"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/66104/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Крапивка Л.А.,
за участю представників: позивача - ОСОБА_4, Державного агентства земельних ресурсів України - Сьомочкіна О.С., Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області - Журавльов В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_7 до Державного агентства земельних ресурсів України, Литвина Вадима Валентиновича, треті особи - Голова Державного агентства земельних ресурсів України Воєводін Володимир Васильович, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, про визнання дій протиправними та визнання наказів недійсними,
У лютому 2008 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання протиправними дій; визнання протиправними та скасування наказів голови Державного агентства земельних ресурсів України: від 31 січня 2008 року № 18-кт, яким його звільнено від виконання обов'язків начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, та від 01 лютого 2008 року № 19-кт, яким на цю посаду призначено Литвина В.В. виконуючим обов'язки; а також про поновлення на посаді начальника.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 1998 року працював на посаді начальника Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів Київської області, після проведеної у липні 2007 року реорганізації призначений виконуючим обов'язки начальника Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району. Звільнення із займаної посади (згідно із наказом - від виконання обов'язків) здійснено безпідставно, з порушенням норм трудового законодавства, а саме: пункту 1 частини першої статті 40, статті 42, статті 49-2 Кодексу законів про працю України. На думку позивача, порушення полягає у звільненні його із займаної посади без зазначення передбачених законом правових підстав та в період тимчасової непрацездатності.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 31 січня 2008 року № 18-кт про звільнення ОСОБА_7 від виконання обов'язків начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_7 згідно з наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 19 червня 1998 року № 108-к призначено на посаду начальника Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів Київської області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 69 «Про реорганізацію Державного комітету України по земельних ресурсах» Державний комітет України по земельних ресурсах реорганізований шляхом перетворення в Державне агентство земельних ресурсів України.
На підставі цієї постанови Державним агентством земельних ресурсів України прийнято наказ від 26 квітня 2007 року № 4 «Про реорганізацію територіальних органів земельних ресурсів», внаслідок реорганізації Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів Київської області перетворено в Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області.
У зв'язку реорганізацією цієї установи, наказом голови Державного агентства земельних ресурсів України від 27 липня 2007 року № 215-к ОСОБА_7 призначено виконуючим обов'язки начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, звільнивши з посади начальника Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів Київської області. Наказом голови Державного агентства земельних ресурсів України від 17 грудня 2007 року №1154-к позивача з 18 грудня 2007 року призначено на посаду начальника вказаного управління земельних ресурсів. Належних та допустимих доказів щодо скасування цього наказу відповідачем не надано.
Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 31 січня 2008 року № 18-кт позивача звільнено від виконання обов'язків начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, а наказом від 01 лютого 2008 року № 19-кт Литвина В.В. призначено виконуючим обов'язки начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області.
Вирішуючи спір, суди правильно визнали протиправним та скасували наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 31 січня 2008 року № 18-кт про звільнення ОСОБА_7 від виконання обов'язків начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, яким фактично позивача звільнено з роботи, оскільки в наказі не наведено правових підстав для звільнення із займаної посади та припинення державної служби.
Судові рішення в цій частині сторонами не оспорюються.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу голови Державного агентства земельних ресурсів України від 01 лютого 2008 року № 19-кт про призначення Литвина В.В. виконуючим обов'язки начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, оскільки цей наказ не належить до актів, які встановлюють, змінюють або припиняють правовідносини для позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області у зв'язку із реорганізацією цього Управління.
Проте, з таким висновком погодитись неможливо.
Порядок, умови проходження і припинення державної служби встановлено Законом України «Про державну службу» та нормами Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України. Спеціальні підстави припинення державної служби передбачені статтею 30 Закону України «Про державну службу». Крім зазначених підстав державна служба припиняється у випадках передбачених КЗпП України.
Вирішуючи спір, суди правильно вважали, що відповідно до частин другої та третьої статті 36, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), якщо не відбулось скорочення чисельності або штату працівників, дія трудового договору працівника продовжується.
Встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що реорганізується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників реорганізованої установи.
Як встановлено судами у зв'язку з реорганізацією територіальних органів земельних ресурсів наказом голови Державного агентства земельних ресурсів України від 27 липня 2007 року № 215-к ОСОБА_7 призначено виконувати обов'язки начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, хоча ця посада була вакантною і таке призначення не пов'язане із заміщенням тимчасово відсутнього працівника.
Таким чином, призначення виконуючим обов'язки на ва кантну посаду без зазначення іншої постійної роботи за умови, що ОСОБА_7 дав згоду на переведення на посаду керівника у зв'язку із реорганізацією органу земельних ресурсів, є протиправним.
Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтями 7, 8, 11, 162 КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені. Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суть спору про поновлення на публічній службі може полягати у вимогах про визнання неправомірним рішення щодо припинення публічної служби, про поновлення на посаді та у вимогах про присудження заробітної плати, іншого грошового утримання втраченого особою у зв'язку з неправомірним звільненням з посади.
Отже, встановивши, що звільнення проведено незаконно, суд має вирішити питання про поновлення працівника на роботі.
Питання призначення на посади керівників територіальних органів Держземагентства України та припинення їх повноважень на час звільнення позивача було урегульовано пунктом 7 Положення про відділ (управління) земельних ресурсів у районі, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 06 червня 2007 року № 24, та передбачало, що відділ (управління) очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держземагентства за поданням голови Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальника головного управління земельних ресурсів в області.
На час вирішення спору ці питання урегульовані Положенням Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011, згідно якого Голова Держземагентства України призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Держземагентства України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Держземагентства України.
В даному випадку суб'єкт владних повноважень уповноважений вирішувати питання про призначення на публічну службу (Держземагентство України), не співпадає в особі з органом державної влади (управлінням земельних ресурсів) де цей громадянин перебуває на публічній службі.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України» від 14 лютого 2008 року № 48 реорганізовано Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення в Державний комітет України із земельних ресурсів - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується Кабінетом Міністрів України через Міністерство охорони навколишнього природного середовища.
В подальшому, Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09 грудня 2010 року № 1085 утворено Державне агентство земельних ресурсів України, при цьому реорганізувавши Державний комітет України із земельних ресурсів.
Отже, відповідач у справі є суб'єктом, який наділений повноваженнями призначення та звільнення керівників територіальних органів, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі шляхом зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України видати наказ про поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника Управління Держземагентства
у Києво-Святошинському районі Київської області з 01 лютого 2008 року.
Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Правова позиція, висловлена у цій справі, узгоджується з постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13 березня 2007 року у справі за позовом Особи до Президента України про скасування Указу та поновлення на роботі.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення.
Зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України видати наказ про поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області з 01 лютого 2008 року.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак