Справа № 573/1039/14-ц
(повний текст рішення)
13 червня 2014 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,
при секретарі: Федорченко Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, треті особи: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай),
20 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товстянської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивував тим, що з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1964 року його батько ОСОБА_3 працював у колгоспі «Сільськогосподарська артіль Жовтень» Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, а 24 квітня 1965 року рішенням комісії про призначення пенсій і допомоги колгоспникам Білопільської районної ради йому було призначено пенсію по інвалідності І групи. Знаходячись на пенсії по інвалідності, батько залишався членом колгоспу «Жовтень» і мав право на земельну частку (пай) в даному господарстві, але при розпаюванні він помилково не був включений до списку, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого КСП «Жовтень» 28 липня 1995 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя він не одержав сертифікат на право власності на земельну частку (пай) у вказаному підприємстві із зазначених вище підстав. В подальшому, колгосп було тричі реорганізовано, а згодом, рішенням Господарського суду Сумської області від 30 травня 2005 року визнано банкрутом. Посилаючись на те, що він має право на земельну частку (пай), позивач звернувся з даним позовом до суду.
06 червня 2014 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив поновити строк звернення до суду з позовом як такий, що пропущений з поважних причин і визнати за ним право власності на земельну частку (пай) розміром 3,95 умовних кадастрових гектари, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування після ОСОБА_3
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.
Представник відповідача - Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області Васюк Н. П. позов визнала.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про розгляд справи в її відсутність, позов підтримує. На спадщину батька ОСОБА_3 не претендує.
Представник третьої особи - Улянівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надіслав письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, проти заявлених позовних вимог не заперечує.
Заслухавши позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_4, представника відповідача Васюк Н. П., повно, всебічно і об'єктивно дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши їх в сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Судом, зокрема, встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 були ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 8).
Відповідно до довідки Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області №124 від 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 здійснив поховання батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Комарицьке Білопільського району Сумської області. Після смерті батька ОСОБА_1 розпорядився майном померлого, предметами домашнього вжитку та його особистими речами та здійснив інші дії по прийняттю спадщини після батька, але юридично її не оформив (а. с. 76).
У відповідності до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, виданої Уляновською державною нотаріальною конторою 27 травня 2014 року, спадкова справа після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась (а. с. 114).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року визначено, що вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час їх виникнення.
Згідно ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно ст. 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
У відповідності до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР в редакції закону 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на спадщину після померлого батька як такий, що фактично вступив в управління і володіння спадковим майном.
Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки колгоспу «Сільськогосподарська артіль Жовтень» Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області №135 від 17 квітня 1965 року ОСОБА_3 працював у вказаному колгоспі з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1964 року (а. с. 12).
Відповідно до виписки з протоколу засідання комісії по призначенню пенсій і допомоги колгоспникам Білопільської районної ради соціального забезпечення колгоспників №4776 від 24 квітня 1965 року ОСОБА_3 на підставі його заяви та подання правління колгоспу і колгоспної ради соціального забезпечення колгоспу «Жовтень» з 19 квітня 1965 року призначено пенсію по інвалідності загального захворювання в розмірі 12 крб. на місяць (а. с. 15 - 16).
У відповідності до довідок ЛТЕК 1966, 1967, 1983 років ОСОБА_3 проходив медичне освідування на підтвердження другої групи інвалідності загального захворювання як член колгоспу (а. с. 17-19).
Згідно наявних у матеріалах справи копій Книг обліку праці і розрахунків з членами колгоспу «Жовтень» за 1966, 1967, 1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1977, 1978 ОСОБА_3 продовжував працювати у вказаному колгоспі і після виходу на пенсію по інвалідності (а. с. 22-51).
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним той факт, що батько позивача ОСОБА_3 був членом колгоспу, що сторонами в справі не оспорюється.
