79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.06.09 Справа № 14/32
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Давид Л.Л.
Суддів Мурської Х.В.
Юрченка Я.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельної компанії «Прогрестехбуд», за вих. №61 від 24.04.2009 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2009 р.
у справі № 14/32 (суддя -Кітаєва С.Б.)
за позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгової фірми «Енергоресурс», м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельної компанії «Прогрестехбуд», м. Львів
про стягнення 36 284,88 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Семенов В.О. -адвокат (довіреність за №02-юр від 02.10.2008 р.);
від відповідача: не з'явились;
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2009 р. у справі №14/32 частково задоволено позовні вимоги ПП «ВТФ «Енергоресурс», м. Львів (надалі -Позивач) до ТзОВ «БК «Прогрестехбуд», м. Львів (надалі -Відповідач) про стягнення 36 284,88 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ПП «ВТФ «Енергоресурс»33 911,10 грн. основного боргу, 339,11 грн. державного мита, 110,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 695,56 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти позовних вимог та відшкодуванні судових витрат відмовлено.
Відповідач -ТзОВ «БК «Прогрестехбуд», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. №61 від 24.04.2009 р., в якій покликається на те, що таке в частині задоволення вимог Позивача щодо оплати послуг адвоката прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи. Скаржник вказує, що згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При вирішенні питання щодо стягнення витрат на послуги адвоката господарський суд на вказані вимоги закону не звернув уваги, оскільки у рішенні відсутні посилання на укладений договір на надання юридичних послуг, на акт приймання-передачі виконаних робіт, відсутнє посилання також на ордер чи інший документ, який би підтверджував надання Позивачу юридичних послуг саме адвокатом.
Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з ТзОВ «БК «Енергоресурс»1 695,56 грн. витрат на оплату послуг адвоката та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Позивач письмового відзиву на розгляд суду не подав, однак його представник в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду вірним, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, відповідно до чого просить таке залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. В обґрунтування своїх вимог подає копії: протоколу №2 Ради партнерів адвокатського об»єднання «Західноукраїнська юридична колегія від 09.10.2001 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката №381.
Відповідач (Скаржник) участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 13.05.2009 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення за №410828. Ухвалою суду від 13.05.2009 р. участь представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд.
Додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало.
Враховуючи наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, порадившись на місці, ухвалила розглянути справу по наявних у ній матеріалах.
Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
У відповідності до накладних та довіреностей, які містяться на аркушах справи 11-87 в томі першому, Відповідачем отримано товар від Позивача на суму 178 468,15 грн.
За отриманий товар Відповідач частково розрахувався, заборгувавши тим самим Позивачу 33 911,10 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 28.11.2008 р., який складений уповноважними представниками та скріплений печатками сторін (Т-1, а.с.88).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі. Зобов»язання виникають з підстав , встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З матеріалів справи вбачається, що факти видачі довіреностей Відповідачем на прийняття товару (Т-1, а.с.11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 26, 28, 30, 32, 35, 36, 38, 41, 42, 44, 48, 50, 52, 54, 57, 59, 62, 64, 67, 70, 72, 74, 76, 78, 84, 87), підписання накладних уповноваженою особою Відповідача (Т-1, а.с.12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 25, 27, 29, 31, 33, 34, 37, 39, 40, 41а, 43, 45, 46, 47, 49, 51, 53, 55, 56, 58, 60, 61, 63, 65, 66, 68, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 80, 81, 82, 83, 85, 86), часткової оплати поставленого товару на користь Позивача (Т-1, 102-116), підписання сторонами акту звірки розрахунків станом на 28.11.2008 р. (Т-1, а.с.88) свідчать про те, що між Позивачем та Відповідачем у період з 10.01.2008 р по 19.08.2008 р склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими Позивач передав товар, а Відповідач прийняв товар та зобов”язався його оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування, асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать накладні, підписані Позивачем та уповноваженим представником Відповідача. Товар передано уповноваженій особі Відповідача на підставі довіреностей, підписаних керівником та головним бухгалтером Відповідача та скріплених печаткою Відповідача. Товар прийнятий Відповідачем без застережень та зауважень.
Відповідно до зазначеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищезазначені дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями Відповідач прийняв на себе зобов»язання оплатити придбаний товар.
У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що і лист Позивача за №131 від 03.12.2008 р. (Т-1, а.с.101) і позовну заяву від 31.01.2009 р. вх. №4 (Т-1, а.с.97) слід вважати вимогами виконання зобов»язання, і з врахуванням цього підлягає визначенню момент виникнення у Відповідача обов»язку належного виконання зобов»язання.
Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 33 911,10 грн. боргу за поставлений товар.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Місцевим господарським судом правомірно відмовлено в стягненні трьох відсотків річних в сумі 203,47 грн. та інфляційних в сумі 2 170,31грн., з огляду на їх недоведеність, оскільки Позивачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст.. 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження точної дати надіслання Відповідачу листа вимоги за №131 від 03.12.2008 р. та копії позовної заяви від 31.01.2009 р., що унеможливлює визначення моменту виникнення у Відповідача зобов»язання по проведенню розрахунку за отриманий товар в сумі 33 911,10 грн.
Скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що судом неправомірно відшкодовано за рахунок Відповідача оплату послуг адвоката Позивача в сумі 1 695,56 грн., з огляду, на те, що не досліджено в повному обсязі статусу представника Позивача, оскільки відсутні посилання на укладений договір на надання юридичних послуг, на акт приймання-передачі виконаних робіт, відсутнє посилання також на ордер чи інший документ, який би підтверджував надання Позивачу юридичних послуг саме адвокатом.
Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що дані твердження Скаржника є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного:
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаютться у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру»від 19.12.1992 р. №2887-ХІІ (із змінами та доповненнями), де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.
Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси Позивача в процесі розгляду даної справи на підставі довіреності №12/09 від 12.02.2009 р. представляли Білич Т.С та Семенов В.О. (Т-1, а.с.132).
Семенов В.О. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю №381 (Т-1, а.с.126) та який працює у адвокатському об»єднанні «Західноукраїнська юридична колегія», що підтверджується протоколом №2 ради партнерів адвокатського об»єднання «Західноукрвїнська юридична колегія»від 09.10.2001 р. (Т-1, а.с.128). Позивачем укладено з Адвокатським об»єднанням «Західноукраїнська юридична компанія»договір про надання юридичних послуг від 10.12.2008 р. (Т-1, а.с.89). В подальшому сторонами 12.02.2009 р. складено акт виконання робіт, передбачених умовами договору про надання адвокатських послуг (Т-1, а.с. 90). Семенов В.О. брав участь в судових засіданнях суду першої інстанції.
Факт сплати адвокатських послуг Позивачем відповідно до ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України підтверджено платіжним дорученням №36 від 11.02.2009 р. на суму 2 000,00 грн. (Т-1, а.с.91).
Також колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За таких обставин місцевим господарським судом обгрунтовано зобов»язано Відповідача відшкодувати Позивачу витрати за надану йому правову допомогу в сумі 1 695,56 грн.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2009 року у справі № 14/32 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «БК «Прогрестехбуд», за вих. №61 від 24.04.2009 р. -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 14/32 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.
Суддя Юрченко Я.О.