08 квітня 2014 рокусправа № 811/3567/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року по справі за позовом Корпораці "Система ССБ" (виробниче об'єднання) до Кіровоградська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В листопаді 2013 року Корпорація "Система ССБ" (виробниче об"єднання) (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області, в якому, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області №0000312206 та № 0000322206 від 29.07.2013 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області від 29 липня 2013 року № 0000312206 та № 0000322206.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У період з 27.06.2013 року по 04.07.2013 року Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів Кіровоградської області відповідно до наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 26.06.2013 року № 1280 (а.с. 92) та згідно вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Корпорації "Система ССБ"(виробниче об'єднання) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та доходів, валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Аграрник плюс К» за березень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Біолан Україна Груп» за липень 2011 року,Товариством з обмеженою відповідальністю «Баярд-К» за липень 2011 року,Товариством з обмеженою відповідальністю «Моккано» за вересень, листопад, грудень 2010 року та за січень квітень, вересень. жовтень, грудень 2011 року, Приватним підприємством «Будреаль» за липень 2012 року, Приватним підприємством «Віп-Партнер» за січень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт №7/11-23-22-06/23235177 від 11.07.2013 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення: п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством за перевірений період занижено позитивне значення (рядок 18(18.1) декларації з ПДВ) на загальну суму 458802 грн. в т.ч.: за вересень 2010 року в сумі 50643 грн.; за квітень 2011 року в сумі 172738 грн.; за травень 2011 року в сумі 91995 грн.; за листопад 2011 року в сумі 79505 грн.; за липень 2012 року в сумі 63921 грн.; а також встановлено завищення від'ємного значення (рядок 19(18.2) декларації з ПДВ) на загальну суму 169523 грн. в.ч.: за березень 2010 року в сумі 21667 грн., за вересень 2010 року в сумі 18 грн.; за липень 2011 року в сумі 31139 грн.; за вересень 2011 року в сумі 79505 грн.; за листопад 2011 року в сумі 12017 грн.; за грудень 2012 року в сумі 85867 грн.; за лютий 2013 року в сумі 1080 грн., в наслідок чого донараховано податку на додану вартість за загальну суму 535164 грн. в т.ч.: за вересень 2010 року в сумі 50643 грн., за серпень 2011 року в сумі 148639 грн., за липень 2012 року в сумі 335882 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за період, що перевірено на загальну суму 93161 грн. (а.с. 15-58).
На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000312206 від 29 липня 2013 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 790086 грн. ( в т.ч. 535164 грн. за основним платежем та 254922 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 59) та № 0000322206 від 29 липня 2013 року зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 147856 грн. (а.с. 60).
Встановлені обставини справи свідчать про те, що між Корпорацією "Система ССБ" (виробниче об'єднання) протягом перевіряємого періоду були фінансово-господарські відносини з ПП «Аграрник плюс К», ТОВ «Біолан Україна Груп», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Моккано», ПП «Будреаль», ПП «Віп-Партнер».
За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем надані акти приймання-передачі наданих послуг та відповідні накладні, що підтверджують сплачення грошових коштів на виконання укладених договорів.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентами, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків - позивача по справі.
Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".
Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.
За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - без змін.
Керуючись статтями 198 ч.1 п. 1, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук