01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.06.2009 № 27/125
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Шапрана В.В.
при секретарі
за участю представників:
від позивача Солодовник О.А.,
від відповідача Уланович Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Озар - АК Япи Україна”
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009
у справі № 27/125 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства „Ліфтсервіс Дніпро”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Озар - АК Япи Україна”
про стягнення 232512,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство „Ліфтсервіс Дніпро” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Озар -Як Япи Україна” про стягнення 232 512,00 грн. заборгованості згідно договору № 07.05.47 від 31.05.2007.
Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 124 202,40 грн., суму пені у розмірі 22 050,18 грн., суму 3% річних у розмірі 2756,27 грн. та інфляційні збитки у розмірі 15 251,20 грн.
Оскільки позивачем у заяві про уточнення позовних вимог було змінено і предмет, і підстави позову, що не відповідає ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд першої інстанції прийняв зазначену заяву до розгляду в частині зменшення суми основного боргу у розмірі 124202,00 грн., а в частині стягнення суми пені у розмірі 22 050,18 грн., суми 3% річних у розмірі 2756,27 грн. та інфляційних збитків у розмірі 15251,20 грн., судом відмовлено у задоволенні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 124 202,40 грн. заборгованості, 1242,49 грн. державного мита, 63,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду та надав доповнення до апеляційної скарги, в яких просить рішення скасувати повністю та направити справу на новий розгляд іншому судді. Підставами для скасування рішення відповідач вважає порушення норм матеріального і процесуального права.
Щодо вимоги відповідача про направлення справи на новий розгляд, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції не наділений такими повноваженнями і відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України повторно розглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
31.05.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Озар-АК Япи Україна” як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізованим підприємством „Ліфтсервіс Дніпро” як підрядником був укладений договір № 07.05.47 на виконання робіт з монтажу пасажирських ліфтів, за яким замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи з монтажу та введення в експлуатацію 6 пасажирських ліфтів.
Відповідно до п. 2.1 договору, договірна ціна робіт по цьому договору складає 612 000,00 грн.
Доказами виконання позивачем робіт на загальну суму 395 090,40 грн. за договором є акти приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) за квітень 2008 р. на суму 128 544,00 грн., за травень 2008 р. на суму 128544,00 грн., за червень 2008 р. на суму 138002,40 грн. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3), які підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Договірна ціна та порядок розрахунків передбачені п. 2 договору.
Так, відповідно до п. 2.2 договору замовник протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору здійснює передоплату 25 % вартості робіт по договору в сумі 153000,00 грн.
На виконання п. 2.2 договору відповідачем 20.11.2007 було перераховано позивачу 153 000,00 грн.
Згідно п. 2.3 договору по факту закінчення монтажних робіт та передачі ліфтів замовнику для виконання будівельно-опоряджувальних робіт, замовник оплачує підрядчику 55 % вартості робіт за договором в сумі 336 600,00 грн. протягом 3-х банківських днів після підписання актів приймання виконаних робіт.
Кінцевий розрахунок з підрядником за роботи з монтажу, налагодженню і введенню в експлуатацію здійснюється замовником по факту отримання дозволу на експлуатацію ліфтів, протягом трьох банківських днів з моменту підписання відповідних актів приймання виконаних робіт, незалежно від готовності об'єкту в цілому і введення його в експлуатацію (п. 2.4 договору).
Згідно з п. 2.5 договору оплата всіх видів робіт за договором здійснюється замовником на підставі рахунків підрядника.
Позивачем були направлені рахунки всього на загальну суму 474 602,40 грн., а саме від 23.05.2008 № 140 на загальну суму 138 002,40 грн., від 13.05.2008 № 307 на загальну суму 104 088,00 грн., від 27.06.2008 № 169 на загальну суму 232 512,00 грн.
На виконання умов договору відповідачем перераховані грошові кошти: 153 000,00 грн. - 20.11.2007, 104 088,00 грн. - 16.05.2008, 13 800,00 грн. - 13.02.2009, а всього на суму 270 888,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором становить 124 202,40 грн. (395 090,40 грн. - 270 888,00 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -як замовник.
Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Відповідач в апеляційній скарзі як на підставу для звільнення його від відповідальності щодо оплати робіт за договором посилається на ст. 855 ЦК України, згідно частини першої якої встановлено, якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. У відзиві на позов відповідач зазначав, що закінчення робіт стало неможливим без вини сторін внаслідок відсутності фінансування об'єкту замовником робіт - ТОВ „МСК Україна-Канада”.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача, оскільки ТОВ „МСК Україна-Канада” не є стороною договору № 07.05.47 від 31.05.2007, і позивачем були закінчені роботи, про що підписано акти приймання виконаних робіт.
Отже, відповідач не звільняється від зобов'язання щодо оплати виконаних робіт.
Крім того, твердження відповідача про те, що акти приймання підписані виконробом Аличевим Ісрафилем Магометом, який не мав на їх підписання повноважень, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт, оскільки акти, на які посилається відповідач, є актами про готовність ліфта до провадження оздоблювальних робіт від 21.03.2008, від 14.05.2008, тоді як згідно п. 2.3 договору замовник здійснює оплату після підписання актів приймання виконаних робіт, тобто підписаних відповідачем і скріплених його печаткою актів (за формою КБ-2в) за квітень 2008 р. на суму 128 544,00 грн., за травень 2008 р. на суму 128544,00 грн., за червень 2008 р. на суму 138002,40 грн.).
Щодо підписання виконробом актів про готовність ліфта до провадження оздоблювальних робіт від 21.03.2008, від 14.05.2008, то відповідно до Правил організації, виробництва і приймання монтажних робіт ГОСТ 22845-85 „Ліфти електричні пасажирські та вантажні” передача ліфта під будівельно-оздоблювальні роботи повинна бути оформлена актом, а згідно з п. 5.17.2 Галузевого стандарту України (ГОСТ 36.1-001-97) „Ліфти пасажирські та вантажні” передача ліфта під будівельно-опоряджувальні роботи оформляється актом. Під час передачі ліфта під будівельно-опоряджувальні роботи представник монтажної організації разом з представником генпідрядника складають перелік робіт, які необхідно виконувати в шахті і машинному приміщенні. Контроль якості виконання будівельних робіт повинен здійснювати виконроб (майстер, бригадир) генпідрядника.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 124 202,40 грн. заборгованості є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом процесуальних норм, оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, чим позбавив його права надати заперечення на пояснення позивача та надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи.
Однак, такі доводи не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи. Як вбачається із матеріалів справи, 10.03.2009 відповідачем надано відзив на позовну заяву із документами, якими відповідач обґрунтовував свою правову позицію; представник відповідача був присутній у судових засіданнях 11.03.2009 та 31.03.2009. Відповідач, оскаржуючи рішення в апеляційному порядку, мав право подати додаткові докази, які він не подав суду першої інстанції, але до матеріалів справи документів, які б спростовували обґрунтованість рішення не надано.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Озар - АК Япи Україна” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 у справі № 27/125 - відсутні.
Відповідно до викладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Озар - АК Япи Україна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 у справі № 27/125 - без змін.
2. Матеріали справи № 27/125 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді Шапран В.В.
19.06.09 (відправлено)