01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.06.2009 № 18/290-32/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сторожук Ольга Валеріївна - юрист,
Від відповідача: Синьоока Галина Іванівна - адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2009
у справі № 18/290-32/16 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вотум"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 12484824,00 грн.
Акціонерний банк «Аллонж» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача 12 484 824,00 грн. заборгованості за кредит, 1 451 787,18 грн. заборгованості по відсотками за користування кредитом, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2007 у справі № 18/290 позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь АБ «Аллонж» 12 484 824,00 грн. заборгованості за кредит, 1 451 787, 18 грн. заборгованості по відсотками за користування кредитом, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2008 рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування рішення було не дослідження судом фактичних обставин справи, вирішення спору без врахування особливостей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». А саме: судом не були досліджені обставини, що кредиторські вимоги АБ «Аллонж» до ТОВ «Енергоальянс» по кредитному договору №480 від 25.06.2002 року у розмірі 12 484 824,00 грн. визнані судом у справі про банкрутство №23/753-6 (суддя Демидова А. М.) ухвалою попереднього засідання від 09.02.2004р. Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2005 року у цій же справі про банкрутство ТОВ «Енергоальянс» затверджено мирову угоду від 10.02.05, укладену між ТОВ «Енергоальянс» та кредиторами боржника. Кредиторські вимоги АБ «Аллонж» врегульовані пунктом 7 цієї мирової угоди.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 30.01.2009 у справі № 18/290-32/16 керуючись ст. 25 ГПК України, було замінено позивача акціонерний банк «Алонж» правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Вотум», оскільки 10.09.2008 закінчився відведений законодавством строк для ліквідації АБ «Алонж», а ТОВ «Вотум» було обране Національним банком України юридичною особою, якій за договором передаватимуться в управління активи АБ «Алонж».
12.02.2009 Позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, яка мотивована зміною обставин щодо вимог позивача. Новими обставинами, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення 12 484 824,00 грн., є невиконання відповідачем умов мирової угоди щодо проведення розрахунків з позивачем в строк до 15 грудня 2007 року.
Рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2009 у справі № 18/290-32/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотум» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс» про стягнення 12 484 824, 00 грн., було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ «Енергоальянс» на користь ТОВ «Вотум» 12 484 824,00 грн., стягнуто з ТОВ «Енергоальянс» на користь ТОВ «Вотум» 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоальянс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 32/392 і припинити провадження у справі, судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покласти на Позивача.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що Позивачем було подано до суду заяву, яка направлена на зміну предмету та підстави позову, у зв'язку з цим, судом першої інстанції необхідно було відмовити в задоволенні такого клопотання. Однак, місцевий господарський суд, в порушення норм процесуального права, задовольнив дане клопотання та задовольнив позовні вимоги.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009р. у справі № 18/290-32/16 без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
25.06.2002 між АБ «Аллонж» та Відповідачем був укладений кредитний договір №480, за умовами якого АБ «Аллонж» зобов'язався надати Відповідачеві кредит у розмірі 1 000 000,00 грн., а Відповідач -- повернути отриманий кредит у строк до 25.06.2003 з виплатою 29% річних за користування кредитом.
Угодою від 01.0.2002 сторони змінили порядок виконання кредитного договору, визначивши, що кредит Відповідачу буде надаватись відповідно до відкритої кредитної лінії в розмірі ліміту кредитування 1 000 000, 00 грн. при незмінності решти суттєвих умов кредитного договору.
Додатковою угодою від 29.09.2003 сторони збільшили суму ліміту по кредитному договору до 12 500 000,00 грн.
Додатковою угодою від 19.11.2003 АБ «Аллонж» та Відповідач пролонгували дію кредитного договору до 30.09.2004.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що АБ «Аллонж» надав Відповідачеві кредит у розмірі 12 484 824,00 грн., докази містяться в матеріалах справи, загальна сума заборгованості щодо відсотків за користування кредитом на момент подання позовної заяви до суду складала 1 451 787, 00 грн.
05.11.2003 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-6 було порушено провадження у справі про банкрутство Відповідача.
05.04.2005 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-6 затверджено мирову угоду, укладену 10.02.2005 між Відповідачем та його Кредиторами; провадження у справі № 23/753-6 та дію мораторію припинено.
Відповідно до п. 7 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-6, Відповідач (Боржник у справі № 23/753-6) зобов'язується провести розрахунок з кредитором - АБ «Алонж» - шляхом перерахування на рахунок останнього в строк до 15.12.2007 суми основного боргу по кредитному договору № 480 від 25.06.2002 в розмірі 12 484 824,00 грн.
За твердженням Позивача, Відповідач так і не виконав свого обов'язку, передбаченого п. 7 мирової угоди, щодо розрахунку з Позивачем.
Як видно з матеріалів справи, 12.02.2009 Позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, яка мотивована невиконанням Відповідачем п. 7 мирової угоди від 10.02.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-6, відповідно до якого Відповідач (Боржник у справі № 23/753-6) зобов'язується провести розрахунок з кредитором - АБ «Алонж» (Позивач) - шляхом перерахування на рахунок останнього в строк до 15.12.2007 суми основного боргу по кредитному договору № 480 від 25.06.2002 в розмірі 12 484 824,00 грн. Позивач, крім підстави позову, змінив також розмір позовних вимог, зменшивши їх до суми основного боргу у розмірі 12 484 824,00 грн.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, ухвала господарського суду м. Києва від 05.04.2005 року про затвердження мирової угоди у справі №23/753-6 про банкрутство ТОВ «Енергоальянс» підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Позивач у поданій суду заяві посилається на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами та доповненнями.
Так, відповідно до п. 3.9.6. Роз'яснення (із змінами, згідно з рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 25.04.2008р. №04-5/141), якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам виконавчого документа, то ця ухвала не має статусу виконавчого документа і позивач має право на позов про спонукання до виконання мирової угоди.
Оскільки ухвала господарського суду м. Києва від 05.04.2005 року про затвердження мирової угоди у справі №23/753-6, на думку позивача, не відповідає вимогам виконавчого документа, то позивач має право на позов про спонукання до виконання мирової угоди.
Дійсно, відповідно до пп. 3.9.6. Роз'яснень №02-5/289 у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження у справі господарським судом припинено. Проте заінтересована сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в поданій до господарського суду заяві про зміну підстави позову, позивач просить стягнути з відповідача 12 484 824 гривень за мировою угодою.
Передбачені ч.4 ст. 22 ГПК України права позивача змінити підставу або предмет позову, можуть бути реалізовані ним до прийняття рішення судом першої інстанції. Зазначене право може бути використане позивачем під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до суду заяву, яка направлена на одночасну зміну і предмета, і підстави позову, а саме: предметом спору у справі №18/290-32/16 є стягнення 12 484 824,00 гривень заборгованості за кредит та заборгованості за відсотками по користуванню кредитом у розмірі 1 451 787,18 гривень по кредитному договору №480 від 25.06.2002.
Предметом позов після заяви позивача від 12.02.09 є стягнення заборгованості внаслідок невиконання боржником мирової угоди від 10.02.2005 у справі № 23/753-б, тобто має місце зовсім різна правова природа цієї заборгованості, і, відповідно різними є предмети позову цих двох вимог.
В першому випадку мова йде про кредитні правовідносини і заборгованість має бути доведена в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України.
В другому випадку, заборгованість не потребує доведення, оскільки зазначена в ухвалі суду.
Щодо підстав позову, то підставою у справі №18/290-32/16 є кредитний договір №480 від 25.06.2002, згідно заяви про зміну підстави позову - є мирова угода від 10.02.2005, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 23/753-6.
Отже, судом прийнято рішення у справі, в якій було одночасно змінено предмет і підстави позову.
У разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви) - п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».
Таким чином, судова колегія констатує, що суд першої інстанції, задовольнивши заяву позивача про зміну підстави позову, прийняв неправильне рішення у справі, яким задовольнив позов позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 484 824,00 гривень на підставі укладеної сторонами мирової угоди, внаслідок невиконання відповідачем її умов.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоальянс" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню.
Крім того, враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що провадження у справі №18/290-32/16 про стягнення 12 484 824,00 гривень заборгованості за кредит та заборгованості за відсотками по користуванню кредитом у розмірі 1 451 787,18 гривень по кредитному договору №480 від 25.06.2002 підлягає припиненню на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки вже є чинне рішення господарського суду, який вирішив господарський спір у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав - ухвала господарського суду міста Києва від 05.04.2005 у справі №23/753-6, якою затверджено мирову угоду.
Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що якщо сторонами не виконуються умови мирової угоди, то у відповідності до ст. ст. 35-38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заінтересована сторона - кредитор не позбавлена права звернутись до суду з позовом про розірвання мирової угоди в межах справи про банкрутство, з усіма наслідками, передбаченими Законом.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, також, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України) та є підставою для скасування такого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 80, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоальянс" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009 у справі № 18/290-32/16 скасувати.
3. Провадження у справі № 18/290-32/16 припинити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотум» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 2-А, приміщення 212; код ЄДРГЮУ 31360594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоальянс" (04128, Україна, м. Київ, вул. Туполєва, 17; код ЄДРПОУ 30180506) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн.. за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 18/290-32/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.