресті проспекту Перемоги - вулиці Зоологічна згаданого міста відповідач не дотримавшись Правил дорожнього руху вчинив наїзд на перешкоду, внаслідок чого керований ним автомобіль зазнав механічних пошкоджень, за що був притягнутий до адмінвідповідальності за ст.124 КУпАП.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 22 липня 2013 року (а.с.21-26), акту прийому-передачі виконаних робіт (а.с.30), вартість матеріального збитку завданого пошкодженням вказаного автомобіля (автобуса) складає 164095 грн. 91 коп., вартість проведеного експертного дослідження - 950 грн.
На підставі ст.1172 ЦК України, вищезгаданого рішення Ковельського міськрайонного суду від 03 січня 2014 року, за пошкоджений автомобіль з ОСОБА_2 стягнуто в користь ОСОБА_3 164 095 грн. 91 коп. матеріальної, 5000 грн. моральної шкоди, 950 грн. вартості проведення експертного дослідження, 1690 грн. 96 коп. судового збору та в користь держави 229 грн. 40 коп. такого збору. Всього з нього стягнуто 171966 грн. 27 коп., які він, крім стягнутого в дохід держави судового збору, згідно розписки (а.с.36) передав ОСОБА_3
Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники з вини яких заподіяно шкоду несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Виходячи з цієї норми закону та встановлених обставин суд на відшкодування цієї шкоди стягує з останнього його середньомісячний заробіток, який за укладеним трудовим договором становив 120 % від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», на час заподіяння шкоди (03 серпня 2010 року) розмір мінімальної заробітної плати становив 888 грн. Виходячи з цього середньомісячний заробіток відповідача мав становити 1065 грн. 60 коп. (888 грн. х 120%).
Будь-яких даних того, що реальний середньомісячний заробіток відповідача інший, позивач суду не подав.
Вимога позивача на застосуванні ст.1191 ЦК України при вирішенні даного спору, згідно якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, задоволенню не підлягає.
За змістом ч.1 цієї статті право зворотньої вимоги до винної особи настає тоді, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків покладено на юридичні або фізичні особи, з якими працівник перебував у трудових відносинах.
На відміну від розміру, передбаченого ч.1 ст.1191 згаданого Кодексу розмір матеріальної відповідальності працівника за заподіяну ним шкоду під час виконання ним своїх трудових обов'язків визначений спеціальною нормою закону (ст.132 КЗпП України) і не може перевищувати його середньомісячного заробітку, в тому числі і за зворотньою вимогою до нього роботодавця.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд на підставі ст.88 ЦПК України стягує з відповідача в користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 грн. 70 коп. (340.5 грн. сплаченого судового збору х 2,38 процента задоволених позовних вимог х 100), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.130, 132, 136 КЗпП України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 1065 (одну тисячу шістдесят п'ять) гривень 60 копійок шкоди завданої при виконанні трудових обов'язків та 10 (десять) гривень 70 копійок витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено до судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційних скарг через Камінь-Каширський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивачем - в той же строк з дня отримання його копії.
Головуючий: О. Н. Гончарук