17 червня 2014 року 810/3301/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки),-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21 травня 2014 року №Ф-297-2514 на суму 5272,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та одночасно є пенсіонером за віком, отже, згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати єдиного внеску.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмове заперечення, в якому стверджує, що позивач не є пенсіонером за віком у розумінні положень закону №2464, оскільки пенсія йому призначена па пільгових умовах. За таких обставин позивач повинен сплачувати страхові внески на загальних підставах. Одночасно із запереченнями, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12 червня 2014 року.
У судове засідання, призначене на 12 червня 2014 року, представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Водночас, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстована як фізична особа-підприємець 28 лютого 2013 року, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних собі-підприємців Серія НОМЕР_2 (а.с. 14).
Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_3, виданого 18 лютого 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком (а.с. 11).
Також, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю та має відповідне посвідчення категорії 4, серії НОМЕР_4 (а.с.13).
Судом встановлено, що з лютого 2013 року позивачем обрано особливий спосіб оподаткування, обліку і звітності шляхом сплати єдиного податку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_5 (а.с. 15).
21 травня 2014 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято вимогу № Ф-297-2514 страхування у розмірі 5272,69 грн. (а.с.16).
Представник відповідача у письмових запереченнях зазначив, що заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування утворилась внаслідок непроведення позивачем як страхувальником, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, доплати до мінімального страхового внеску за перший квартал 2013 року (березень) в сумі 398,01 грн., за другий квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн., за третій квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн., за четвертий квартал 2013 року в сумі 1218,67 грн., за 1 квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн.
Позивач вважає, що у відповідача відсутні законодавчі підстави вважати його особою, яка зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за наведені вище звітні періоди, оскільки він як пенсіонер за віком і одночасно суб'єкт спрощеної системи оподаткування в силу приписів частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного внеску.
Наведені вище обставини, на думку позивача, свідчать про те, що вимога від 21 травня 2014 року № Ф-297-2514 про сплату боргу (недоїмки) винесена Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області незаконно, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-ІV).
Як встановлено статтею 1 вказаного Закону пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням цієї ж статті пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно положень частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Законом України "Про пенсійне забезпечення" також визначені види пенсій, серед яких є і державна пенсія за віком.
Згідно статті 15 такого Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Так, частиною першою статті 55 Закону №796-XII зазначеним особам, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у розумінні чинного законодавства як про пенсійне забезпечення, так і про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, позивач є такою, що отримує саме пенсію за віком.
Знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачу з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наведено у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI).
Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
В силу приписів пункту 6.2. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міндоходів України від 09.09.13 № 455, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно пункту 6.4. Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників
Пунктом 6.3. Інструкції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Таким чином, у разі несплати у добровільному порядку сум страхових внесків, орган доходів і зборів формує вимогу, яку надсилає на адресу платника єдиного внеску, з метою стягнення суми боргу у примусовому порядку, при цьому така вимога, у випадку її узгодження набуває статусу виконавчого документу.
За приписами частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частина 4 статті 4 Закону №2464-VI відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набула чинності з 6 серпня 2011 року, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску пенсіонерам за віком, що обрали спрощену систему оподаткування, починаючи з серпня 2011 року, є неправомірним.
Відповідно до статті 12 Закону №1058-ІV особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
Таким чином, особи які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. У такому разі вони подають до органу доходів та зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування
При цьому, пільги при сплаті єдиного внеску застосовується до осіб, яким призначений вид пенсії «за віком», без встановлення необхідності досягнення особою конкретного віку.
На момент розгляду справи по суті у суду відсутні докази на підтвердження факту укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування між ОСОБА_1 та Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що позивач не є пенсіонером за віком у розумінні положень закону №2464-VI, адже пенсія йому призначена з урахуванням положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки частина четверта статті 4 Закону №2464-VI не містить виключень при її застосуванні щодо пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.
Положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" кореспондуються з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення. Вказані норми не пов'язують звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачають звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Більш того, доводи податкового органу стосовно того, що для отримання пільг при сплаті єдиного внеску необхідним є призначення особі пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним законом по відношенню до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який у частині врегулювання правовідносин у галузі пенсійного забезпечення окремих категорій громадян не суперечить змісту останнього, засновується на його загальних принципах та, зокрема, деталізує умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Таким чином, для виникнення в особи права на використання пільг при сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимагається наявність двох обставин: 1) вихід особи на пенсію за віком; 2) наявність статусу платника єдиного податку. Додаткових умов для отримання вказаної пільги закон не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-70а14, яке відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Отже, відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.
Враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком та не укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21 травня 2014 року №Ф-297-2514 у частині нарахування позивачу зобов'язання за період з березня 2013 року по березень 2014 року у розмірі 5272,69 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на достатній та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із меж позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №Ф-297-2514 від 21 травня 2014 року у розмірі 5272 (п'ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 69 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.