Справа № 362/6724/13 Головуючий у І інстанції Ковбель М.М.
Провадження № 22-ц/780/2944/14 Доповідач у 2 інстанції Кашперська
Категорія 1 10.06.2014
Іменем України
10 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2014 року у справі за позовом Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, Васильківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення та свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок,
заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В листопаді 2013 року позивач Ксаверівська сільська рада Васильківського району Київської області звернувся до суду із позовом про скасування рішення та свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок. Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що 15 серпня 2008 року на підставі акту прийому-передачі позивачу було передано на баланс житлове приміщення квартира АДРЕСА_1; квартира знаходиться в двоквартирному будинку, власником (користувачем) квартири № 2 мала бути ОСОБА_5 та її спадкоємиця ОСОБА_1, яка прийняла спадщину після смерті матері. Користувачем квартири № 1 на час прийняття її на баланс ради був ОСОБА_4 на підставі ордера від 13 травня 1999 року. В подальшому з'ясувалось, що ОСОБА_5 є одноособовим власником будинку на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Ксаверівською сільською радою Васильківського району Київської області від 05 квітня 1990 року згідно рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів № 469 від 21 листопада 1989 року; вважали, що право власності на весь будинок на ОСОБА_5 було оформлено помилково.
Просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 469 від 21 листопада 1989 року в частині оформлення права власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, скасувати свідоцтво про право власності від 05 квітня 1990 року, видане на ім'я ОСОБА_5 в частині оформлення права власності на цілий житловий будинок.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2014 року позов задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 469 від 21 листопада 1989 року в частині оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності від 05 квітня 1990 року на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5
Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2014 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов Ксаверівської сільської ради про скасування рішення та свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок складається з двох квартир, користувачами яких є ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а оспорюване рішення та свідоцтво про право власності на житло на весь будинок лише на ім'я ОСОБА_5 не відповідає законові та порушує права власника та користувача майна.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно довідки виконавчого комітету Ксаверівської сільської ради від 22 травня 2006 року № 32, згідно записів в погосподарських книгах Ксаверівської сільської ради проживали та проживають в АДРЕСА_1: з 1986 по 1990 роки - голова двору ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_7, голова двору ОСОБА_5 З 1991 по 1995 роки - голова двору № НОМЕР_2 ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та голова двору № НОМЕР_3 - ОСОБА_5 З 1996 по 2000 роки - ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_8 - ордер на проживання 30 січня 1998 року, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 - прибув 13 травня 1999 року, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Однак згідно рішення виконкому Ксаверівської сільської ради народних депутатів від 23 жовтня 1989 року № 49 оформлено право особистої власності на жилі будинки в с. Ксаверівка, на підставі матеріалів погосподарської книги та шнурової книги запрошено виконком Васильківської міської ради народних депутатів видати документи на право власності на жилі та допоміжні споруди громадянам згідно переліку; в переліку вказано прізвище ОСОБА_5, частка у праві власності - 1.
Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів від 21 листопада 1989 року № 459 відповідно до розпорядження РМ УРСР від 11 березня 1985 року в подальшому оформлено право особистої власності на житлові будинки мешканців сіл Васильківського району згідно списків, в тому числі ОСОБА_5 - на будинок по АДРЕСА_1
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05 квітня 1990 року, виданого виконавчим комітетом Ксаверівської сільської ради, ОСОБА_5 є власником будинку АДРЕСА_1.
Ордером, виданим правлінням КСГП «Агрофірма «Дружба» 13 травня 1999 року, ОСОБА_4 та його сім'ї надано право зайняття кімнат загальною площею 57,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 на підставі рішення засідання правління КСГП «Дружба», протокол № 5 від 13 травня 1999 року.
Згідно акту прийому-передачі житлових приміщень від 15 серпня 2008 року, з балансу СВК «Дружба» знято та передано на баланс Ксаверівської сільської ради згідно рішення загальних зборів СВК «Дружба», що відбулися 23 лютого 2006 року, та загальних зборів СВК «Дружба» від 22 липня 2006 року, житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61 кв.м. з господарською будівлею сарай 31,1 кв.м., користувач ОСОБА_4
Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п. 7 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року № 1253, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього порядку. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Оцінюючи правовідносини, які склались між сторонами, колегія суддів виходить із того, що в будинку АДРЕСА_1, який перебував на балансі СВК «Дружба», із 1986 по 1990 роки проживали в окремих квартирах голова двору ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_7, та голова двору ОСОБА_5, на яку було оформлено право власності на цілий будинок оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів Київської області від 21 листопада 1989 року.
Доказів надання дозволу СВК «Дружба» на передачу в приватну власність квартири № 1, яку займала сім'я ОСОБА_7, ОСОБА_5, в матеріалах справи немає.
Спірний житловий будинок був власністю СВК «Дружба» та не підлягав приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів Київської області від 21 листопада 1989 року «Про оформлення права особистої власності на житлові будинки мешканців сіл Васильківського району» в частині оформлення права власності на цілий житловий будинок ОСОБА_5 було незаконним.
Колегія суддів враховує, що мешканець спірного будинку ОСОБА_6 після прийняття вказаного рішення 15 серпня 1995 року звертався до СВК «Дружба» із заявою про надання дозволу на здійснення виплати за будинок, однак рішенням правління йому відмовлено в продажі в зв'язку із тим, що будинок, в якому він проживає, є будинком для спеціалістів, при цьому відчуження будинку іншій особі не згадується, що свідчить про необізнаність СВК «Дружба» про таке відчуження.
В подальшому Ксаверівська сільська рада набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 передачі її з балансу СВК «Дружба» на баланс ради і відповідно набула право вимоги до осіб, чиїми рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються її права як власника.
Оскільки незаконна передача квартири № 1 у власність ОСОБА_5 порушує право Ксаверівської сільської ради володіти, користуватися і розпоряджатися даним майном, колегія суддів доходить висновку, що позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і правомірно задоволений судом першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до технічного паспорта на житловий будинок № НОМЕР_1 їй належить цілий будинок та при житті, а саме із 1989 року її мати ОСОБА_5 мала право власності на законних підставах на весь будинок АДРЕСА_1.
Колегія суддів відхиляє дані доводи апеляційної скарги, оскільки технічний паспорт на будинок не є правовстановлюючим документом. Окрім того, суд досліджував як цей доказ, так і інші докази, з яких достовірно вбачається, що мати позивача ОСОБА_5 ніколи на законних підставах не була власником цілого спірного будинку або його наймачем, не укладала із СВК «Дружба» договору купівлі-продажу цілого будинку та не мала права на його отримання у власність.
Підтвердженням цього є також її заява до голови Ксаверівської сільської ради від 17 березня 2006 року, у якій вона просила дозволу на придбання другої половини будинку, але таке її прохання не було погоджено сільською радою.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідачем Васильківською районною державною адміністрацією позовні вимоги визнані, представник даної особи у судовому засіданні підтвердив, що приватизація цілого будинку на ім'я ОСОБА_5 відбулася помилково.
Критично мають бути оцінені докази апелянта щодо нікчемності і незаконності акта прийому-передачі від 15 серпня 2008 року квартири № 1 в будинку № НОМЕР_1, оскільки доказів його нікчемності або незаконності апелянтом не наведено, даний акт ніким не оспорено і він вважається дійсним.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що в судовому засіданні позивач змінив вимоги, заявивши, що рішення та свідоцтво необхідно визнати недійсним в частині ? частини будинку, що складає квартиру № 1, оскільки в матеріалах справи відсутня заява позивача про зміну позовних вимог відповідно до ст. 31 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів враховує, що задоволення позову в частині визнання недійсним рішення та свідоцтва на ? частину будинку є неможливим в зв'язку із поділом будинку на окремі квартири і неможливістю ідентифікації фактичної частини будинку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 та відповідно до вимог закону мала бути передана у власність ОСОБА_5
При цьому відповідач ОСОБА_1 не позбавлена можливості оформити право власності на майно, яким вона користується, в загальному порядку шляхом його приватизації.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Так, відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України в редакції, що діяла до її виключення на підставі Закону № 4176-УІ (4176-17) від 20 грудня 2011 року, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу держаної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Оскільки порушення прав власника СВК «Дружба», а після передачі у власність 15 січня 2008 року права власності Ксаверівської сільської ради є триваючим, до виключення даної норми позовна давність на дані норми не поширювалась, позивач звернувся до суду із даним позовом 21 листопада 2013 року у межах встановленого законом строку позовної давності, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.
Відтак не впливають на правильність висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, що суд не дав оцінки вимогам відповідача про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском відповідачем строків позовної давності.
Допущена судом першої інстанції помилка в імені відповідача «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_1» не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, а може бути при необхідності бути предметом виправлення описки відповідно до ст. 219 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Кашперська Т.Ц.
Судді : Фінагєєв В.О.
Яворський М.А.