01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.06.2009 № 42/142
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Тищенко О.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від позивача - Нудненко М.М. (довіреність № 207 від 16.06.2009 р.)
від відповідача - Дяченко О.М. (довіреність № 144/04 від 23.04.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.03.2009
у справі № 42/142 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"
про стягнення 87823,53 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Октан” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фундамент” про стягнення з останнього 45000,00 грн. основного боргу, 10836,57 грн. інфляційних втрат, 970,26 грн. 3 % річних, 6976,72 грн. пені, 19857,91 грн. процентів за користування товарним кредитом, 4182,07 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.03.2009 р. у справі № 42/142 вимоги позивача задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 45000,00 грн. основного боргу, 10836,57 грн. інфляційних втрат, 970,26 грн. 3 % річних, 6976,72 грн. пені, 4182,07 грн. витрат на послуги адвоката. У позові в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2009 р. повністю та припинити провадження у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Між позивачем та відповідачем 24.02.2005 р. було укладено генеральний договір поставки № 24/02-14 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти нафтопродукти і оплатити їх на умовах цього Договору.
Найменування нафтопродуктів, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість окремих партій нафтопродуктів визначається у Специфікації (Додаток № 1).
Згідно Додатку № 1 до Договору продавець та покупець дійшли до згоди, що найменування поставляємих нафтопродуктів, їх асортимент, кількість, ціна за одиницю, та вартість партії визначаються у відповідних видаткових накладних.
На виконання умов Договору позивачем поставлено продукцію згідно видаткових накладних № Рн080911/009 від 11.09.2008 р. на суму 73830,01 грн., № Рн080826/008 від 26.08.2008 р. на суму 37204,20 грн., № Рн080716/007 від 16.07.2008 р. на суму 33633,50 грн., № Рн080617/006 від 17.06.2008 р. на суму 52238,83 грн., № Рн080526/001 від 26.05.2008 р. на суму 62690,70 грн., № Рн080321/012 від 21.03.2008 р. на суму 44889,04 грн., № Рн080319/015 від 19.03.2008 р. на суму 38382,61 грн., № Рн080318/011 від 18.03.2008 р. на суму 34214,98 грн., № Рн080221/006 від 21.02.2008 р. на суму 42902,39 грн., № Рн080204/004 від 04.02.2008 р. на суму 12889,40 грн., № Рн080201/001 від 01.02.2008 р. на суму 29558,10 грн., № Рн080117/002 від 17.01.2008 р. на суму 14594,51 грн., № РН080103/002 від 03.01.2008 р. на суму 28410,48 грн., (копії накладних містяться в матеріалах справи), на загальну суму 565072,88 грн.
Поставлена продукція відповідачем отримана, що підтверджується підписами уповноважених осіб на видаткових накладних та довіреностями серія НБЙ № 732937 від 09.09.2008 р., серія НБЙ № 732996 від 26.08.2008 р., серія НБЙ № 469481 від 16.07.2008 р., серія ЯПД № 583513 від 16.06.2008 р., серія ЯПД № 583564 від 26.05.2008 р., серія ЯОС № 118591 від 19.03.2008 р., серія ЯОС № 118577 від 17.03.2008 р., серія ЯОС № 118935 від 21.02.2008 р., серія ЯОС № 118882 від 01.02.2008 р., серія ЯОС № 118762 від 03.01.2008 р. (копії довіреностей містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата за передані партії нафтопродуктів здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту передачі нафтопродуктів.
Всупереч даному пункту Договору, відповідач на дату подання позову до місцевого господарського суду розрахувався лише частково, сплативши 520072,88 грн. основного боргу.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача на дату подання позову становить 45000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, що підтверджується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу сплатив лише частково.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 45000,00 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 10836,57 грн. збитків від інфляції, 970,26 грн. 3 % річних, 6976,72 грн. пені, 19857,91 грн. процентів за користування товарним кредитом, 4182,07 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що розмір інфляційних становить 10836,57 грн., а розмір 3 % річних становить 970,26 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 6976,72 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 4.2. Договору, за невиконання Покупцем свого грошового зобов'язання, останній сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від проіндексованої суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з останнім, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 6976,72 грн.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4182,07 грн., виходячи з наступного.
Конституція України визначає конституційні завдання адвокатури України.
Так, ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/VI), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що він сплатив адвокату Похиленко А.В. винагороду у розмірі 4182,07 грн. Документально підтверджуючи вказаний факт, відповідач посилається на угоду про надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Октан” та адвокатом Похиленко А.В..
Але, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції та вважає, що вимога позивача про стягнення 4182,07 грн. витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перерахування грошових коштів в розмірі 4182,07 грн. на користь адвоката (платіжне доручення, тощо) як вимагає ст. 48 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню 19857,91 грн. плати за товарний кредит, оскільки між сторонами виникли відносини не з приводу користування майном, а з приводу передачі його у власність відповідачу, тобто купівлі-продажу, а чинним законодавством не передбачено підстав для нарахування процентів за не грошове зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми апеляційну скаргу обґрунтував частково.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2009 р. у даній справі підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Октан” задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. у справі № 42/142 скасувати частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фундамент” (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1-а, код ЄДРПОУ 19130159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Октан” (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, 31, код ЄДРПОУ 24718890) 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. 10836 (десять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 970 (дев'ятсот сімдесят) грн. 26 коп. 3 % річних з простроченої суми, 6976 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 72 коп. пені, 637 (шістсот тридцять сім) грн. 83 коп. державного мита та 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Справу № 42/142 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Тищенко О.В.
Шапран В.В.
22.06.09 (відправлено)