Справа № 466/8816/13-к
07 липня 2014 року
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12012150090000533 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця , громадянина України, безпартійного, приватного підприємця , раніше не судимого , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 189 КК України, -
ОСОБА_5 , маючи умисел на викрадення та незаконне позбавлення волі людини, вступивши у попередній зговір із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окремі провадження, з метою викрадення та незаконного позбавлення волі людини, 04.04.2012 року біля 11.30 години на автомобілі марки "Фольксваген Траспортер", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , прибули на вул. Підстригача у м.Львові, де під час зустрічі із ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, згідно попередньо розробленого плану та розподілу ролей, із застосуванням фізичного насильства, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, незаконно позбавили волі останнього. Зокрема затягнули ОСОБА_6 в салон автомобіля марки "Фольцваген Транспортер", державний номерний знак НОМЕР_1 де долаючи опір останнього , почали завдавати по його тілу удари руками та ногами. Після викрадення потерпілого ОСОБА_8 , керуючи згаданим автомобілем проїхав вул. Бондарську у м.Львові, та отримавши винагороду за вчинений злочин в сумі 200 гривень, покинув салон авто.
В подальшому, вищевказані особи, окрім ОСОБА_8 , продовжуючи виконання свого злочинного умислу, перевезли потерпілого на невстановлену слідством адресу, яка розташована у мікрорайоні Левандівка у м.Львові, а згодом, близько 19 год. - в лісосмугу, яка розташована неподалік мікрорайону Рясне-1 у м.Львові. Там згадані особи по черзі погрожували потерпілому вбивством, наносили йому удари ногами, руками, сторонніми предметами по тілу, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань ОСОБА_6 . Зокрема ОСОБА_5 , маючи умисел на заволодіння чужими майном у зазначеній групі осіб у лісосмузі неподалік мікрорайону Рясне- 1 у м. Львові із застосуванням насильства, що не було небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, що виразилось у нанесенні йому ударів ногами, руками, сторонніми предметами по тілу, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень із застосуванням ножа, вимагав у ОСОБА_6 передачу коштів в розмірі 50 тисяч доларів США. В процесі незаконного утримання потерпілого у лісосмузі неподалік мікрорайону «Рясне-1» ОСОБА_5 , використовуючи мобільний телефон ОСОБА_6 вказану суму вимагав у дружини потерпілого, погрожуючи розправою над її чоловіком у разі ненадання коштів.
Згідно висновку експерта №1039 від. 16.05.2012 року у ОСОБА_6 виявлено: синці та садна на голові, на спині, на руках, на ногах, крововилив на слизовій оболонці нижньої губи, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 04 квітня 2012 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Вироком Шевченківського райсуду м. Львова від 28.01.13 р. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 визнано винуватими за ч. 2 ст.146 та ч. 2 ст. 189 КК України та призначено різні терміни покарання. Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 16.07.13 р. вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_9 скасовано та провадження в цій частині закрито в зв'язку із смертю останнього; змінено вирок в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 , визначених мір покарання щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю заперечив свою причетність до вказаних злочинів та пояснив, що давно мав намір виїхати на постійне місце проживання у м. Марсель, де товариш мав забезпечити його роботою. 