10 червня 2014 року Справа № 876/11361/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області на постанову Турківського районного суду Львівської області від 14 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Турківського районного управління юстиції Львівської області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області, про визнання дій неправомірними,
02 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби (ВДВС) Турківського районного управління юстиції (РУЮ), в якому просила визнати дії відповідача щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 37119895 та повернення виконавчого листа № 2а-57/11 від 20.12.2012 року неправомірними, а також скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Турківського РУЮ серії ВП №37119895 від 26.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Турківського районного суду Львівської області від 14 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Ухвалено скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Турківського районного управління юстиції Львівської області про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2013 року за виконавчим листом по справі №2-а-57/11, виданим Турківським районним судом Львівської області від 20.12.2012 року, а виконавчий лист по справі №2-а-57/11, виданий Турківським районним судом Львівської області від 20.12.2012 року, який є при справі, повернути начальнику відділу Державної виконавчої служби для продовження виконання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, в управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Турківському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених тільки цим Законом. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим Законом.
Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Держаний бюджет України (рішенням пре місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
З огляду на викладене, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до пункту 2 частини 1 статі 197 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду Львівської області від 14.11.2012 року скасовано постанову Турківського районного суду Львівської області від 26.05.2011 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково і визнано протиправними дії УПФ України в Турківському районі та зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 11.11.2010 року по 26.05.2011 року включно з врахуванням виплачених сум за цей період.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою ВДВС Турківського РУЮ Львівської області від 21.03.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 20.12.2012 року Турківським районним судом Львівської області.
Постановою відділу державної виконавчої служби від 26.06.2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа закінчено на підставі ст.49 ч.1 п.11 та ст.50 Закону України ,, Про виконавче провадження".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем ВДВС Турківського РУЮ не були виконані усі дії, що передбачені законом та передують винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження. Відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин у справі, а тому підлягає скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Згідно ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у paзi, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, i повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до положень ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця ВДВС Турківського РУЮ є протиправними, оскільки ним не були виконані усі дії, що передбачені законом та передують винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження. Відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин у справі, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.
Щодо тверджень Відповідача про відсутність коштів на виконання рішення суду у третьої особи - УПФ України в Турківському районі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.
В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 9 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Водночас, 31 березня 2014 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшла заява про закриття провадження у справі в порядку п.5 ч.1 ст.157 КАС України у зв'язку зі смертю позивачки - ОСОБА_1. Управлінням додано копію відомості про громадян, які померли за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, сформованої відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Турківського районного управління юстиції у Львівській області.
Згідно вказаної відомості ОСОБА_1 зареєстрована померлою 07.12.2013 року згідно актового запису №19 від 09.12.2013 року, складеного виконавчим комітетом Верхньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області.
Пунктом 5 ч.1 ст. 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у разі смерті або оголошення в установленому порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Згідно із ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Таким чином, з огляду на законність та обґрунтованість постанови Турківського районного суду Львівської області від 14 серпня 2013 року, суд апеляційної інстанції вважає, що таку постанову слід визнати нечинною, а провадження в справі закрити.
Керуючись ст. 157, ст. ст. 158-160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Турківського районного суду Львівської області від 14 серпня 2013 року у справі № 458/1068/13-а - визнати нечинною, а провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
М.А. Пліш