Згідно державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого Товстянською сільською радою народних депутатів Білопільського району Сумської області 28 липня 1995 року на підставі рішення цієї ж ради від 18 травня 1995 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за №22, Колективному сільськогосподарському підприємству «Жовтень» передано в колективну власність 3 729, 9 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання (а. с. 77 - 78).
До списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» Білопільського району, який є додатком до вказаного держаного акту, ОСОБА_3 до нього не включений (а. с. 83-94).
Як пояснила в судовому засіданні представника відповідача Васюк Н. П., батько позивача на момент розпаювання не проживав на території Товстянської сільської ради.
Відповідно до довідки відділу Держземагенства у Білопільському районі Сумської області від 04 червня 2014 року та витягу з технічної документації по визначенню розмірів та вартості земельної частки (паю) розмір земельної частки (паю) на території Товстянської сільської ради складає 3,95 га в умовних кадастрових гектарах, нормативна грошова оцінка якого становить 52 448 грн. (а. с. 95, 105).
Як вбачається з довідки реєстраційної служби Білопільського районного управління юстиції у Сумській області №211 від 09 жовтня 2013 року, державну реєстрацію колективного сільськогосподарського підприємства колгоспу «Жовтень» проведено 14 січня 1994 року. В статуті даного підприємства зазначено, що воно є правонаступником попереднього господарства - колгоспу.
Далі реорганізація відбувалася таким чином:
- 29 березня 1996 року - перереєстрація в САПТ ЗТ «Жовтень»;
- 14 травня 1999 року - перереєстрація в КСП «Жовтень»;
- 30 червня 1999 року - перереєстрація в СБВК «Агрофірма Жовтень».
Кожне з наступних підприємств було правонаступником попереднього.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30 травня 2005 року по справі №12/30 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - сільськогосподарського багатофункціонального виробничого кооперативу (СБВК) «Агрофірма Жовтень» та ліквідовано його як юридичну особу. На підставі даної ухвали державним реєстратором Білопільської райдержадміністрації 09 червня 2005 року проведено державну реєстрацію припинення даної юридичної особи у зв'язку із визнанням банкрутом (а. с. 75).
Про те, що зазначені вище підприємства були правонаступниками один одного, свідчать також і їх статути (а. с. 52 - 73).
У відповідності до ч. 1 ст. 86 ЦК Української РСР 1963 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
За змістом ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
У відповідності до п. 2 Указу Президента України №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
У відповідності до ч. 9 ст. 5 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на час виникнення правовідносин кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 не був включений до списку громадян - членів вказаного колективного сільськогосподарського товариства, який є невід'ємною частиною державного акту на право колективної власності на землю, виданого Колективному сільськогосподарському підприємству «Жовтень», у зв'язку з чим його не набув, ні сертифіката, ні державного акта на право власності на земельну частку (пай) площею 3,95 га не отримував, а тому таке право до складу спадщини не входить, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання права на земельну частку (пай) за позивачем.
За життя ОСОБА_3 не звертався з питання включення його до списків членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), не звертався він і до суду за захистом свого права, що підтвердив у судовому засіданні позивач.
Оскільки встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, у задоволенні вимог як про визнання права на земельну частку (пай) за позивачем, так і її виділення, слід відмовити за безпідставністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1218, п. 4 Прикінцевих положень ЦК України 2004 року, ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 524, ст. 525, ст. 527, ч. 1 ст. 529, ч. ч. 1. 2 ст. 549 ЦК України 1963 року, ч. 9 ст. 5, ст. 22 ЗК України 1990 року, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, п. 2 Указу Президента України №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року, ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, треті особи: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай), відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Справа № 573/1039/14-ц
Номер провадження 2/573/242/14
(вступна і резолютивна частина)
13 червня 2014 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,
при секретарі Федорченко Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, треті особи: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай),
Зважаючи, що для викладення доводів та обґрутнувань сторін потребується значний час суд вирішив оголиси вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення буде виготовлено протягом пяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
На підставі викладеного вище, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, треті особи: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай), відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: