16 червня 2014 р. Справа № 72633/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Улицького В.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення,-
15.04.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення.
Посилається на те, що відповідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як інвалід ІІІ групи захворювання якої пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Також вказує на те, що має право на одноразову компенсацію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат у відповідності до вищезгаданої статті.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену одноразову компенсацію у 2008 році та щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки залишено без розгляду керуючись ст.99, 100 КАС України.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення протиправними. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 - 2011 роки з врахуванням виплачених сум. У решті позову відмовлено.
Відповідач дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права, просять скасувати постанову, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі покликається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розмір разової грошової допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи становить 90 грн.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач є інвалідом ІІІ групи захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою МСЕК.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач у відповідних роках отримав щорічну допомогу на оздоровлення передбачену ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 90 грн., оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат.
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога інвалідам ІІІ групи виплачуються у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Так, позивач має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах визначеними ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч ст.48 Закону, позивачу щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562, позивачу неправомірно виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.48 зазначеного Закону.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Отже з урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, зобов'язавши відповідача перерахувати і виплатити позивачу як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010-2011 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Що стосується залишення без розгляду адміністративного позову в частині перерахунку та виплати одноразової компенсації як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 2008 році та щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, то колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції оскільки, позивачем пропущено строк звернення до суду згідно ст.99, 100 КАС України, а підстав для поновлення строку немає.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2011 року по адміністративній справі №2-а-2243/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді О.І. Довга
В.З.Улицький