20 травня 2014 року м. Київ К/9991/14864/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Лосєва А.М.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року по справі № 2-а-12105/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 року № 0000160844 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5333,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1333,25 грн.; від 18.05.2011 року № 0000140844 про донарахування податку на прибуток у сумі 15979,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3994,75 грн.; від 18.05.2011 року №0000150844 про зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 6779,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1694,75 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 року №0000140844 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 2762,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 690,50 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 року №0000150844 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2210,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 552,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. В цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Слобожанський миловар» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1, пп.8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) та пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).
На підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов повністю, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.
Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Крім того, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року по справі № 2-а-12105/11/2070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписЛосєв А.М.
підписРибченко А.О.