05 липня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Охрімчук Л.І., Пшонки М.П.,
Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради, Равнопільської сільської ради Гуляйпільського району, Гуляйпільської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Колос-2000», ТОВ “Агрофірма “Зелений Гай» про включення в списки на право отримання та видачу сертифіката на право на земельну частку (пай),
У липні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що її мати ОСОБА_2 була ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 1996 році було проведено паювання землі зазначеного колгоспу, і вона отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла, а згодом її сертифікат був анульований на підставі рішення арбітражного суду 1998 року про визнання Державного акту на право колективної власності на землю недійсним, а при складенні в 1999 році нових списків осіб, що мають право на земельну частку (пай), матір до нього не включили.
Позивачка просила зобов'язати відповідачів включити її, як спадкоємицю ОСОБА_2, в додаткові списки на право отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та видати їй сертифікат на право на земельну частку (пай) в ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Гуляйпільського районного суду від 30 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2003 року, позов задоволено, постановлено зобов'язати Гуляйпільську міську раду, Равнопільську сільську раду Гуляйпільського району включити ОСОБА_1, як спадкоємицю ОСОБА_2, у додаткові списки громадян, що мають право на земельну частку (пай), - додаток до Державного акта про право колективної власності на землю ІНФОРМАЦІЯ_3 та виділити позивачці земельний пай шляхом перерозподілу земель, що передані у колективну власність ІНФОРМАЦІЯ_3; зобов'язано Гуляйпільску районну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай).
У касаційній скарзі ТОВ “Колос-2000» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивачка є спадкоємицею ОСОБА_2, яка за життя отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), що підтверджує її право на землю; вини ОСОБА_2 у визнанні арбітражним судом недійсним Державного акта на право колективної власності на землю від 1995 року, на підставі якого в 1996 році сертифікат було видано, немає, тому відсутність позивачки, як спадкоємиці ОСОБА_2, у списку членів ІНФОРМАЦІЯ_3, додатку до Державного акта на право колективної власності на землю від 1999 року, порушує її права.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 22,23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі-Указ Президента) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання, - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, - одержання КСП цього акта.
Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, яка була ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, Державний акт на право колективної власності на землю виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 6 вересня 1999 року.
В порушення вимог ст.ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи, суд належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні фактів, що свідчать про наявність станом на вересень 1999 року підстав для визнання ОСОБА_2 членом ІНФОРМАЦІЯ_3, на частку землі якого претендує позивачка у порядку спадкування, відповідно до Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство» та статутних документів ІНФОРМАЦІЯ_3, хоча зазначені обставини є істотними для справи.
Крім того, покладаючи на Гуляйпільску районну державну адміністрацію обов'язок видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) та виділити пай шляхом перерозподілу земель, переданих у колективну власність ІНФОРМАЦІЯ_3, судом не розглядалось питання щодо порушення при цьому прав членів колишнього ІНФОРМАЦІЯ_3, які вже отримали сертифікати про право на земельну частку (пай).
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. 301, ч.2 ст. 313 ЦПК України 1963 року належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ТОВ “Колос-2000» задовольнити.
Рішення Гуляйпільського районного суду від 30 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2003 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
М.П.Пшонка
В.М.Шабунін