Справа № 372/774/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/492/14 Доповідач у 2 інстанції Зіміна
Категорія 20 12.06.2014
Іменем України
11 червня 2014 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
з участю: прокурора: ОСОБА_6
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2014 року, -
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2014 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 05.02.2013 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ч.2 ст. 187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю обвинуваченого.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 остаточно засуджено до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю обвинуваченого.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2013 року та за сукупністю вироків ОСОБА_10 остаточно визначено покарання у виді 7 (семи) років 3 (три) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю обвинуваченого;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Обухів, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого на посаді менеджера з продажу ТОВ «Хонда Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю обвинуваченого.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 остаточно засуджено до 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю обвинуваченого.
Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Вироком вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат.
Згідно із вироком, кримінальні правопорушення обвинуваченими були вчинені за наступних обставин.
10.11.2013 року, близько 02 год.00 хв., ОСОБА_10 будучи раніше судимим, в період іспитового строку повторно за попередньою змовою та разом з ОСОБА_9 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, та бажаючи цього, знаходячись на другому поверсі першого під'їзду будинку АДРЕСА_4 , шляхом витягування скла дверей, незаконно, таємно, проникли до приміщення загального коридору сходинкової клітини, звідки таємно викрали велосипед «Маgum mg-200», синього кольору, вартістю 2500 грн., який належить ОСОБА_11 , після чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд та завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2500 грн. В подальшому, цього ж дня здали викрадений ними велосипед до відділення ПТ «Найкращий Ломбард», що в місті Києві по вулиці Ялтинській 6, за грошові кошти в сумі 553,00 гривень, які витратили на власні потреби.
Крім цього 13.11.2013 року, близько 22 год. 55 хв., ОСОБА_10 за попередньою змовою, групою осіб, разом з ОСОБА_9 , маючи умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я ОСОБА_12 , перебуваючи неподалік під'їзду № 1, будинку АДРЕСА_5 , з метою незаконного заволодіння чужим майном, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_12 , який прогулювався містом, в ході якого погрожуючи насильством, небезпечним для життя та здоров'я, а саме погрожуючи застосуванням пневматичного пістолета, який згідно висновку балістичної експертизи № 961 ВКЕ від 22.11.2013 року, являється пневматичним пістолетом «МР-654К» № НОМЕР_1 , калібру 4,5 мм, виробництва Іжевського механічного заводу (Росія), виготовлений промисловим способом, придатним для стрільби, в справному стані, та електричного пристрою шокуючої дії, які при собі мав ОСОБА_10 , та які тримав в руках, незаконно заволоділи належним потерпілому мобільним телефоном «Prestigio РАР 5044 DUO» вартістю 2400 грн., без карти пам'яті та сім карти операторів мобільного зв'язку, після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 2400 грн.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вважає, що призначене судом І інстанції покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його суворості, оскільки судом не в достатній мірі враховано відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_9 який раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, навчання та роботи, а також пом'якшуючі обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим, відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, думку потерпілої яка просила суд не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_13 , його стан здоров'я, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, в зв'язку з чим вважає, що до підсудного може бути застосовано покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_8 просять вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_10 більш м'яке покарання, передбачене санкцією ст.187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянти зазначають, що суд І інстанції не в повній мірі врахував всі пом'якшуючі обставини та особу обвинуваченого, внаслідок чого допустив однобічність та неповноту судового слідства та не врахував те, що потерпілі претензій до обвинуваченого ОСОБА_10 не мають, заподіяна потерпілій ОСОБА_11 шкода повністю відшкодована, а потерпілому ОСОБА_12 , який цивільний позов не заявляв, ОСОБА_10 зобов'язався відшкодувати будь-яку шкоду, також судом І інстанції не було враховано те, що на утриманні ОСОБА_10 перебуває цивільна дружина, яка знаходиться на восьмому місяці вагітності.
Крім того апелянти зазначають, що посередня характеристика ОСОБА_10 за місцем проживання не характеризує його з негативної сторони та навпаки з неї випливає, що жодних компрометуючих дій з боку обвинуваченого не було встановлено, в зв'язку з чим на думку апелянтів ОСОБА_10 необхідно призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче нижчої межі передбаченого санкцією ч.2 ст. 187 КК України.
В запереченнях на апеляційні скарги захисників прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції є законним, а апеляційні скарги захисників необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Під час судового розгляду судом було враховано пом'якшуючі обставини - щире каяття та сприяння розкриттю злочину. Також судом було досліджено характеризуючи дані на засуджених та враховано при постановлені вироку. В зв'язку з цим просить апеляції захисників залишити без задоволення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників та просив залишити їх без задоволення, а вирок суду без зміни;
захисників обвинувачених, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити;
вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Висновки суду щодо доведеності вини обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин наведених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі доказами та не оспорюються учасниками судового розгляду.
Судом 1 інстанції в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, за погодженням з учасниками судового розгляду, було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч.3 ст. 185 ч.2 ст. 187 КК України є правильною.
Разом з тим доводи апеляційних скарг захисників та обвинуваченого ОСОБА_10 про суворість призначеного обвинуваченим покарання колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
З вироку суду вбачається, що призначаючи обвинуваченим покарання суд дотримався вказаних вимог закону, оскільки врахував характер та ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який посередньо характеризується та вчинив злочин маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість в період іспитового строку та особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується по місцю проживання та позитивно характеризується по місцю колишньої роботи, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, роль кожного з них у вчиненому, ставлення до наслідків, обставини, що пом'якшують покарання - а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків вчинених злочинів, думку потерпілих та дійшов висновку, про можливість виправлення обвинувачених лише при ізоляції від суспільства і призначив обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 187 КК України, а обвинуваченому ОСОБА_9 із застосуванням положень ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ч.2 ст. 187 КК України.
Такий висновок суду є належним чином обґрунтований, з яким погоджується і колегія суддів, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та підстав для призначення менш суворого покарання колегія суддів не знаходить.
Доводи, на які обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник посилаються в обґрунтування своїх вимог щодо суворості призначеного покарання ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки покарання призначене в межах санкцій ч.3 ст.185 та ч.2 ст. 187 КК України, а зазначені в апеляційних скаргах обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання.
При вирішенні питання про можливість виправлення особи без відбування покарання, суд відповідно до вимог ст. 75 КК України має врахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.
Суд першої інстанції, врахувавши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 та оцінивши в сукупності зібрані та дослідженні докази по справі, прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_9 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Тому, на думку колегії суддів апеляційні скарги захисників обвинувачених та обвинуваченого ОСОБА_10 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 424, 426 КПК України колегія суддів;-
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2014 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
СУДДІ: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4