Провадження № 22ц/790/4924/14 Головуючий 1 інст. - Чередник В.Є.
Справа №640/15130/13-ц
Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.
02 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Черкасова В.В.
суддів - Кукліної Н.О., Бобровського В.В.
при секретарі - Чемерис Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м.Харкова від 23 травня 2014 року
по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -
У вересні 2013 рокуПАТ КБ «ПриватБанк» (далі-Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.
В обґрунтування позовних вимог Банк вказував, що 13 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 серпня 2017 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами також укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 32,50 кв.м., житловою площею 16,80 кв.м. Зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконує, станом на 15 серпня 2013 року його заборгованість за договором кредиту становить 12 517,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 15 серпня 2013 року складає 100 017,43 грн.
Тому, ПАТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2007 року в розмірі 12 517,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 15 серпня 2013 року складає 100 017,43 грн. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,50 кв.м., житловою площею 16,80 кв.м., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі -продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити ОСОБА_1, який проживає у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 23 травня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13.08.2007 року, в розмірі 12 517,83 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.08.2013 року складає 100 017.43 грн.: звернути стягнення на квартиру загальною площею 32.50 кв.м., житловою площею 16.80 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселено ОСОБА_1, який проживає у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 1229, 57 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що має заборгованість за кредитним договором через скрутне матеріальне становище, для поліпшення кредитної ситуації вели перемовини з Банком щодо реструктуризації боргу, крім того, зазначає про прийняття ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що є підставою для відмови Банку у позові.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином, підтверджуючих документів поважності причин неявки до суду не надав.
Неявка належно повідомленого представника відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконані умови кредитного договору, що є підставою для настання правових наслідків передбачених договором та законом.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
За змістом положень ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 13 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11 серпня 2017 року (а.с.26). Разом з тим, на забезпечення умов виконання кредитного зобов'язання 13 серпня 2007 року між сторонами також укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира загальною площею 32.50 кв.м., житловою площею 16.80 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно положення статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, якщо інше не встановлено щодо відшкодування, в тому числі, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Матеріали справи свідчать, що станом на 15 серпня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 12 517,83 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 15 серпня 2013 року складає 100 017,43 грн., яка складається з наступного:
-9 928,49 доларів США - заборгованість за кредитом;
-936,56 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-306,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;
-720,89 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
а також штрафи відповідно до договору:
-31,29 доларів США - штраф (фіксована частина);
-594,60 доларів США - штраф (процентна складова).
За правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст.33, ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, Передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Проте, 07 червня 2014 року набув чинності ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VIІ, вбачається, що протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Колегія констатує, що даний закон розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались між сторонами спору.
Позичальник ОСОБА_1 одержав кредит в іноземній валюті, у забезпечення його виконання передав в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,50 кв.м., житловою площею 16,80 кв.м. Таким чином, загальна площа предмету іпотеки не перевищує 140 кв.м., це нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, іншого житла у відповідача немає.
Враховуючи наведене, у вимогах банку про звернення стягнення та виселення на спірну квартиру слід відмовити саме з підстав, передбачених ЗУ №1304-VII від 03 червня 2014 року .
Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і в задоволені позову відмовити.
Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 23 травня 2014 року - скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді: