02 червня 2014 року Житомир справа № 806/1718/14
час прийняття: 15 год. 10 хв. категорія 5.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
суддів: Сичової О.П., Капинос О.В.,
за участі секретаря Бондаренка Д.А.,
за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з контролю за цінами про зобов'язання розглянути заяву від 21.08.2013 р. та запит від 25.01.2014 р., зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив зобов'язати Державну інспекцію України з контролю за цінами (далі - відповідач) розглянути відповідно до законодавства заяву від 21.08.2013 та запит від 25.01.2014, вжити заходів до усунення порушень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 21.08.2013 він звернувся із заявою до відповідача, в якій повідомив про порушення, допущенні виконавчим комітетом Житомирської міської ради та суб'єктами господарювання при формуванні, встановленні та застосуванні державних регульованих цін (тарифів) у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема технічного обслуговування ліфтів, яке входить до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Не дочекавшись відповіді на вказану заяву, позивач 25.01.2014 звернувся з запитом до відповідача, проте у відповіді Державною інспекцією України з контролю за цінами не надано усієї запитуваної інформації, у тому числі про свою діяльність, спрямовану на виконання обов'язків з контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (тарифів) у сфері житлово-комунальних послуг (технічного обслуговування ліфтів у м.Житомирі) та на забезпечення усунення порушень таких вимог, що свідчить про порушення його права на інформацію. ОСОБА_1 важає, що відповідач належним чином не реалізував визначені законодавством повноваження, обов'язки та права.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не прибув до суду надіслав клопотання з проханням розглядати справу без його участі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи прийшла до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, з заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України "Про звернення громадян" 21.08.2013 звернувся із заявою (а.с.11) до Державної інспекції України з контролю за цінами в якій вказує, що 20.10.2011 виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення № 622 "Про встановлення вартості однієї поїздки в пасажирських ліфтах, що обладнані картковими апаратами", проте виконавчим комітетом Житомирської міської ради не було враховано Закон "Про житлово-комунальні послуги", постанову КМУ від 01.06.2011 № 869. Крім того, встановлена зазаначеним рішенням міськвиконкому ціна/тариф (вартість поїздки в ліфтах) застосовується для реалізації послуги з технічного обслуговування ліфтів, яку виконують "ліфтові" підприємства згідно із договором з "житловими" підприємствами. Усе зазначене свідчить про наявність ознак порушення законодавства при встановленні та застосуванні цін/тарифів. В даній заяві просить відповідача здійснити повноваження, спрямованні на забезпечення дотримання органами місцевого самоврядування м.Житомира та суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін/тарифів у сфері житлово-комунальних послуг, а також усунення виявлених порушень; надати йому для ознайомлення матеріали перевірок цього звернення.
На вказану заяву відповідач надав відповідь за № 100-804-27/6005-13 від 25.09.2013 та повідомив позивача про те, що Держцінінспекцією України буде направлено лист до виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо приведення рішення по встановленню тарифів на житлово-комунальні послуги у відповідності до вимог законодавства (а.с.5).
Зі змісту спірної відповіді встановлено, що відповідачем надано надано обгрунтовану відповідь на звернення позивача по суті порушеного позивачем питання.
В матеріалах справи міститься лист (а.с.24) Державної інспекції України з контролю за цінами за № 100-804-23/6188-13 від 02.10.2013 адресований виконавчому комітету Житомирської міської ради, в якому відповідач керуючись підпунктом 12 пункту 4 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236 "Питання реалізації державної політики з контролю за цінами", повідомляє виконавчому комітету Житомирської міської ради про необхідність приведення рішення по встановленню тарифів на житлово-комунальні послуги у відповідність до вимог законодавства.
На лист відповідача 01.11.2013 за № 18/8694 Житомирська міська рада надала відповідь (а.с.36-37), про те, що регулювання тарифів на інші послуги (крім побутових, комунальних і транспортних) належить до власних повноважень виконавчих органів міських рад, як передбачено ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зважаючи на реальну соціальну ситуацію в місці, низьку платоспроможність населення та з урахуванням проведених громадських слухань в розрізі кожного будинку, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.10.2011 № 622 "Про встановлення вартості однієї поїздки в пасажирських ліфтах, що обладнані картковими апаратами" в межах вимог даного законодавчого акту встановлена мінімальна вартість однієї поїздки в пасажирських ліфтах, що обладнані картковими апаратами, в розмірі 0,25 грн. Одночасно повідомляється, що міськвиконкомом прийнято рішення за № 330 від 12.05.2011, яке наділило громадян правом самостійно визначатись із схемою обслуговування ліфта у своєму під'їзді.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, надаючи відповідь позивачу на заяву від 21.08.2014 листом від 25.09.2014, діяв обґрунтовано, своєчасно, та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
25.01.2014 ОСОБА_1 направив до Державної інспекції України з контролю за цінами запит (а.с.12), в якому відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" просить письмово повідомити, що конкретно зроблено щодо питань, порушених у його заяві від 21.08.2013 до Держцінінспекції України; що заплановано ще зробити; які контрольно-наглядові функції виконані щодо суб'єктів господарювання, що застосовують як тариф на технічне обслуговування ліфтів встановлену у м.Житомирі вартість однієї поїздки в ліфтах; надіслати копію листа, направленого Держцінінспекцією до виконавчого комітету Житомирської міської ради з порушених у заяві від 21.08.2013 питань, копію відповіді Житомирського міськвиконкому на лист Інспекції, а також копію документів та інших матеріалів.
На даний запит Державна інспекція України з контролю за цінами надала відповідь від 04.02.2014 № 100-804-18/860-14 (а.с.6), де зазначає, що письмове повідомлення стосовно дій Держцінінспекції України щодо суб'єктів господарювання, що застосовують тарифи на технічне обслуговування ліфтів на одну поїздку в ліфті встановлений в м.Житомирі не підпадає під дію Закону України "Про доступ до публічної інформації" та направила, як зазначив позивач, листи Державної інспекції України з контролю за цінами за № 100-804-23/6188-13 від 02.10.2013 та Житомирської міської ради за № 18/8694 від 01.11.2013.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону № 2939-VI).
Статтею 1 вказаного Закону № 2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Слід зазначити, що Закон № 2939-VI регулює відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.
При цьому, відповідно до ст.3 Закону України "Про звернення громадян" вважається, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Судом встановлено, що запитувана позивачем згідно запиту від 25.01.2014 інформація не є публічною в розумінні статті 1 Закону № 2939-VI та не містить необхідних її ознак, як-то заздалегідь відображена та задокументована, вже створена на момент отримання запиту інформація. Отже, вказаний інформаційний запит позивача за своїм змістом є зверненням громадян у розумінні Закону України "Про звернення громадян", а не інформаційним запитом у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідач, надаючи відповідь позивачу на запит від 25.01.2014 листом від 04.02.2014, діяв обґрунтовано, своєчасно, та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державної інспекції України з контролю за цінами вжити заходів до усунення порушень слід зазначити таке.
Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 5007-VI) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Відповідно до ст.17 Закону № 5007-VI основними функціями уповноважених органів (органів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення) є:
1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;
3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що уповноважені органи мають право:
1) проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:
достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;
наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;
3) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб'єктами господарювання на їх вимогу;
4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;
5) вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Положенням про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженим Указом Президента України від 30 березня 2012 року N 236/2012 "Питання реалізації державної політики з контролю за цінами", зокрема п.4, визначені повноваження Держцінінспекції України.
Так, підпунктом 12 вказаного пункту визначено, що Держцінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань сприяє органам місцевого самоврядування у здійсненні ними повноважень щодо контролю за дотриманням цін (тарифів).
Судом встановлено, що відповідач в межах наданих йому повноважень направив лист за № 100-804-23/6188-13 від 02.10.2013 виконавчому комітету Житомирської міської ради, в якому повідомляє виконавчому комітету Житомирської міської ради про необхідність приведення рішення по встановленню тарифів на житлово-комунальні послуги у відповідність до вимог законодавства.
Такі повноваження відповідача узгоджуються з підпунктом 12 пункту 4 вказаного Положення.
На лист відповідача 01.11.2013 за № 18/8694 Житомирська міська рада надала відповідь.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем вчинено дії, у межах повноважень, наданих законодавством щодо реалізації державної політики з контролю за цінами, відповідно до покладених на неї завдань
Відповідно ч.1 ст.69 цього КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної інспекції України з контролю за цінами про зобов'язання розглянути заяву від 21.08.2013 р. та запит від 25.01.2014 р.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Панкеєва
Судді О.П. Сичова,
О.В. Капинос