ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 червня 2014 року Справа № 813/2909/14
14 год. 26 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Небесна М.В.,
позивач ОСОБА_1,
від відповідача Радченко М.І.,
від третьої особи Яворський В.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії Головне управління Держземагентства у Львівській області, третя особа Новосілківська сільська рада Буського району Львівської області, -
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держземагенства у Львівській області), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Новосілківська сільська рада Буського району Львівської області, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог /а.с.47/, просить:
- визнати протиправною відмову відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,5334 га та передачі в оренду ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області;
- зобов'язати відповідача розглянути питання та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,5334 га та передачу такої земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що підставами для відмови були: не зазначення кількості членів фермерського господарства, перевищення максимального 6-місячного строку складання документації із землеустрою, відсутність необхідної освіти у ОСОБА_1 На його думку, такі підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в користування є надуманими та необґрунтованими, а відтак, відмову слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача розглянути питання та прийняти позитивне для позивача рішення.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити позов.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, сільський голова с. Новосілки Буського району Львівської області пояснив, що земельна ділянка, проект землеустрою якої розроблений позивачем, простоює та не обробляється. Здача в оренду цієї земельної ділянки приведе до поступлення орендної плати до сільського бюджету, до створення нових робочих місць в селі, та дозволить зберегти якісні властивості родючого ґрунту. Також ствердив, що ОСОБА_1 має 7-річний досвід роботи в особистому селянському господарстві та має сільськогосподарську техніку. Тому просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні. Вважає, що підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в користування було декілька, а відмова є законною та обґрунтованою. Тому вважає, що у позові слід відмовити повністю /а.с.70/.
Суд заслухав пояснення позивача, третьої особи, представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
ОСОБА_1 30.12.2013 року звернувся до ГУ Держземагенства у Львівській області з клопотанням про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,5334 га та передачі в оренду для створення фермерського господарства на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області /а.с.88/.
ГУ Держземагенства у Львівській області на відповідне клопотання надало ОСОБА_1 відповідь листом № 31-13-0,5-188/2-14 від 13.01.2014 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,5334 га, розташованої на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області, та надання її в користування ОСОБА_1 /а.с.6/.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Спірні правовідносини врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ, Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. № 973-IV та ін.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2012 року звертався до голови Буської РДА з проханням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Новосілківської сільської ради за межами населеного пункту с. Лісок, орієнтовною площею 18 га, з подальшою передачею її в оренду для створення селянського фермерського господарства /а.с.17/.
Розпорядженням голови Буської РДА № 182 від 29.05.2012 року заяву задоволено, надано дозвіл жителю с. Новосілки ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Новосілківської сільської ради (за межами населеного пункту с. Лісок) із земель запасу, орієнтовною площею 18 га, з подальшою передачею її в оренду для створення селянського фермерського господарства /а.с.18/.
За заявою ОСОБА_1 до підприємця ОСОБА_6, та згідно з договором № 249 від 20.09.2012 року і завданням на виконання робіт затвердженого замовником 20.09.2012 року, проект землеустрою виготовлений у грудні 2012 року та переданий замовнику згідно з актом приймання-передачі робіт /а.с.12,13,29,30/.
Відповідно до ст. 122 ЗК України повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
Наказом Мінагрополітики України № 40 від 25.01.2013 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України № 260/22792 14.02.2013 року, внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагенства в області, згідно з яким Головні управління Держземагенства в областях наділено повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств, особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано Законом України "Про фермерське господарство".
Згідно з ч. 1 ст. 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Щодо незазначення у клопотанні ОСОБА_1 від 30.12.2013 року кількості членів фермерського господарства суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Таким чином, суд погоджується з думкою позивача, що подання клопотання до Головного управління Держземагенства у Львівській області від однієї особи є свідченням намірів цієї особи одноособово створити селянське фермерське господарство.
Також, суд бере до уваги, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, проект землеустрою земельної ділянки надавався та виготовлявся відповідно теж за клопотанням та на замовлення однієї особи - ОСОБА_1
Крім того, згідно з ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відтак, на переконання суду незазначення кількості членів селянського фермерського господарства у клопотанні про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки не може бути підставою відмови у його затвердженні та ніяким чином не впливає на процедуру затвердження поданого позивачем проекту землеустрою.
Щодо вимоги відповідача долучити до клопотання юридичні документи на підтвердження дотримання вимог п. "г" ст. 28 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якого максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору суд враховує наступне.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов'язані:
а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою;
б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою;
в) виконувати всі умови договору;
г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
За характером цих норм вони спрямовані на дотримання законодавства розробниками документації із землеустрою та не стосуються замовників, зокрема в частині відповідальності за порушення відповідних обов'язків.
Крім того, у поданому на затвердження проекті землеустрою міститься акт приймання передачі робіт в якому зазначено, що здача проекту землеустрою відбулася у грудні 2012 року, згідно з договором № 249 від 20 вересня 2012 року /а.с.30/, що вказує на дотримання розробником проекту землеустрою 6-місячного строку.
Більш того, обов'язковість надання зазначених документів до клопотання про затвердження проекту землеустрою не передбачено жодним нормативно-правовим актом.
Відтак, суд занепокоєний такою позицією відповідача та дійшов висновку про необґрунтованість такої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою як відсутність документів на підтвердження дотримання вимог п. "г" ст. 28 Закону України "Про землеустрій".
Стосовно відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на відсутність документів, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі суд враховує наступне.
Дійсно, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" до заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 16.06.2011 р. № 3523-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань створення та діяльності фермерських господарств", який набрав чинності 17.07.2011 року, Кабінету Міністрів України протягом 3 місяців з дня набрання чинності цим Законом доручено: 1) прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; 2) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
Відповідач у запереченні на адміністративний позов покликається на те, що Кабінетом Міністрів України до дня розгляду справи в суді так і не виконано обов'язку покладеного Верховною Радою України - не затверджено перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, хоча проект такої постанови існує ще з 2013 року /а.с.82/.
В цьому проекті зазначено, що довідка видана сільською, селищною або міською радою за місцем знаходження земельної ділянки про ведення особистого селянського господарства не менше трьох років є документом, що підтверджує досвід роботи у сільському господарстві з метою отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства /а.с.82/.
Однак, оскільки такий проект не затверджений постановою Кабінету Міністрів України, відповідач стверджує, що не може прийняти довідку сільського голови як документ, що підтверджує досвід роботи позивача у особистому селянському господарстві, а відтак, змушений був відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд зважає на такі покликання позивача, однак керується наступним.
З матеріалів справи судом встановлено, що як документ про підтвердження досвіду роботи у особистому селянському господарстві позивачем до клопотання долучено лист Новосілківської сільської ради № 284/02-20 від 24.12.2013 року з проханням у зв'язку з плануванням місцевого бюджету на 2014 рік, з метою надходження у місцевий бюджет коштів від оренди земельних ділянок, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства /а.с.48/.
Крім того, в матеріалах проекту землеустрою міститься довідка № 216/02-20 від серпня 2012 року видана виконкомом Новосілківської сільської ради про те, ОСОБА_1, житель с. Новосілки Буського району для створення фермерського господарства має достатній (7 років) досвід роботи у особистому селянському господарстві. Також наявна сільськогосподарська техніка: трактор МТЗ-80, ЗІЛ-130, культиватор, плуг, сівалка зернова, картоплесаджалка, оприскувач та інший сільськогосподарський реманент /а.с.16/.
Також, на підтвердження даних викладених у довідці позивач надав суду свідоцтво про реєстацію автомобіля ЗІЛ "ММЗ 554", реєстраційний № НОМЕР_1, трактор колісний "Бєларус-892", реєстраційний № НОМЕР_2 - зареєстровані на позивача, а також видаткову накладну на культиватор КПН-4 куплений позивачем; автомобіль ЗІЛ "ММЗ 554" самоскид-С - зареєстрований на брата позивача ОСОБА_7; трактор колісний МТЗ-80, реєстраційний № НОМЕР_4, трактор колісний МТЗ-80, реєстраційний № НОМЕР_3 - зареєстровані на батька позивача ОСОБА_8 /а.с.85-87/.
На переконання суду, вказані у довідці сільської ради 7 років роботи в особистому селянському господарстві є достатнім для здобуття мінімально необхідних знань та вмінь з технологій використання земельних ресурсів і вирощування рослинницької та тваринницької сільськогосподарської продукції, з врахуванням того, що в проекті постанови уряду передбачено лише 3 роки. Таким чином, позивач має достатній досвід роботи у сільському господарстві для отримання земельної ділянки в оренду з метою ведення особистого фермерського господарства.
При цьому суд бере до уваги той факт, що 18.06.2013 року затверджено лише проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві", який на даний час не набрав законної сили, а тому, оскільки перелік документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві не затверджений, відповідач не мав права зобов'язувати позивача надати до клопотання додатки, що чітко не визначені чинним законодавством.
Також, вирішуючи дану справу суд керується наступним.
Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У прикінцевих положеннях Закону України від 16.06.2011 р. № 3523-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань створення та діяльності фермерських господарств", який набрав чинності 17.07.2011 року, Кабінету Міністрів України протягом 3 місяців з дня набрання чинності цим Законом доручено: 1) прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; 2) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
Незважаючи на це, Кабінет Міністрів України до дня розгляду справи в суді не затвердив перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві.
Реалізація прав громадян у сфері використання земельних ресурсів не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві.
Правовідносини, що виникають в процесі гарантованих державою умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України повинні будуватися на принципі юридичної визначеності.
Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, а в даному випадку Законом України від 16.06.2011 р. № 3523-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань створення та діяльності фермерських господарств", який набрав чинності 17.07.2011 року, Кабінету Міністрів України протягом 3 місяців з дня набрання чинності цим Законом доручено прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та 18.06.2013 року затверджено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві", то держава чи орган публічної влади вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відтак, суд не бере до уваги покликання відповідача про відсутність затвердженого переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що вказані положення Головним управління Державного казначейства дотримані не були, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому такі слід задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З врахуванням ч. 2 ст. 162 КАС України, на переконання суду, достатнім способом захисту прав позивача у цьому випадку буде визнання протиправною відмови відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача розглянути це питання повторно з врахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною викладену у листі № 31-13-0,5-188/2-14 від 13.01.2014 року відмову Головного управління Держземагенства у Львівській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,5334 га, розташованої на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області, та надання її в користування ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Головного управління Держземагенства у Львівській області повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,5334 га, розташованої на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області, та передачу такої земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для створення фермерського господарства.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса: Львівська область, Буський район, с. Новосілки) судовий збір в сумі 73,08 грн.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано о 17.30 год. 25.06.2014 року.
Суддя Кравців О.Р.