03.04.12 р. він отримав довгострокову візу , що давало йому право виїзду за межі України. Оскільки треба були кошти на тривале перебування у іншій країні, в цей же день він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_9 , який позичив на два місяці у нього 600 Євро та не віддавав даний борг вже протягом 6 місяців. Останній пообіцяв, що поверне борг на другий день. 04.04.12 р. обвинувачений займався підготовкою до тривалої поїздки. О 10 год. ранку він виїхав з дому та поїхав на авторинок, що розташований за МРЕВ ДАІ, що на вул. Перфецького у м. Львові, щоб придбати мастило та масляний фільтр . Оскільки автомобілем „ Порш Каєн” він керував згідно доручення, в подальшому він звернувся у МРЕВ ДАІ щоб отримати талон на право керування даним транспортним засобом. Близько 11 год. він здав документи, прочекав 30 хв., проте йому пояснили, що завис комп”ютер , тому він може відлучитись, оскільки невідомо коли буде працювати система. Близько 12 год. він поїхав до свого знайомого у район „ Рясне- 2 „міняти мастило та масляний фільтр та у МРЕВ ДАІ повернувся близько 14 год., проте комп”ютер ще не працював. Йому пояснили працівники МРЕВ, що оскільки він має намір на тривалий час виїздити за межі України, то йому слід оформити техпаспорт для виїзду за кордон і він почав оформляти ще і ці документи, що зайняло ще певний час. Відтак, до 17 год. 20 хв. він був у МРЕВ ДАІ. Протягом цього часу він неодноразово телефонував до ОСОБА_9 , щоб вияснити у нього коли той поверне борг. Проте його телефон був відключений, через що обвинувачений почав нервувати. З МРЕВ ДАІ він поїхав в район Рясне. Проїжджаючи по вул. Шевченка у м. Львові він побачив, що назустріч йому їде автомобіль ОСОБА_9 , зв”язку з яким він на той час не мав. Тому він доїхавши до розвороту повернув свій автомобіль та поїхав за автомобілем ОСОБА_9 , який спочатку рухався по Рясне, а потім повернув в бік смт. Брюховичі. Коли він наздогнав автомобіль останнього, що був припаркований на узбіччі, то залишив свій автомобіль та пішки пішов на голоси. Тут він вперше побачив потерпілого ОСОБА_6 , який стояв поряд з ОСОБА_9 та ще двома невідомими йому особами . Всі вони розмовляли на підвищених тонах. Оскільки його цікавив лише ОСОБА_9 , то він почав виясняти з ним питання повернення боргу. ОСОБА_9 відразу повернув йому 300 Євро і почав розповідати, що йому гроші винен ОСОБА_6 , проте не хоче віддавати. Між ними почалась словесна перепалка. Оскільки на той час він був знервований, то почав кричати і на ОСОБА_6 , можливо і вдарив його . ОСОБА_9 весь час оправдовувався, що не зміг вчасно віддати йому борг, бо понадіявся на те, що йому поверне борг ОСОБА_6 .. Також сказав, що він вже кудись телефонував і йому пообіцяли, що гроші, які йому був винен ОСОБА_6 зараз привезуть. Жодних сум , які йому був винен ОСОБА_9 він не називав, з дружиною потерпілого по телефону не розмовляв. Дійсно на той час він не розібрався в ситуації, що склалась, оскільки розумів що ОСОБА_6 утримували щоб повернути кошти, які він заборгував. Він може бути винен лише в тому, що не допоміг звільнитись ОСОБА_6 , не забрав його з собою , а навпаки після вказаного конфлікту поїхав додому. Повечерявши та зібравши речі для виїзду за кордон він поїхав у магазин „ Сільпо”, щоб купити сигарети та продукти в дорогу. Потім повернувся додому та ввечері виїхав в напрямку кордону, куди прибув близько 23 год. 30 хв. Він планував їхати через кордон у нічний час, оскільки в цей період немає черг на митниці. Виїхавши за межі України він поїхав до свого друга у Францію, де неофіційно працював весь час фактично до моменту затримання. Він періодично спілкувався з рідними , проте йому нічого не було відомо про те, що його оголошено в розшук. Затриманий він був 27.04.13 р. на території Королівства Монако та в подальшому , по завершенню процедури екстрадиції, перевезений на територію України.
Суд знаходить, що факт вчинення злочинних дій та винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим повністю і об'єктивно стверджується зібраними по справі доказами.
