20 травня 2014 року м. Київ К/9991/30872/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Лосєва А.М.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2012 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року по справі № 2а-8953/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарт» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарт» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2011 року № 0000301540.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2012 року у даній справі позов задоволено. Визнано наказ відповідача від 24 березня 2011 року №283 «Про проведення документальної позапланової перевірки позивача» протиправним та скасовано. Скасовано повідомлення-рішення податкового органу від 21 червня 2011 року № 0000301540. Адміністративний позов в частині вимог про визнання дій посадової особи податкового органу зі складання акту перевірки від 05.04.2011 року №358/15-409/24287638 протиправними - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.03.2011 року податковим органом було направлено до позивача повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за січень 2011 року на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України.
24.03.2011 року відповідачем було видано наказ №283 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за січень-березень 2010 року.
Працівниками була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2009 року, січень, березень 2010 року, про що був складений акт від 05.04.2011 року №358/15-409/24287638.
Під час даної перевірки виявлено порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165.
За результатами перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000301540, яким було позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 272655,81 грн., у томі числі основний платіж - 218124,65 грн., штрафні (фінансові) санкції -54531,16 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Статтею 75 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення і за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 і 78 цього Кодексу; документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника державної податкової служби, оформленого наказом, і за умови направлення платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення йому або його уповноваженому представникові під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.
Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не був отриманий запит податкового органу про надання пояснення та їх документальні підтвердження.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією судів про відсутність підстав для прийняття наказу від 24.03.2011 року №283 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача».
Крім того, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.
Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2012 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року по справі №2а-8953/11/2070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписЛосєв А.М.
підписРибченко А.О.