Провадження № 22ц/790/4901/14 Головуючий 1 інст. - Васильєва О.О.
Справа №646/1694/14-ц
Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.
02 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Черкасова В.В.
суддів - Кукліної Н.О., Бобровського В.В.
при секретарі - Чемерис Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 травня 2014 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та інфляційних збитків за договорами позики, -
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та інфляційних збитків за договорами позики.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що між ним та ОСОБА_1 11 березня та 04 серпня 2010 року, були укладені договори позики у формі розписок, за якими останній отримав від нього 1 280 000 грн. з терміном повернення до 01 серпня 2011 року та 1 040 000 грн., з терміном повернення до 01 жовтня 2011 року, що у загальній сумі склало 2 320 000 грн. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2013 року, залишеним без змін в цій частині ухвалою суду апеляційної та касаційної інстанції, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 320 000 грн. та судові витрати. У терміни, визначені угодою і зазначені у розписках, відповідач борг не повернув, що є підставою для стягнення відсотків та інфляційних збитків за договорами позики.
Тому, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача відсотки за користування коштами та інфляційні втрати у сумі 210 289,72 грн.; судовий збір у сумі 3 541 грн. (а.с.115).
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3% річних за договором позики від 04 серпня 2010 року за період прострочення зобов'язання з 02 жовтня 2011 року по 01 квітня 2014 року у сумі 77 102,47 грн. та інфляційні втрати 14 560 грн., а також 3% річних за договором позики від 11 березня 2010 року за період прострочення зобов'язання з 02 серпня 2011 року по 01 квітня 2014 року у сумі 102 470,14 грн. та інфляційні втрати 14 080 грн., а всього 208 212,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 082,18 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судовою колегією в судовому засіданні апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляд справи на іншу дату у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні його адвоката залишено без задоволення, оскільки його представник про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином, причини неявки та на підтвердження цієї обставини документів до суду не надав.
Неявка належно повідомленого представника відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання боржником грошового зобов'язання, що є підставою для стягнення відсотків та інфляційних збитків за договорами позики.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.
Спірні правовідносини регулюються статтями 1046-1049 ЦК України відповідно до положень яких за договором позики позикодавець передає позичальнику у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлюється договором. Позичальник повинен повернути гроші в обумовлений договором позики термін.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 2 320 000 грн., 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у сумі 3 055 грн. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання розписок недійсними відмовлено (а.с.3).
Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2013 року змінено, у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди за договором позики відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. (а.с.13).
Ухвалою суду касаційної інстанції вищевказане рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін (а.с.32).
Згідно частин 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Матеріали справи свідчать, що зобов'язання за договором позики ОСОБА_1 належним чином не виконане.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З вищевикладеного вбачається, що чинне законодавство України, у випадку порушення однією із сторін своїх зобов'язань, передбачає грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй належать, у зв'язку з несвоєчасним поверненням їх від боржника.
Верховний Суд України у своїй постанові від 26.03.2006 року по справі № 2-4/11319-2004 зазначив, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
В Інформаційному листі Верховного Суду України від 15.07.2005 року № 3.2.-2005 викладена правова позиція про природу індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України. Так Верховний Суд України зазначив, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі від 13 квітня 2011 року зазначив, що саме наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов'язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання (ст. 599 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що інфляційні втрати та три відсотки річних не є санкцією, штрафом, неустойкою і не є способом забезпечення зобов'язання, оскільки є частиною самого зобов'язання, яке відповідачем порушено.
Таким чином, суд першої інстанції в відповідності статті 625 цього Кодексу обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за користування коштами та інфляційні збитки.
Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
Посилання ОСОБА_1 в ході апеляційного розгляду на той факт, що позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження по справі, оскільки виниклі спірні правовідносини у позивача з відповідачем допускають правонаступництво.
Тому судова колегія у відповідності до ч.2 ст.310 ЦПК України, відхиляє вимоги відповідача, т.я. рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст.308, ч.2 ст.310313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді: