ун. № 759/7680/14-а
пр. № 2-а/759/210/14
16 червня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Фещук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; третя особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинський Сергій Станіславович про визнання дій неправомірними та визнання постанови незаконною,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та визнання постанови незаконною.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 02.04.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві була винесена постанова про повернення виконавчого документа за виконавчим листом №2а-997/2011, виданого 24.03.2011 року Святошинським районним судом м. Києва (ВП №26528773), яким зобов'язано УПФ України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01 серпня 2010 року, за виключенням проведених виплат.
Вважає, що вищевказана постанова є незаконною, а дії головного державного виконавця - неправомірними, оскільки виконавець посилається на лист від 24.12.2013 року №21253/2011, відповідно до якого УПФ України в Святошинському районі м. Києва повідомило державного виконавця про те, що він, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в УПФ України в Святошинському районі м. Києва та не отримує пенсію.
Однак, довідкою №3808/8-11 від 11.04.2014 року, виданою УПФ України в Святошинському районі м. Києва, підтверджується факт його перебування на обліку в УПФ України в Святошинському районі м. Києва, а також отримання ним пенсії в розмірі 3 651 грн. 95 коп. з 04.04.2012 року.
Вважає, що державний виконавець не здійснив усіх заходів щодо виконання боржником рішення суду, а також невірно застосував норми ЗУ «Про виконавче провадження».
На підставі наведеного, він був змушений звернутися до суду з даним позовом та просить винести постанову, якою визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Крайчинського С.С., які виявились у винесенні постанови від 20.03.2014 року про закінчення виконавчого провадження - неправомірними, а зазначену постанову - незаконною.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому неявка останніх не є перешкодою для розгляду справи.
Вислухавши пояснення позивача, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення даного позову, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 24 березня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2а-997/11, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01 серпня 2010 року, за виключенням проведених виплат (а.с.5 - копія виконавчого листа).
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Новак Г.М. (ВП №37353745) від 01.06.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві не перебуває, по даному рішенню суду державним виконавцем 17.05.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано УПФ України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії, яке перебуває у державного виконавця Крайчинського С.С. На підставі зазначеного та керуючись п.9 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий лист №2а-997/11 було повернуто стягувачу (а.с.4 - копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Крайчинським С.С. (ВП №26528773) про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.04.2014 року встановлено, що відповідно до листа УПФ України в Святошинському районі м. Києва від 24.12.2013 року №21253/11, стягувач на обліку в Святошинському районі м. Києва не перебуває та пенсію не отримує, а тому, керуючись п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий лист №2а-997/11, виданий 24.03.2011 року Святошинським районним судом м. Києва про зобов'язання УПФ України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з серпня 2010 року, за виключенням проведених виплат - повернуто стягувачу (а.с.3 - копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу).
Отже, як вбачається з листа начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві від 31.08.2012 року за №1827/04 про розгляд звернення, копія якого міститься в матеріалах даної справи, у відповідності до вимог ст.ст.3, 17, 19, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем 06.07.2011 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконання зазначеного виконавчого документа.
Крім того, згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.05.2012 року за №14931/12 встановлено, що ОСОБА_1 було проведено перерахунок його пенсії в порядку, встановленому рішенням суду. Нараховані кошти в сумі 56 563 грн. 22 коп. включено до відомості для проведення виплати, виплата боргу по рішенню суду буде здійснена після надходження коштів з Державного бюджету України.
Як вбачається з довідки УПФ України в Святошинському районі м. Києва від 11.04.2014 року, виданої ОСОБА_1 в тому, що він перебуває на обліку в УПФ України в Святошинському районі м. Києва та отримує пенсію згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 3 651 грн. 95 коп., з 04.04.2012 року та довічно.
Задовольняючи даний позов суд виходив з наступного.
Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.
В силу положень п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону, яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документдо суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно ч.1 статті 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.
Отже, як вбачається з оскаржуваної постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Крайчинського С.С. (ВП №26528773) про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.04.2014 року, виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Виходячи зі змісту п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Отже, мотивацією державного виконавця у поверненні стягувачу виконавчого листа було те, що останній на обліку в Святошинському районі м. Києва не перебуває та пенсію не отримує, крім того, станом на 02.04.2014 року державним виконавцем не отримано від стягувача інформації відносно фактичного отримання ним пенсії та повідомлення, в якому саме управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві перебуває його пенсійна справа.
Однак, дані твердження не відповідають дійсності, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в Святошинському районі м. Києва та отримує пенсію згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 3 651 грн. 95 коп., з 04.04.2012 року та довічно.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. При цьому в силу приписів ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).
Крім зазначеного, приписи ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» покладають на державного виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Також, відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 цього Закону встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом та має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню.
До того ж, з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Проаналізувавши норми діючого законодавства, роз'яснення та судову практику, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Крайчинського С.С., які полягали у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.04.2014 року - є неправомірними, а оскаржувана постанова - незаконною.
Крім того, відповідачем не було надано доказів на спростування доводів позивача, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та відповідають вимогам закону, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, з урахуванням ст.8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимогами Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 8, 11, 12, 41, 158-160, 181, 254 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; третя особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинський Сергій Станіславович про визнання дій неправомірними та визнання постанови незаконною - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №26528773) від 02 квітня 2014 року, як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. відновити виконавче провадження №26528773 згідно виконавчого листа №2а-997/11, виданого 24 березня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, та здійснити усі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому листі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.