Зокрема, показаннями допитаного в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_6 який незважаючи на зміну прокурором обвинувачення підтримав обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі та пояснив, що вранці 04.04.12 р. йому зателефонував ОСОБА_8 , якого раніше він знав як водія, що розвозить посилки з-за кордону та повідомив, що для його дружини ОСОБА_7 привіз посилку. Оскільки жінка була зайнята, потерпілий сам поїхав за посилкою. На АДРЕСА_2 потерпілий підійшов до маршрутки , де за кермом сидів ОСОБА_8 , проте раптово відкрились бокові двері машини, звідки вибігла група осіб, однією з яких був ОСОБА_5 , та нанісши йому серію ударів скрутили та кинули на підлогу в машину, яка від”їхала з місця зупинки. Осіб, що його викрали він бачив лише кілька секунд , проте в подальшому він міг ідентифікувати їх по голосах. Нічого не пояснивши, нападники в салоні мікроавтобусу , щоб він нічого не бачив, накрили його голову шапкою і капюшоном та продовжували наносити удари в різні ділянки тіла. В подальшому вони забрали всі речі, що були в нього в кишені та ОСОБА_5 зірвав з його шиї золотий ланцюжок з хрестиком. Намагаючись забезпечити собі шанс для втечі він повідомив нападникам, що на перехресті вулиць Наукової та Стрийської він домовився про зустріч зі своїм знайомим. Зупинившись на вказаному перехресті кілька осіб вийшли з маршрутки та через деякий час вони повернулись, вказавши що потерпілого ніхто не чекає та машина продовжила рух. По дорозі вони ще раз зупинялись і хтось виходив. Проте в зв”язку з тим, що потерпілий був притиснутий до підлоги та його голова була накрита шапкою та капюшоном, він впродовж руху транспорту не бачив облич нападників. В подальшому машина зупинилась біля якогось будинку в районі „ Левандівки”, який він впізнав по церкві, коли його вивели з авто. Зігнувши його, щоб він нічого не бачив, нападники по сходовій клітці завели його на останній поверх та подзвонили у двері. Він пам”ятає, що двері були дерев”яні, поряд був вихід на горище з кованими дверима, запам”ятав він також коврик, який був під дверима та те, що двері відкрила жінка, одягнута в яскравий халат . Обличчя її він не бачив. Фактично з моменту його затримання він міг ідентифікувати осіб , які знаходились навколо нього лише по голосу та одягу, який він частково міг бачити - взуття та низ штанів . По коридору його завели у дальню кімнату, де поклали на підлогу. У даному приміщенні йому почали погрожувати жорстоким вбивством , постійно наносячи удари в різні частини тіла та вимагаючи спочатку 100 000, а в подальшому 50 000 дол. США. Відтак потерпілий змушений був пообіцяти нападникам, що докладе всіх зусиль, щоб його рідні зібрали 50 000 дол. США для того, щоб заплатити викуп. В процесі вимагання грошей йому говорили, що ніби-то у посилці, яку потерпілий мав отримати, знаходився героїн, який було вилучено на кордоні . І оскільки люди понесли великі збитки, саме він повинен компенсувати матеріальні втрати від цього . У вказаній квартирі нападники утримували його близько півтора години, а в подальшому в такий же спосіб вивели до машини, де знову кинули на підлогу та повезли в невідомому йому напрямку. Коли його вивели з машини, то по навколишніх ознаках він здогадався, що вони знаходяться в лісосмузі смт. Брюховичі. Там його продовжили бити і з його голови злетіла шапка та він чітко побачив осіб, що його викрали , одним серед яких був ОСОБА_5 . У обвинуваченого в руках був розкладний ніж з білою рукояткою, яким він погрожував потерпілому . В процесі нанесення йому тілесних ушкоджень нападники запропонували йому зателефонувати до дружини та повідомити, що вона повинна передати за його звільнення 50 000 дол. США. Розмову по телефону з дружиною почав він, в подальшому переговори з дружиною вів по телефону ОСОБА_5 , погрожуючи вбити потерпілого та вимагаючи в цей же день віддати гроші. Через деякий час ОСОБА_5 та ще двоє викрадачів сіли в бус та поїхали в невідомому напрямку, а в лісосмугу приїхали ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які продовжували його охороняти щоб він не втік. Вони знову заставили його зателефонувати дружині та вияснити, чи вона вже зібрала гроші для викупу та сказали їй , що біля 21-22 год. вона має бути з грішми біля магазину „ Сільпо” в районі „ Рясне”. Близько 21 год. його знову завели в машину та повезли до зупинки на вул. Ожиновій біля фанерного заводу , де знову телефонували до дружини та виясняли чи в неї є вже вся обумовлена сума . Оскільки дружина пояснила, що чекає на товаришку, яка має ще привезти частину коштів, на вул. Ожиновій нападники чекали ще біля півтора години, а в подальшому зателефонувавши дружині сказали, щоб вона везла ту суму коштів, яку зібрала. В цей час до авто, в якому він знаходився, підходили ще якісь невідомі, про щось радились з нападниками . В подальшому машина поїхала до фанерного заводу. На місці обумовленої з дружиною зустрічі вона підійшла до автомашини та їй показали, що він живий. Дружина відійшла , щоб передати кошти за його звільнення і почалась операція з затримання злочинців. Зокрема авто, в якому він перебував , різко почало тікати, почулись вистріли і потерпілому вдалося вистрибнути в процесі погоні з машини та до нього підбігли працівники міліції. Підсумовуючи свої пояснення потерпілий пояснив, що чітко бачив ОСОБА_5 як одну з осіб, що силоміць закинули його в машину при викраденні. В подальшому впізнав його по голосу , коли в машині ОСОБА_5 погрожував йому та зірвав з нього шиї золотий ланцюжок. Згодом голос ОСОБА_5 він чув лише в під”їзді будинку , в який його привезли в районі Левандівки. За час перебування у квартирі вказаного будинку голосу обвинуваченого він не чув, а в подальшому лише в період його перебування в лісосмузі деякий період був присутній ОСОБА_5 , якого він зміг побачити після того, як з його голови впала шапка . В цей період ОСОБА_5 погрожував вбивством , наносив йому удари , вимагаючи переконати дружину привезти гроші за його викуп, визначав суму викупу. В процесі телефонної розмови з дружиною ОСОБА_5 забрав у нього телефон та продовжував сам вести перемовини з дружиною потерпілого. Згодом ОСОБА_5 кудись поїхав . Останній раз він зміг побачити ОСОБА_5 з салону автомобіля в районі вулиці Ожинової , коли авто, в якому він утримувався, зупинилось. Обвинувачений вийшов зі своєї машини марки „ Порш Каєн” та підійшов до осіб, що утримували потерпілого в авто. Після кількох хвилин розмови він сів у своє авто та більше потерпілий його не бачив. Відтак,потерпілий підтримав обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі проте в зв'язку з тим, що жодних претензій на даний час до обвинуваченого не має, прийняв його вибачення, просив суворо його не карати.
Показаннями допитаної в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила, що їх знайомі живуть і працюють за межами України і неодноразово вони передавали їм посилки, завчасно телефонуючи про це. Зранку 04.04.12 р. їм зателефонував водій ОСОБА_8 , який до цього неодноразово привозив посилки від їх знайомих та повідомив, що привіз посилку. Жодних сумнівів у них не виникло. Оскільки в цей день вони чекали гостей і вона готувала їжу, її чоловік сказав, що вийде сам на кілька хвилин за посилкою. Так як чоловік довго не повертався, вона почала хвилюватись. Згодом , близько 11 год. 30 хв. він зателефонував та повідомив, що у них проблеми, оскільки його забрали та утримують невідомі люди. Через деякий час чоловік зателефонував знову та спочатку почав їй говорити, що з ним все нормально, він ніби-то виконує якісь роботи по ремонту даху в районі Нового Львова. Оскільки вона зрозуміла, що він не має змоги все пояснити, то лише запитала чи їй телефонувати в міліцію, на що чоловік дав ствердну відповідь. Вона намагалась повідомити працівників міліції за телефоном „ 102 „ про те, що невідомі люди викрали її чоловіка, проте заяву від неї не прийняли, а лише висміяли . Згодом їй знову зателефонували та чоловік передав телефон викрадачу. Вона чітко запам”ятала його голос та зважаючи на проведені з нею та з ОСОБА_5 слідчі дії та тим, що вона неодноразово чула голос ОСОБА_5 в судовому засіданні, вона може ствердити, що саме обвинувачений говорив з нею та вимагав терміново зібрати 100 000 дол. США як викуп за те, щоб повернути чоловіка із застереженням не звертатись до працівників міліції. Крім того зі слів її чоловіка їй відомо про те, що саме ОСОБА_5 в його присутності говорив з нею по телефону, в грубій формі вимагаючи дати гроші за звільнення чоловіка. За вказаний день ОСОБА_5 двічі розмовляв з нею по телефону в грубій формі , вимагаючи спочатку 100 000, а в подальшому 50 000 дол. США, давав можливість послухати як б”ють її чоловіка та його стогін від болю. Оскільки загроза життю її чоловіка була реальна, вона зателефонувала подрузі, у якої чоловік працює у міліції, який скерував її до УБОЗ ГУ МВСУ у Львівській області, де вона розповіла про обставини , що сталися та подала офіційну заяву. З цього моменту всі її перемовини з викрадачами проводились у присутності працівників міліції, які їй радили як себе поводити та про що говорити , дали звукозаписуючий пристрій. Для можливості забезпечення організації заходів по затриманню викрадачів спочатку вона повідомляла по телефону про те, що їй ще необхідний час для того, щоб зібрати необхідну суму коштів. Зустріч для передачі грошей була призначена біля магазину „ Сільпо” в