Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "10" червня 2014 р. Справа № 906/362/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третіх осіб: 1) не з'явився
2) не з'явився
прокурор: Ільченко П.Л. - посвідчення видане 11.09.13р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Кишинської сільської ради Олевського району (с.Кишин Олевського району Житомирської області)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Олевськ, Житомирська область)
1) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства України в Житомирській області (м. Житомир)
2) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (м.Олевськ Житомирської області)
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути Кишинській сільській раді самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,86 га, вартістю 447802 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також привести спірну ділянку у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням шляхом знесення приміщення сушки.
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, актом перевірки цеху деревопереробки ФОП ОСОБА_1 територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Житомирській області від 28.01.2014 р., листом Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 20.12.2013 р. про використання ФОП ОСОБА_1 пилорами для переробки деревини невідомого походження без відповідних документів за адресою АДРЕСА_1, актом Кишинської сільської ради обстеження використання земельної ділянки від 11.02.2014 р.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав. викладених у позовній заяві.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, заявою № 117 від 08.05.14р., просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 88).
Відповідач та треті особи повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце засідання суду повідомлені своєчасно та належним чином (а.с. 97,99,101).
За клопотанням прокурора спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, Житомирською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку, якою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за відсутності достатніх правових підстав використовує земельну ділянку площею 0,86 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності.
Статтею 17 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно ч. 2 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ст.ст. 123-124 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Положеннями ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», систему органів державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно, право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), право постійного користування та право оренди земельної ділянки, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.
Виключення дії зазначеної норми передбачені ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Функції реєстрації речових прав на земельні ділянки до 01.01.13р. покладалися на територіальні органи Державного комітету по земельним ресурсам України (Державного агентства земельних ресурсів України), а з 01.01.13р. - на органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України.
Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є внесення відомостей про право власності або користування цієї земельною ділянкою до Державного реєстру прав, а також наявність у особи зареєстрованого в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідного правовстановлюючого документу, якщо реєстрація мала місце до 01.01.13р.
Як вбачається з листа відділу Держземагенства в Олевському районі №225 від 06.02.14р. та інформаційної довідки реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції за ФОП ОСОБА_1 права власності, користування чи оренди земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Також, відсутні речові права на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці.
Листом № 45 від 11.02.14р. Кишинською сільською радою повідомлено, що рішення про надання відповідачу або іншим особам вказаної земельної ділянки у власність або користування не виносилися, відповідних цивільно-правових угод не укладалося.
Вищенаведене свідчить про відсутність у ОСОБА_1 набутих в порядку передбаченому чинним законодавством прав на земельну ділянку, яка фактично перебуває у його володінні та користуванні.
Факт самовільного зайняття та використання зазначеної земельної ділянки відповідачем підтверджується листом Кишинської сільської ради №45 від 11.02.14р. (а.с.32-33), актом обстеження земельної ділянки від 11.02.14р. (а.с.34), листом Державної екологічної інспекції України в Житомирській області №4568/05-12 від 20.12.13р. (а.с.14-16), актом перевірки суб'єкта господарювання №08/1.5/38 від 28.01.14р. (а.с.24-25), приписом Територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області №08/1.5/38 від 29.01.14р. (а.с. 26), протоколом огляду місця події від 20.01.14р., поясненнями Макарчука О.О., Тимощука В.А. (а.с. 17-23).
Відповідно акту від 11.02.14р. (а.с. 34) обстеження використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, було проведено обстеження використання земельної ділянки в присутності ОСОБА_1 В ході обстеження зокрема виявлено, що на даній земельній ділянці орієнтовною площею 0,86 га розміщується бувший столярний цех П(ПО)СП "Кишинське", контейнер, новозбудоване приміщення сушки, деревообробний станок. Також встановлено, що з 2008 року дану земельну ділянку для виробничих цілей використовує гр.ОСОБА_1, житель м.Олевськ. Даний акт підписаний комісією у складі Макарчук О.О., Тимощук В.А., Михайленко П.В. та четвертою особою, яка підписала акт є ОСОБА_1
Тобто, даним актом ОСОБА_1 підтвердив факт використання спірної земельної ділянки.
Крім того, як вбачається з листа Кишинської сільської ради №45 від 11.02.14р., ФОП ОСОБА_1 здійснив забудову оспорюваної земельної ділянки, розташувавши на ній приміщення сушки.
Відповідно довідки Державної екологічної інспекції у Житомирській області (а.с. 73-74), 25-26 грудня 2013 року проведено перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання, які здійснюють обробку деревини на території Олевського району якими, зокрема, встановлено, що на території земельної ділянки поряд з приміщенням де знаходилась пилорама реформованого ПСП ФОП ОСОБА_1 побудовано капітальну споруду з будівельних блоків - сушку для сушіння кленових дров, яка складається з 7-ми окремих сушильних камер, які обладнані витяжною вентиляцією та водяним нагріванням, а також котельнею.
Факт наявності приміщення сушки, також підтверджується актом обстеження використання земельної ділянки від 02.06.14р. (а.с.89).
Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 212 ЗК України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене вище, прокурором доведено суду та підтверджено матеріалами справи, що відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, в свою чергу даний факт відповідачем не спростовано.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно роз'яснень, наведених у п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
В цій же постанові пленуму ВГСУ роз'яснено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п.2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до позовної заяви предметом позову є повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, тобто, одночасно позовна вимога немайнового характеру та позовна вимога майнового характеру (щодо повернення земельної ділянки відповідно до вартості, визначеною нормативно-грошовою оцінкою).
Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, тобто 1218,00 грн.
Відповідно до пп.3 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
З урахуванням вартості (нормативно-грошової оцінки) земельної ділянки, про зобов'язання повернення якої заявлено позовну вимогу, в даному випадку, розмір судового збору за розгляд зазначеної вимоги становить 8956,04 грн.
Таким чином, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України підлягає стягненню загалом 10174,04 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) повернути Кишінській сільській раді (11040, Житомирська область, Олевський район, с.Кишин, вул. Леніна, 55, код 04343576) самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,86 га, вартістю 447802,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
3. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) привести земельну ділянку загальною площею 0,86 га, вартістю 447802,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням шляхом знесення приміщення сушки для сушіння кленових дров, яка складається з 7-ми окремих сушильних камер, які обладнані витяжною вентиляцією та водяним нагріванням, а також котельнею, площею 0,02 га.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 10174,04 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 16.06.14
Суддя Маріщенко Л.О.
Друк: Біленька Ю.П.
1 - у справу,
2 - позивачу (рек.),
3 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.)
4 - прокурору (10001, м. Житомир, пров. 1-й Паровозний, 11-а) (рек.)