Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 5 липня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Тиврівського РТМО ОСОБА_2 про поновлення на роботі за сумісництвом, зняття дисциплінарного стягнення, стягнення витрат на відрядження і середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з наказом від 6 лютого 2003 року НОМЕР_1 вона була відряджена на роботу до м. Києва на курси за спеціалізацією “ІНФОРМАЦІЯ_1» з відривом від виробництва. Витрати на відрядження їй відшкодовані не були
Відповідно до наказу від 28 липня 2003 року НОМЕР_2 їй було оголошено догану із занесенням в особову справу за порушення трудової дисципліни, запізнення на роботу.
Згідно з наказом від 19 вересня 2003 року НОМЕР_3 на підставі наказу від НОМЕР_4 з неї знято сумісництво 0,5 ставки лікаря швидкої допомоги у зв'язку із запізненням на роботу за основною ставкою.
Вважаючи такі накази і дії відповідача незаконними, позивачка просила поновити їй строки для звернення до суду і задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, невідповідність висновків судів обставинам справи та ставить питання про скасування судових рішень.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що позивачку звільнено з роботи за сумісництвом згідно з наказом від 19 вересня 2003 року НОМЕР_3 відповідно до вимог закону; путівка про відрядження видавалася позивачці за власною домовленістю, посвідчення про відрядження їй не видавалося, в план навчання вона не включалася, а тому витрати на відрядження їй відшкодовані бути не можуть; догана винесена позивачці обгрунтовано за систематичні порушення трудової дисципліни, запізнення на роботу, торгівлю харчовими добавками і окулярами в робочий час; крім того, позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав без поважних причин; звільнення за сумісництвом за наказом від 14 січня 2005 року НОМЕР_4 проведено відповідно до вимог закону, оскільки 0,5 ставки сумісництва було знято у зв'язку із зарахуванням на постійну роботу на повну ставку іншої особи.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Тиврівського РТМО ОСОБА_2 про поновлення на роботі за сумісництвом, зняття дисциплінарного стягнення, стягнення витрат на відрядження та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2006 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.