районі Рясне. Близько з 20 год. по телефону викрадачі інструктували якою дорогою їй слід їхати до місця зустрічі, де саме слід зупинитись, з”ясовували яким авто вона їде. По дорозі до „ Сільпо” їй сказали зупинитись біля заправки. З машини, що була припаркована поруч, вийшов невідомий їй мужчина , підійшов до їх машини і роздивлявся хто сидить у таксі. В подальшому по телефону вона отримала інструкцію їхати до магазину „ Сільпо”, що у районі Рясне , вийти з машини, пройти до магазину та знову повернутись в таксі. В процесі виконання вказаної вимоги вона помітила , що повз неї повільно проїхала машина „ Порш Каєн” , яка в подальшому об”їхала магазин та зупинилась недалеко від місця, де було обумовлено проведення зустрічі з викрадачами. Крім того біля обумовленого району зустрічі повільно по навколишніх вуличках рухалось і авто, яке під”їжджало до їх таксі на заправці .З цього вона зробила висновок,що викрадачі слідкують за нею по всьому шляху пересування до місця передачі коштів. В подальшому до неї підійшов невідомий їй чоловік , якому вона мала передати гроші , який підвів її на певній відстані до машини, в якій вона побачила свого чоловіка . В цей час працівниками міліції була розпочата операція по затриманню злочинців. Оскільки вона перебувала у схвильованому стані, у неї випадково випав диктофон, який був їй наданий працівниками міліції для фіксації перемовин з викрадачами та їй невідомо, чи збереглися записи розмов. В подальшому потерпіла подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Просила суворо не карати обвинуваченого, оскільки жодних претензій на даний час до нього не має.
Показанням допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що він є працівником УБОЗ ГУ МВСУ у Львівській області. 04.04.12 р. до Управління з письмовою заявою звернулась ОСОБА_7 , яка повідомила, що невідомі особи викрали її чоловіка та за його звільнення вимагають викуп у розмірі 50 000 дол. США. Оскільки вказаної суми потерпіла не могла зібрати, в присутності понятих було оглянуто 2000 грн. номіналом по 200 грн. В подальшому для створення видимості, що грошей багато, у сумочку потерпілої було покладено поролон, а зверху покладені оглянуті кошти. Передача грошей за викуп чоловіка потерпілої повинна була відбуватись біля магазину „ Сільпо” в Рясне. Під час передачі грошей було затримано двох осіб. На момент їх затримання жодних з фігурантів злочину вони не знали. В подальшому, оперативним шляхом було встановлено, що ОСОБА_5 причетний до скоєння даного злочину. Зокрема, працівниками міліції відслідковувались всі машини,що періодично з'являлись по шляху пересування потерпілої , досліджувались телефонні розмови між учасниками злочину.
Показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , з яких вбачається , що станом на квітень 2012 року він працював начальником відділу УБОЗ ГУ УМВСУ у Львівській області. У даний відділ з заявою звернулась ОСОБА_7 , яка повідомила, що її чоловік викрадений невідомими особами, які по телефону вимагають за його звільнення 50 000 дол. США. В процесі проведення оперативних заходів ним було організовано роботу по встановленню кола осіб , причетних до злочину та по затриманню зловмисників. Зокрема, потерпілій було надано диктофон для запису розмов з викрадачами ; було оглянуто кошти у розмірі 2000 грн., які в подальшому використовувались для передачі потерпілою за звільнення чоловіка ; з метою імітації всієї суми викупу в сумку потерпілої було покладено поролон, який зверху був прикритий вказаними купюрами, організовувались заходи по виконанню всіх вимог викрадачів . Потерпіла постійно в ході розробленої операції була в полі зору як працівників їх відділу, так і групи „ Сокіл”. Оскільки до передачі коштів за викуп потерпілого викрадачі ставили свої вимоги до ОСОБА_7 періодично зупинятись в конкретних місцях, по всьому шляху пересування потерпілої працівники УБОЗ відслідковували та фіксували автомобілі, що потрапляли в їх поле зору. Він фактично був свідком розмов по телефону між потерпілою та викрадачами , які останні вели в грубій формі методом залякування. В подальшому аналізувались і телефонні розмови між особами, причетними до злочину. За сукупністю всієї отриманої інформації було встановлено, що ОСОБА_5 , що керував автомобілем „ Порш Каєн” , 04.04.12 р. неодноразово спілкувався по телефону з кількома викрадачами, періодично на своєму транспортному засобі з”являвся поряд з тими місцями, в яких перебувала потерпіла по шляху свого пересування до місця передачі коштів , де теж було зафіксовано автомобіль ОСОБА_5 . Проте затримати обвинуваченого не видалось можливим, оскільки як з”ясувалось згодом, в терміновому порядку він виїхав за межі України.
Показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що ОСОБА_5 знає ще з 2005 року, оскільки на той час працював у Бродівському РВ і приймав участь у проведенні досудового розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 у хуліганстві. Станом на квітень свідок працював у відділі УБОЗ ГУ УМВСУ у Львівській області. В цей час до відділу звернулась ОСОБА_7 , яка повідомила про те, що її чоловіка викрали невідомі та вимагають гроші за його звільнення у розмірі 50 000 дол. США. В процесі проведення оперативних заходів по затриманню злочинців у присутності понятих було оглянуто 2 000 грн., які надала потерпіла. В її сумку для імітації всієї суми викупу було покладено поролон, на який розкладено вказані кошти. Також свідок пояснив, що у його обов”язки входило в подальшому огляд значних по радіусу прилеглих територій біля магазину „ Сільпо” в районі Рясне, де за вимогою викрадачів потерпіла повинна була передавати кошти за звільнення чоловіка. Свідок, повільно проїжджаючи прилеглий район неодноразово бачив автомобіль „ Порш Каєн”, який то зупинявся, то повільно рухався теж по вказаному району, ніби проводячи огляд. Оскільки машина виділялася серед маси інших транспортних засобів, були зафіксовані її номерні знаки. Згодом водій „ Порш Каєн”, високий мужчина плотної тілобудови, на вул. Ожиновій , що є бічною від місця розташування вказаного магазину, припаркував свій транспортний засіб неподалік автомобіля ВАЗ 2109 , в якому, як згодом виявилось, утримувався потерпілий , підходив до водія і про щось з ним розмовляв. В судовому засіданні свідок впевнено ствердив, що вказаною особою був ОСОБА_5 , якого він вже зустрічав раніше. Крім того коли почались заходи по затриманню викрадачів , машина „ Порш Каєн” швидко рушила від магазину „ Сільпо” в бік м. Новояворівська, проте переслідувати та затримати її працівники міліції не мали змоги , оскільки продовжувалась операція про звільненню заручника. Як в подальшому було встановлено, даним транспортним засобом керував ОСОБА_5 .
Оцінюючи показання потерпілих та вказаних вище свідків суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться в об'єктивному зв'язку з матеріалами кримінального провадження, стверджуються іншими об'єктивними доказами.
З показань допитаної в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_15 вбачається, що вона працює на посаді спеціаліста Львівського ВРЕР ДАІ при ГУ УМВСУ у Львівській області. Свідок ствердила, що на пред”явленій їй для огляду в судовому засіданні заяві від імені ОСОБА_5 ( т. 2 а.с. 145 ) про отримання тимчасового талону по дорученню для ТЗ інших регіонів стоїть її підпис. Крім того зазначила, що згідно вказаної заяви така була прийнята від ОСОБА_5 о 15 год. 16 хв. та документи по заяві були видані особі о 17 год. 04.04.12 р. З пояснень свідка також вбачається, що в загальному процедура техогляду та оформлення документів може тривати від 30 хв. до 2 год. Це залежить від того скільки відвідувачів в конкретний день та як працює комп”ютерна база. З моменту здачі заяви до часу отримання документів особа повинна бути присутньою у МРЕВ ДАІ. Свідок не може згадати, чи належно працювали у той день комп”ютери . Аналогічні за змістом показання були надані в судовому засіданні і допитаними в якості свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що є працівниками МРЕВ ДАІ. Даючи оцінку вказаним показанням суд вважає, що такі стверджують лише факт перебування обвинуваченого ОСОБА_5 04.04.12 р. у МРЕВ ДАІ у період з 15 по 17 год., проте не є доказом непричетності ОСОБА_5 до інкримінованих йому злочинів. Так, злочинні дії відносно потерпілого ОСОБА_6 тривали впродовж дня 04.04.12 р. і в своїх показаннях потерпілий зазначав про те, що ОСОБА_5 приймав участь у його викраденні , транспортуванні до невідомої квартири в районі Левандівки, нанесенні тілесних ушкоджень та вимаганні коштів у лісосмузі районі Рясне. Оскільки вказані події відбувались з перервами на значні часові проміжки , ОСОБА_5 мав змогу періодично відлучатись , що не зменшує його ролі у злочинних діях відносно потерпілих.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 ствердив ту обставину, що ОСОБА_5 знає протягом 10 років та останній неодноразово звертався до нього з питання ремонту авто. 04.04.12 р. ОСОБА_5 , попередньо зателефонувавши, приїхав до нього близько 12 год. в гараж , де протягом двох годин свідок виконував роботу по заміні мастила та фільтру у автомобілі „ Порш Каєн”, яким користується ОСОБА_5 . Протягом вказаного періоду часу останній нікуди не відлучався, чекав на авто, так як пояснив, що має терміново їхати в далеку дорогу, тому йому треба справна машина. З врахуванням наведеного вище суд вважає, що дані показання не спростовують показань потерпілого ОСОБА_6 . Так, зважаючи на ту обставину, що обвинувачений і свідок підтримують тривалі дружні стосунки, суд критично розцінює показання свідка щодо точного зазначення дати, часу , протягом якого ОСОБА_5 перебував у полі його зору з врахуванням того, що з моменту події спливло два роки.
З показань допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 вбачається, що він ніколи не був власником чи користувачем автомобіля марки "Фольцваген Транспортер", державний номерний знак НОМЕР_1 . Не може ствердити чи заперечити і ту обставину, що власником вказаного автомобіля була його мати, оскільки вона вже біля 10 років живе в Іспанії і він рідко з нею спілкується. Термін дії доручення від її імені сплив ще у 2013 році і її інтереси він представляти в подальшому не міг. Зі своєю дружиною, ОСОБА_20 він давно розлучився, з нею на даний час відносин не підтримує і вона ніколи не проживала і на даний час не проживає за адресою АДРЕСА_3 , куди їй надходили судові виклики.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 пояснив, що давно знає сім”ю ОСОБА_5 , вони часто спілкувались сім”ями, тривалий час товаришували. О 24 год. 04.04.12 р. йому зателефонував ОСОБА_5 та попросив посприяти у перетині кордону без черги . Оскільки ОСОБА_5 приїхав до нього додому в той час, коли його вже не було, то ОСОБА_5 повторно йому зателефонував і свідок повідомив йому про те, що вже перебуває на кордоні. Після приїзду обвинуваченого на кордон, свідок посприяв йому у перетині кордону без черги, проте не виясняв у нього ні про причини виїзду за межі України ні про те, на який період ОСОБА_5 виїздить за кордон.
Суд не приймає як доказ невинуватості ОСОБА_5 показання свідків ОСОБА_10 та фактичної дружини обвинуваченого - ОСОБА_22 , оскільки вони суперечать іншим доказам, здобутим в ході судового розгляду, розцінюються судом як спосіб захисту своїх особистих інтересів.
Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 пояснила, що протягом тривалого часу проживає у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 . Всією сім”єю вони давно планували виїхати на постійне місце проживання до Франції. Первинно товариш її чоловіка повинен був знайти йому роботу, а згодом до нього повинна були виїхати і вона з сином. Зранку , близько 11 год. 04.04.12 р. чоловік почав готувати свою машину до від”їзду, відтак сказав їй що поїде на шиномонтаж, потім в МРЕВ ДАІ. Протягом всього дня вони постійно спілкувались по телефону. Додому чоловік повернувся ввечері, повечеряв та сказав , що йому треба поїхати в „Сільпо” купити щось в дорогу та заправити автомобіль. Повернувся чоловік десь о 23-24 год., забрав свої речі та поїхав на кордон. Він заплановано виїхав пізно ввечері, оскільки в нічний період на кордоні немає черг. Чоловік телефонував їй і кордону, і в подальшому вони постійно спілкувались. Крім того кілька разів вона їздила до чоловіка у Францію. Їй нічого не було відомо про те, що чоловіка оголошено в розшук.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що не знайомий з ОСОБА_5 .. Незважаючи на те, що вироком Шевченківського райсуду м. Львова від 28.01.13 р. він визнаний винуватим за ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 189 КК України та засуджений до позбавлення волі, він заперечує свою причетність до вказаних злочинів, вирок вважає несправедливим. Так, 04.04.12 р. в районі „ Рясне” він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_9 , оскільки вони мали придбати запчастини до авто. В цей час ОСОБА_9 хтось зателефонував і він попросив відвезти його в район „ Рясне”, а згодом в лісопосадку в смт. Брюховичі. Свідок не виходив з машини, проте бачив, що там стояло троє людей і про щось розмовляли на підвищених тонах. Він не бачив , щоб хтось в його присутності наносив удари ОСОБА_6 . З розмови з ОСОБА_9 він зрозумів, що осіб, які зустрічались для розмови в лісопосадці в подальшому треба буде відвезти до фанерного заводу, тому він і чекав в машині. Згодом під”їхала ще якась машина і він чув, що особи, які зустрілись, сварились між собою. Потім ОСОБА_9 повернувся до машини і сказав, що йому не вистарчає грошей і попросив, щоб свідок йому позичив, бо він має комусь повернути кошти. Осіб, з якими ОСОБА_9 зустрічався і лісосмузі свідок раніше ніколи не бачив. З вказаного місця зустрічі ОСОБА_9 один раз відлучався приблизно на 30 хв. пояснивши, що у нього розрядився мобільний телефон і його треба зарядити. З лісосмуги свідок ще мав заїхати додому, щоб взяти гроші для ОСОБА_9 , бо той мав комусь віддати борг, Мова йшла про 500-600 Євро, точної суми він не пам”ятає. Потім ОСОБА_9 сказав відвезти їх до фанерного заводу , де і почалось затримання працівниками міліції. Суд вважає,що вказані показання суперечать обставинам, встановленим вироком Шевченківського райсуду м. Львова від 28.01.13 р., відтак не надає їм віри.
Суд враховує ту обставину, що як обвинувачений ОСОБА_5 , так і свідок ОСОБА_10 з метою уникнення відповідальності у своїх показаннях покликаються на винуватість лише ОСОБА_9 , якого немає змоги допитати в судовому засіданні, в зв'язку з його смертю.
Доказом винуватості ОСОБА_5 є також протокол пред”явлення особи для впізнання від 24.08.13 р.( т. 2 а.с. 135-136), з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 серед чотирьох осіб, пред”явлених йому для впізнання вказав на ОСОБА_5 як на особу, що 04.04.12 р. незаконно позбавила його волі, наносила йому удари, погрожувала розправою та вимагала кошти у розмірі 50 000 дол. США за його звільнення .
Висновком експерта №1039 від. 16.05.2012 року встановлено, що у ОСОБА_6 виявлено: синці та садна на голові, на спині, на руках, на ногах, крововилив на слизовій оболонці нижньої губи, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 04 квітня 2012 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження.
З копій документів з МРЕВ ДАІ ( т.2 а.с.145-152) вбачається, що володільцем транспортного засобу - автомобіля Порш Каєн ДНЗ НОМЕР_2 є ОСОБА_5 .
Факт скоєння злочинів відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено також вироком Шевченківського райсуду м .Львова від 28.01.13 р.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд знаходить, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена повністю, невизнання вини обвинуваченим суд до уваги не бере , оскільки це суперечить зібраним в ході судового розгляду даним та розцінює як обраний ним метод захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Суд вважає, що злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 146 КК України за кваліфікуючою ознакою незаконне позбавлення волі вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань. Вірно також кваліфіковано і його дії за ч. 2 ст. 189 КК України за кваліфікуючою ознакою вимагання передачі чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його роль у скоєні цих злочинів, дані про особу. Зокрема те, що ОСОБА_5 не визнав своєї винуватості, раніше не судимий, позитивно характеризується, його стан здоров”я . Судом враховується також і думка потерпілих , які просили суворо не карати обвинуваченого.
Обставин що пом”якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкцій статей , по яких кваліфіковано злочини, у виді позбавлення волі.
У відповідності до вимог ст. 577 КПК України строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту затримання на території Королівства Монако - 27.04.13 р.
Слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 витрати на проведення експертизи у розмірі 391 грн. 20 коп. та витрати на проведення екстрадиції у розмірі 41 704 грн. 12 коп. , в силу дії ст. 594 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -
з а с у д и в:
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред”явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання
за ч. 2 ст. 146 КК України 3 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст. 189 КК України 4 роки позбавлення волі .
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - утримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання - 27 квітня 2013 року.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави процесуальні витрати у розмірі 42 095 грн. 32 коп.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженими у той самий строк з моменту вручення його копії через Шевченківський районний суд м. Львова.
СуддяОСОБА_1