донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.06.2009 р. справа №15/66
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Скакуна О.А.
суддів
Акулової Н.В. , Колядко Т.М.
при секретарі
Григоренко О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача:
Чумаков Д.В. -по дов. №17/29 від 14.01.2008р.
від відповідача:
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м. Маріуполь, Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
21.04.2009 року
по справі
№ 15/66 ( суддя Богатир К.В.)
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" м. Краматорськ, Донецької області
до
Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м. Маріуполь, Донецької області
про
стягнення провізної плати в сумі 17780грн.57коп.
Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" м. Краматорськ, Донецької області (далі по тексту ВАТ "Енергомашспецсталь") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м. Маріуполь, Донецької області (далі по тексту ЗАТ "АзовЕлектроСталь") про стягнення транспортних витрат в сумі 17780грн.57коп. з урахуванням уточнень позовних вимог згідно заяви №17/438 від 21.04.2009 року, поданих у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2009року по справі №15/66 позовні вимоги ВАТ "Енергомашспецсталь" про стягнення з ЗАТ "АзовЕлектроСталь" транспортних витрат в сумі 17780грн.57коп. - задоволені.
В обґрунтування рішення, суд першої інстанції послався на те, що позивачем належними доказами доведено факт не виконання відповідачем зобов'язання відшкодувати ВАТ "Енергомашспецсталь" транспортні витрати в якості провізної плати в розмірі 17780грн.57коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права , та не відповідає обставинам справи.
Повноважний представник ВАТ "Енергомашспецсталь" проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає рішення господарського суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
ЗАТ "АзовЕлектрСталь" не скористалося своїм процесуальним правом щодо участі свого повноважного представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, незважаючи на те, що про час і місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Вислухавши думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача, судова колегія дійшла висновку, що відсутність останнього не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст..ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між сторонами по справі був укладений договор поставки №58/60/295 АЕСсн від 08.11.2007 року, відповідно до якого, постачальник (ВАТ "Енергомашспецсталь") зобов'язується поставити у встановлений строк, а ЗАТ "АзовЕлектрСталь" (покупець) в порядку та на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити його.
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Краматорськ ( ІНКОТЕРМС 2000).
Згідно пунку 5.2 договору транспортні витрати покупець зобов'язаний оплатити згідно виставленим рахункам у випадку відвантаження залізничним транспортом.
Відповідно до п. 13.3 договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2008 р.
Позивач на виконання умов вказаного договору передав відповідачу товар за залізничними накладними, при цьому провізна плата, зазначена в накладних, та за розрахунком позивача склала: за залізничною накладною № 50585020 від 13.06.2008 р. на суму 3378,00 грн., без ПДВ, за залізничною накладною № 50585021 від 13.06.2008 р. на суму 3378,00 грн., без ПДВ, за залізничною накладною № 50585067 від 23.06.2008 р. на суму 3246,00 грн., без ПДВ, за залізничною накладною № 45457443 від 11.08.2008 р. на суму 4815,14 грн., без ПДВ. Загальна сума провізної плати складає 17780 грн.57 коп., в т.ч. ПДВ.
Для оплати вартості відвантаженої продукції на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури: №1-596 від 13.06.2008р., №1-597 від 13.06.2008р., №1-617 від 23.06.2008р. та № 1-793 від 11.08.2008р. Дані рахунки-фактури передавались на адресу відповідача нарочно.
При цьому у вказаних рахунках-фактурах окремою строчкою був виділений розмір провізної плати, сплаченої вантажовідправником по вищевказаним відвантаженням.
В зв'язку з несплатою відповідачем провізної плати за вищенаведеними рахунками-фактурами, позивач листом №58/526 від 05.02.2009 року повторно направив на адресу відповідача оригінали вищевказаних рахунків, що підтверджується поштовою квитанцією №5518 від 06.02.2009 року, які також залишені відповідачем без реагування.
З таких підстав, що ЗАТ "АзовЕлектроСталь" не сплатив позивачу транспортні витрати в сумі 17780грн.57коп. відповідно до п. 5.2 договору №58/60/295 АЕСсн від 08.11.2007 року останній подав позов до господарського суду Донецької області про стягнення вищевказаної суми заборгованості з ЗАТ "АзовЕлектроСталь" .
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2009 року по справі №15/66 позов задоволено повністю.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено господарським судом Донецької області, між позивачем та державним підприємством "Донецька залізниця" укладено договір №42/30-27026 від 11.01.2007 року, предметом якого є оплата позивачем залізниці провізної плати за відправлення продукції.
Згідно пунктів 2.3, 2.4 даного договору залізниця відкриває позивачу особовий рахунок, на який останній перераховує передоплату за перевезення вантажів та додаткові послуги.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 вищевказаного договору по мірі виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми з особового рахунку на підставі перевізних документів та направляє не пізніше 3 робочого дня через станцію перелік списаних сум.
Позивач надав до суду довідку № 162/21/04 від 21.04.2009 р. Донецької залізниці станції Краматорськ, з якої вбачається, що в підтвердження факту зняття грошових коштів з особового рахунку позивача, йому були надані квитанції про приймання вантажу № 50585067, № 50585021, № 50585020, № 50585020 та переліки № 305 від 13.06.2008 р., № 289 від 23.06.2008 р.
Відповідно до ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Згідно п. 17 Статуту залізниць України визначено, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Згідно п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення.
Виходячи зі змісту наведених норм, та наданих до справи документів, господарський суд першої інстанції вірно дійшов висновку, з чим погоджується судова колегія, що позивач підтвердив належними доказами факт понесення ним транспортних витрат, сплачених перевізнику та вантажовідправнику.
Оскільки, п. 5.2 договору № 58/60/295 АЕСсн від 08.11.2007 р. встановлений обов'язок покупця (відповідача) оплатити транспортні витрати, а факт, що вказані витрати були понесені позивачем доведений, тому у відповідача виникає зобов'язання здійснити їх відшкодування в повному обсязі.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
З огляду на таке, позовні вимоги ВАТ "Енергомашспецсталь" про стягнення 17780грн.57коп. судом першої інстанції задоволені законно та обґрунтовано.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлена претензія №17/831-5714 від 12.12.2008р. з вимогою сплатити суму заборгованості за транспортні витрати, понесені у зв'язку з відправленням вантажу.
Як встановлено господарським судом, факт відправлення даної претензії на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією № 21/491.
Крім моменту отримання вимоги, строк оплати в даному випадку залежить від факту виставлення позивачем рахунків на оплату за транспортні витрати у вигляді провізної плати, що прямо передбачено п. 5.2 договору між сторонами.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги, доводи скаржника стосовно залишення без уваги судом першої інстанції заперечень відповідача про те, що ним не одержувались рахунки на оплату товару з такого.
Факт виставлення рахунків на оплату стосовно провізної плати позивачем доведений, що підтверджується листом №58/526 від 05.02.2009 року про направлення ЗАТ "АзоЕлектроСталь" рахунків для оплати з поштовою квитанцією №5518 від 06.02.2009 року про його відправлення відповідачу.
Що стосується інших заперечень скаржника, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції як норм матеріального так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2009 року по справі №15/66 є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2009 року по справі №15/66 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Н.В. Акулова
Т.М. Колядко
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5 ГСДО