"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/4666/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року,-
У січні 2009 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України про зобов'язання ліквідувати її ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, виключити з державного реєстру відповідні відомості, здійснювати облік позивача, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленою формою обліку без застосування ідентифікаційного номеру та знищити облікову картку з особистими даними.
В обґрунтування позову зазначала, що є православною людиною і через свої релігійні переконання відмовляється від присвоєного ідентифікаційного номера. На її вимогу про зобов'язання вчинити дії по забезпеченню права на відмову від цього номера, відповідач відмовив, чим порушив її права. Тому посилаючись на ці обставини позивач просила про задоволення позову.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Оскаржуваною постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії та зобов'язано Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер та всю інформацію про ОСОБА_4 із збереженням за нею раніше встановленої форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. В решті позову відмолено.
У касаційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить його рішення скасувати та відмовити у задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково позов апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що реалізація права позивача на альтернативну форму обліку сплати податків та інших обов'язкових платежів передбачено чинним законодавством України.
При цьому, суд правильно виходив з того, що позивач вчинила усі необхідні дії за для реалізації такого права, зокрема повідомила податковий орган про відмову від присвоєного їй ідентифікаційного номера, та на підставі відповідно судового рішення, забезпечила своє право на внесення відмітки у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Тобто вчинила усі необхідні дії, передбачені Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів» та Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944 (далі Порядок). Таким чином, оскільки позивач дотрималась встановленої Законом процедури для відмови від присвоєного ідентифікаційного коду, дії відповідача порушують законні права та інтереси позивача, які підлягають відновленню.
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів» для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Процедура внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби визначний вказаним Порядком.
Згідно пунктів 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку відмітка вноситься до паспорта громадянина України. Громадяни України, які відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта.
Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 2 до Порядку.
Відповідно до пунктів 4 і 5 Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає цю довідку щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку наступного змісту «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера».
Інформація, зазначена в заяві, використовується податковими органами для формування відносно особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, відповідної особової справи. Після її формування, дані про таку особу виключаються з Державного реєстру, без порушення повноти обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, а облік особи здійснюється в альтернативній формі - за серією та номером паспорта.
Як встановлено апеляційним судом і підтверджується матеріалами справи, на 7-9 сторінці паспорта позивача наявна, передбачена Порядком, відмітка - «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера». Така відмітка внесена на виконання рішення суду, що не оспорюється сторонами.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача були відсутні підстави відмовляти позивачу у реалізації свого права на відмову від ідентифікаційного коду і виключення її з відповідного реєстру, оскільки дотримана уся необхідна законна процедура. При цьому відсутність у податкового органу зави позивача, саме за встановленою формою, не може бути підставою для відмови у спірних вимогах, так як позивач свідомо відмовилась від заповнення такої заяви, забезпечивши своє право шляхом судового захисту, про що суд виніс відповідне рішення, на підставі якого було внесено зазначену відмітку в її паспорт.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд дійшов також правильного висновку, що право на невнесення до Державного реєстру інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, передбачене частиною 2 статті 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів». Отже перешкод для виключення таких даних щодо позивачки, у відповідача не має.
Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало