02 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2087/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,
представника позивача - Пшеничного О.Л.,
представника відповідача - Гаспаряна С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛААД» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
29 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛААД» (надалі по тексту - позивач, ТОВ «Фірма «ЛААД») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року №0001572202/988, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48250,01 грн, з яких: 32 166,67 грн за основним платежем, 16083,34 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ТОВ «Фірма «ЛААД» у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Наголошував на тому, що доводи відповідача про порушення ТОВ «Фірма «ЛААД» вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
21 липня 2008 року ТОВ «Фірма «ЛААД» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 22 липня 2008 року підприємство перебуває на обліку платника податків у Кременчуцькій ОДПІ, з 07 вересня 2010 року зареєстроване платником ПДВ /том 1 а. с. 110, 111, 112/.
Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
У період з 08.04.2014 по 14.04.2014 згідно наказу №1184 від 08/04/2014, на підставі направлення від 08.04.2014 №1014/16-03-22-02, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «ЛААД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період листопад 2013 року та січень 2014 року.
Перевіркою встановлено заниження ТОВ «Фірма «ЛААД» суми податку на додану вартість на суму 32166,67 грн, а саме: за січень 2014 року, чим порушено вимоги підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198, статті 201 Податкового кодексу України /том 1 а.с. 50/.
За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки №1143/16-03-22-02-12/36007655 від 23.04.2014 /том 1 а.с. 13-50/.
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 15 травня 2014 року №0001572202/988, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48250,01 грн, з яких: 32 166,67 грн за основним платежем, 16083,34 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1 а.с. 13/.
Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року №0001572202/988, суд виходить з наступного.
Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.
При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)
З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.
Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
Судом встановлено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено з огляду на доводи про безтоварний характер господарських операцій ТОВ «Фірма «ЛААД» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Алоей» (надалі по тексту - ТОВ «Компанія «Алоей») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делва ЛТД» (надалі по тесту - ТОВ «Делва ЛТД»).
21.08.2013 між ТОВ «Фірма «ЛААД» та ТОВ «Компанія «Алоей» укладено договір №21/08/13 за умовами якого останній зобов'язався надавати інформаційно-консультативні послуги /том 1, а.с. 153-154/.
За умовами договору консультація надається переважно в усній формі /пункт 1.3. Договору/.
Вартість послуг, визначених у пункті 2.2. цього Договору складає 3,63 грн за одну тонну вантажу /пункт 5.2. Договору/.
Відповідно до акту №1 від 27.01.2014 здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Компанія «Алоей» надано консультаційні послуги на суму 2500,00 грн.
На підтвердження вказаних операцій позивачем надано податкову накладну на суму 500,00 грн та рахунок-фактуру.
На підставі вказаної податкової накладної позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року 500,00 грн.
Судом встановлено, що консультативні послуги отримані позивачем від ТОВ «Компанія «Алоей» надавались в усній формі, а тому суд позбавлений можливості встановити їх фактичне надання, обсяг та вартість.
Відповідно до умов договору вартість послуг з урахуванням кількості вантажу, відносно якого надається консультація. Однак із наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку неможливо встановити об'єм вантажу та обрахувати вартість отриманих послуг.
Крім того, позивачем не надано суду доказів необхідності отримання таких послуг.
На підставі викладеного позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Компанія «Алоей» на суму 500,00 грн.
Також, судом встановлено, що 02.01.2014 ТОВ «Фірма «ЛААД» та ТОВ «Делва ЛТД» укладено договір №01/01/14-01, за умовами якого останній зобов'язався виконати дії з організації проведення робіт по репрезентативному відбору проб вантажу третім особам, у тому числі із залученням та/або дорученням та/або передорученням виконання таких дій третім особам /том 1 а. с. 159/.
Відповідно до умов договору до таких дій належать: пошук контрагентів/третіх осіб та/або укладення угод , договір, контрактів та інше, з дорученням та/або передорученням третім особам виконання дій з організації проведення робіт по репрезентативному відбору проб в рамках діючих або знову укладених договорів, та/або складання, підписання, надання, отримання різного роду документів пов'язаних з виконанням цього договору, не тільки, але в тому числі: заявок, замовлень, інформації, довідок, звітів, листів та інше.
Вартість послуг згідно цього Договору склала 3,33 грн за одну тонну вантажу, заявленого у заявці замовника з урахуванням даних товарно-супровідних документів.
На підтвердження отриманих послуг позивачем надано податкову накладну на суму 31666,67 грн.
Відповідно до акту №НП010114 від 31.01.2014 здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Делва ЛТД» проведено організацію робіт по репрезентативному відбору проб згідно договору.
Однак, у судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Фірма «ЛААД» не є власником вантажу щодо якого надавались послуги по репрезентативному відбору. До вантажу відправлялись сертифікати якості та карантинні сертифікати заводів-виробників, котрі місять якісні показники і характеристику товару, з огляду на що, суд не вбачає доцільність отримання позивачем таких послуг.
Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують фактичний відбір проб вантажу та його безпосереднє дослідження, не надано жодних звітів, висновків лабораторій, експертних оцінок і характеристики товару. Із наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку неможливо встановити об'єм вантажу та обрахувати вартість отриманих послуг.
Позивачем не надано суду доказів доцільності отримання таких послуг.
Все вищезазначене дає суду вважати, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Делва ЛТД» на суму 31666,67 грн.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що контролюючий орган дійшов вірного висновку щодо заниження ТОВ «Фірма «ЛААД» ПДВ на суму 32166,67 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року №0001572202/988 протиправним та підлягає не скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи все вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Фірма «ЛААД» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 року становить 1218,00 грн.
Отже ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в даному випадку складає 1827,00грн.
Згідно платіжного доручення №793 від 28.05.2014 позивачем сплачено 10% розміру ставки судового збору - 182,70 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
На підставі вищезазначеного з ТОВ «Фірма «ЛААД» до Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1644,30 грн.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛААД» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛААД» (ідентифікаційний код 36007655) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛААД», Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 07 липня 2014 року.
Суддя А.О. Чеснокова