16 червня 2014 р. Справа № 876/1427/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Пліша М.А., Святецького В.В.
за участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
представника третьої особи ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської районної державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, Миролюбівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, відділ Держземагенства в Тернопільському районі Тернопільської області про скасування розпорядження .
16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила скасувати розпорядження Голови районної державної адміністрації від 11.06.2008 року №498 «Про безоплатну передачу ОСОБА_3 у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Миролюбівської сільської ради, як таке, що прийнято з перевищенням повноважень, зокрема вирішено питання щодо земельної ділянки, яка за законом не може знаходитись за межами населеного пункту, що на думку позивачки, порушує її права щодо оформлення права власності на 1/3 земельної ділянки в майбутньому що знаходиться під об'єктом нерухомого майна, яке за нею зареєстровано.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2
ОСОБА_2 постанову суду першої інстанції оскаржила, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Тернопільська районна державна адміністрація, приймаючи розпорядження №498 від 11.06.2008 року, в частині надання земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 розміром 0,25 га. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд перевищила свої повноваження, а саме вирішила питання щодо земельної ділянки, яка за законом не може знаходитись за межами населеного пункту (ст. 38 ЗК України) . Крім того, на думку апелянта, заяву за наслідками розгляду якої прийнято оскаржуване розпорядження, було подано невідомою особою.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційна скарга в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Приймаючи рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване розпорядження жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивачки.
Твердження про те, що ОСОБА_3 не зверталась до Тернопільської РДА із заявою про надання їй у власність земельної ділянки не підтверджено жодними доказами та будується лише на припущеннях, а отже не заслуговує на увагу.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням 13 сесії Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 5 скликання «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради» №315 від 11.04.2008 вирішено надати згоду ОСОБА_3 на передачу у безоплатну власність земельних ділянок загальною площею 1,50 га, з яких: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової забудови, розташованих в х. Цезарівка за межами населеного пункту і знаходяться в користуванні з 1947 року; 1,25 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель для ведення ОСГ, які розташовані за межами населеного пункту і в користуванні з 1947 року.
Також даним рішенням висловлено прохання до Тернопільської районної державної адміністрації винести відповідні розпорядження в межах наданих повноважень.
11 червня 2008 року головою Тернопільської районної державної адміністрації прийнято розпорядження «Про безоплатну передачу ОСОБА_3 у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Миролюбівської сільської ради» №498, яким на підставі заяви ОСОБА_3, враховуючи рішення Миролюбівської сільської ради №315 від 11.04.2008 передано ОСОБА_3 безоплатно у власність
- земельну ділянку площею 1,25 га, яка знаходилась в її користуванні (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Миролюбівської сільської ради;
- земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, що перебували у її постійному користуванні відповідно до розробленого генплану забудови за межами населеного пункту на території Миролюбівської сільської ради.
Про існування вказаного розпорядження позивачка дізналась в квітні 2013 року із листа Тернопільської районної державної адміністрації №01-730/15 від 30.04.2013.
Вважаючи, що розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації №498 від 11.06.2013 прийнято всупереч чинному законодавству та порушує її права ОСОБА_2 оскаржила його до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки регулюється нормами Земельного кодексу України.
Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскарженого розпорядження - 11.06.2008 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, на думку суду, під технічними матеріалами та документами, що підтверджують розмір земельної ділянки слід розуміти будь які документи, які б дали змогу встановити факт користування громадянином вказаною земельною ділянкою, її розмір та місцерозташування.
Реалізуючи своє право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок ОСОБА_3 звернулась відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України із заявою про надання їй у власність земельних ділянок, якими вона користувалась починаючи з 1947 року, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України та додала технічні документи та матеріали, які підтверджують розмір земельної ділянки, зокрема рішення Миролюбівської сільської ради №315 від 11.04.2008, викіпіровку з місця знаходження земельної ділянки, довідку Миролюбівської сільської ради.
Як вбачається із змісту оскаржуваного розпорядження голови Тернопільської РДА №498 від 11.06.2008 ОСОБА_3 було передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, що перебували у її постійному користуванні відповідно до розробленого генплану забудови за межами населеного пункту на території Миролюбівської сільської ради.
Знаходження даної земельної ділянки за межами населеного пункту підтверджується також і рішенням 13 сесії Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 5 скликання «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради» №315 від 11.04.2008 року, викіпіровкою з місця знаходження земельної ділянки гр. ОСОБА_3, витягу з земельно-кадастрової книги Миролюбівської сільської ради з 01.01.1995 року та довідкою Миролюбівської сільської ради , а також листом Тернопільської РДА №01-902/14 від 04.07.2012 року.
Колегія суддів не бере до уваги твердження позивачки про те що, приймаючи вказане розпорядження Тернопільська РДА вийшла за межі наданих їй законом повноважень в частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд спростовується матеріалами справи.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що не заслуговують на увагу твердження позивачки про те, що ОСОБА_3 не зверталась до Тернопільської РДА із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, оскільки таке припущення зроблено лише на підставі відмінностей особистого підпису ОСОБА_3 та не підтверджено жодними іншими доказами.
Разом з тим, розпорядження голови Тернопільської РДА №498 від 11.06.2008 року жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, оскільки жодних доказів того, що станом на момент його прийняття позивачка або її померлий батько - ОСОБА_4 звертались із заявами про надання їм у власність земельних ділянок, які були передані у власність ОСОБА_3, або існування між ними земельного спору сторонами не надано, а судом не здобуто.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, наведені обставини та положення чинного законодавства вказують на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, ст.200 п.1 ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року у справі № 819/2397/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Н.В. Ільчишин
Судді М.А. Пліш
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2014 року