Справа № 343/437/14-ц
Провадження № 22-ц/779/1527/2014
Категорія 30
Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.
Суддя-доповідач Пнівчук О.В.
01 липня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Беркій О.Ю., Горейко М.Д.
секретаря Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних та моральних збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 20 травня 2014 року, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних та моральних збитків.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що через бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Долинського РУЮ він не може реалізувати своє право на житло та вселитись в житло, в якому має право проживати.
В результаті таких дій погіршився стан його здоров»я, за захистом порушених прав він змушений звертатись до суду, що потребує фінансових затрат на: судовий збір, консультації та правову допомогу, проїзд та інше; крім того, порушується усталений спосіб життя.
Позивач вважає, що невиконанням своїх посадових обов»язків та бездіяльністю державний виконавець заподіяв йому матеріальну шкоду на відшкодування якої просив стягнути 8789 грн. 27 коп. та моральну шкоду яку він оцінює в розмірі 20000 грн.
Рішенням Долинського районного суду від 20 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних та моральних збитків.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що ні 08 червня 2011 року, ні 23.12.2011 року його не було вселено в будинок через перешкоджання з боку боржника та протиправну бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Долинського РУЮ Пилипишина О.З., який повинен був забезпечити йому безперешкодне входження в приміщення та проживання в ньому. Вина державного виконавця полягає у винесенні необґрунтованих та безпідставних постанов про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2011 року та 23.12.2011 року.
Апелянт вважає, що саме вина державного виконавця, який не забезпечив виконання судового рішення Долинського районного суду від 01.03.2005 року про вселення його в будинок стала причиною погіршення стану його здоров»я та появи його хвороб, а завдана моральна шкода підтверджується письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Суд першої інстанції, на думку апелянта помилково посилається на те, що він навів аналогічні підстави для відшкодування моральної шкоди як при розгляді справи за його позовом до ОСОБА_4, проте, суд не взяв до уваги, що в даній справі підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди стали неправомірні дії та протиправна бездіяльність державного виконавця відділу ДВС.
Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове яким його позов задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, інші учасники процесу в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною другою статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Долинського районного суду від 01.03.2005 року задоволено позов ОСОБА_2 та зобов»язано ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та вселено його в даний житловий будинок.
10.11.2010 року ОСОБА_2 пред»явив виконавчий лист до виконання.
Встановлено, що батько позивача - ОСОБА_4 категорично заперечує щодо вселення позивача у будинок, не відчиняє двері будинку, погрожує останньому фізичною розправою, у зв»язку з чим виконання рішення суду призначалось неодноразово.
В ході виконання рішення суду державним виконавцем вживались заходи примусового виконання рішення, до боржників застосовувались санкції у вигляді штрафу передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», неодноразово призначалось примусове проведення виконавчих дій в частині вселення стягувача із залученням представників органів УМВС, державним виконавцем направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржників за ст. 382 КК України за невиконання судового рішення, в задоволенні яких відмовлено.
06.09.2011 року виконавче провадження відновлювалось в порядку ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та було повторно проведено примусове вселення стягувача, а боржника зобов»язано не чинити перешкод у користуванні житловим будинком.
Разом з тим, встановлено, що не зважаючи на те, що ОСОБА_2 було вселено в будинок, останній не міг там проживати, оскільки його перестарілий батько ОСОБА_4 категорично заперечує щодо проживання ОСОБА_2 та погрожує фізичною розправою, тобто фактично рішення суду про вселення не виконано.
Ухвалою Долинського районного суду від 11.07.2011 року визнано дії державної виконавчої служби Долинського РУЮ, які виразились у винесенні 08.06.2011 року постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про зобов»язання ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим будинком та вселення - неправомірними та зобов»язано державного виконавця відновити виконавче провадження по виконанню вищезазначеного рішення.
Ухвалою того ж суду від 23.04.2013 року визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Долинського РУЮ щодо невідновлення виконавчого провадження по виконанню рішення Долинського районного суду від суду 01.03.2005 року.
Таким чином, судовими рішеннями встановлено факт неправомірності дій державного виконавця по виконанню рішення суду про вселення ОСОБА_2 в житловий будинок.
Разом з тим, позивачем не представлено доказів заподіяння з вини державного виконавця матеріальної та моральної шкоди.
Посилання ОСОБА_2 на те, що заподіяна матеріальна шкода виразилась у понесених ним затратах пов»язаних з погіршенням стану здоров»я, зокрема на лікування та проїзд на консультації і лікування не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не представлено доказів того, що погіршення стану здоров»я є наслідком неправомірних дій державної виконавчої служби по закриттю виконавчого провадження.
Не знайшли свого підтвердження також доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди, з тих підстав, що він з вини відділу державної виконавчої служби не може реалізувати своє право на житло.
Судом встановлено, що державним виконавцем вжито ряд заходів для виконання рішення суду про вселення ОСОБА_2 в житловий будинок, належний його батьку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, однак останній, не зважаючи на застереження не чинити перешкод у користуванні позивачу житловим будинком, виганяє його із будинку та погрожує фізичною розправою.
Зазначені обставини підтверджені рішенням Долинського районного суду від 09.11.2012 року, яким з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду заподіяну, внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_4, який перешкоджає виконанню рішення суду про його вселення.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції про відшкодування матеріальних та моральних збитків.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Долинського районного суду від 20 травня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Пнівчук О.В.
Судді: Беркій О.Ю.
Горейко М.Д.