Справа № 369/1813/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/780/3548/14 Доповідач у 2 інстанції Лащенко
Категорія 26 11.06.2014
Іменем України
11 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Лащенка В.Д.,
суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,
при секретарі Химинець Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовували тим, що 18 травня 2006 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна»), правонаступником якого є закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), було укладено кредитний договір за умовами якого позичальник отримав 200 000 доларів США зі сплатою 11% річних на строк до 18 травня 2021 року. За договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 20 липня 2011 року право вимоги за указаним договором перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Посилаючись на те, що внаслідок порушення відповідачем строку та порядку погашення кредиту утворилася заборгованість у розмірі 252 153, 21 доларів США, що еквівалентно 2 015460, 61 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та пеня в розмірі 4616698,29 грн., позивач просив стягнути указану суму із боржника.
В ході судового розгляду позивачем було збільшено позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 252583,88 доларів США, що еквівалентно 2 018902 грн. 95 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та пеню в розмірі 7 034625 грн. 15 коп.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №МL-006\957\2006 від 18 травня 2006 року у розмірі 252 583, 88 доларів США, що еквівалентно 2 018 902, 95 грн., пеню за період із 3 червня 2012 року по 3 червня 2013 року у розмірі 7 034 625, 15 грн., що разом складає 9 053 528, 10 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2013 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2013 року змінено в частині пені за прострочення виконання зобов'язання за період із 3 червня 2012 року по 3 червня 2013 року, зменшено розмір пені із 7 034625,15 грн. до 1 000000 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 були порушені вимоги кредитного договору, що спричинило виникнення значної заборгованості перед позивачем.
Так судом встановлено, що 18 травня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № МL-006/957/2006, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти в розмірі 200 000 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11 % річних.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20 липня 2011 року та у відповідності до ст.ст. 512,514,1077,1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (а.с.19-25 т.1).
Згідно акту приймання-передачі кредитного портфелю від 20 липня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв кредитний портфель. (а.с.104). Відповідно витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю сума боргу за тілом кредиту ОСОБА_1 становить 184 988,10 доларів США, борг відсотків становить 24 820,98 доларів США (а.с. 26 т. 1).
Таким чином, у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникло право вимоги боргу та інших платежів до ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю.
Кредит надавався банком шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника відкритий у банку.
Згідно п.п.1.1., 1.5.1, 1.5.1.1 частини №2 кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 4.1.1. частини №2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. (а.с.10)
Кредитний договір та додаткові договори, які були укладені між сторонами визначають розмір відсоткової ставки для розрахунку процентів за користування кредитом:
- згідно п.3 кредитного договору №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року фіксована відсоткова ставка дорівнює 11% річних; (а.с.7)
- згідно п.3.1 додаткового договору №3 до кредитного договору №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року, укладеного 18 травня 2006 року, на період з 25 серпня 2009 року по 25 листопада 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 6,50% річних; (а.с.159)
- згідно п.3.2 додаткового договору №3 до кредитного договору №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року, на період з 25 листопада 2009 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 11, 30% річних; (а.с.159)
- згідно п.3.1 додаткового договору №4 до кредитного договору №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року, укладеного 25 січня 2010 року, на період з 25 січня 2010 року по 25 квітня 2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде нараховуватися фіксована процентна ставка в розмірі 6,50% річних; (а.с.167)
- згідно п.3.2 додаткового договору №4 до кредитного договору №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року, на період з 26 квітня 2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 11,64% річних; (а.с.167)
- згідно п. 2.2.1 додаткового договору №6 до кредитного договору №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року, укладеного 25 червня 2010 року, на період з 25 червня 2010 року до 27 вересня 2010 року фіксована процентна ставка дорівнює 6,50% річних; (а.с. 175)
- згідно п.2.1.2 додаткового договору №6 до кредитного договору №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року, на період з 27 вересня 2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись ставка в розмірі 12,17% річних. (а.с.175)
Таким чином, згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 03 червня 2013 року у відповідача за кредитним договором №ML-006/957/2006 від 18 травня 2006 року існує заборгованість перед банком в сумі 252583,88 доларів США, що еквівалентно 2018902, 95 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку та складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 184988, 10 доларів США, що еквівалентно 1478609,88 грн. та заборгованості по несплачених відсотках в розмірі 67595,78 доларів США, що еквівалентно 540293,07 грн. за офіційним курсом НБУ на день розрахунку та пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 03 червня 2012 року по 03 червня 2013 року в сумі 7 034625,15 грн. (а.с.137-138)
Згідно ст. ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши правильність нарахування заборгованості позивачем, колегія суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Доказами, які підтверджують розмір заявлених сум є виписка з рахунку ОСОБА_1, (а.с.29-54 т.2), розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.106, 107 т. 2).
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовують неправильність застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права та підлягають відхиленню.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, дійшов правильного висновку, тому колегія суддів, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді