15 квітня 2014 року м. Київ К-34366/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010 у справі № 2а-45055/09/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промреммонтаж"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У грудні 2009 Товариство звернулося до суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.12.2009 № 0003962302/0, № 0003972302/0 та від 07.12.2009 № 0005911702/0, якими позивачеві Державною податковою інспекцією донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 30 879,00 грн. та фінансових санкцій - 15 440,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", суму основного податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 263,35 грн. та фінансових санкцій - 18 526,70 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та податкове зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на доходи фізичних осіб у сумі 675,21 грн. за порушення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названих Законів.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 07.12.2009 № 0005911702/0, яким позивачеві Державною податковою інспекцією донараховано податкове зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на доходи фізичних осіб у сумі 675,21 грн. за порушення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", за наявності клопотання позивача про відкликання позовної заяви в цій частині відповідно до вимог ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України залишені без розгляду, в іншій частині позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2008 по 30.06.2009, за підсумками якої складено акт від 23.11.2009 № 7617/23-5/35971913. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкове повідомлення-рішення.
У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, зокрема:
- порушення пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у заниженні податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 30 879,00 грн. внаслідок того, що позивачем за датою списання коштів з розрахункового рахунка в авансову оплату експедиторських послуг перевізника - нерезидента не нараховані податкові зобов'язання.
- порушення п. 13.1, п. 13.5 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у заниженні податку на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України.
Вирішуючи спір щодо податкового повідомлення - рішення від 03.12.2009 № 0003962302/0, яким позивачеві державним податковим органом донараховано ПДВ, суди попередніх інстанцій виходили с того, що з урахуванням предмету договору транспортного обслуговування, укладеного позивачем 28.10.2008 з перевізником - нерезидентом з метою перевезення імпортної спецтехніки, придбаної на виконання умов договору - доручення від 01.08.08 № 77, укладеного між позивачем у якості повіреного та його контрагентом (ТОВ "Серфлекс") у якості довірителя, та отримання послуги з перевезення саме позивачем, яка надавалася за межами митного кордону України (від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України), послуга з перевезення імпортного товару є супутньою послугою відносно такого товару, на суму якої було збільшено його митна вартість, з якої позивачем правомірно було обчислено суму ПДВ саме за датою подання митної декларації на імпортовану спецтехніку.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг по організації і забезпеченню перевезень експортних, імпортних, транзитних і інших вантажів. Ця діяльність здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності - експедитором, що за дорученням і за рахунок клієнта виконує чи організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів, можуть містити в собі різні супутні операції із підготовки і забезпечення: оптимального транспортного обслуговування; здійснення робіт, пов'язаних із прийманням, доробкою, сортуванням, збереженням вантажів; супроводу й охорони вантажів, товарно-транспортні тощо.
Надаючи транспортно-експедиторські послуги, експедитор може сам і не перевозити вантаж, тобто не бути безпосереднім перевізником, що взяв на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу.
Враховуючи те, що у даному випадку позивач виступає не тільки експедитором, а і виконавцем функцій з перевезення товару в силу договору - доручення при перетинанні кордону України транспортно-експедиторські послуги, надані за межами України (як із транспортування так і супутні), включаються в митну вартість імпортованих товарів і разом із товаром оподатковуються ПДВ за ставкою 20 %. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті відповідно до пп. 7.3.6 Закону № 168/97-ВР є дата надання митної декларації із зазначенням суми ПДВ, що підлягає сплаті. При цьому слід ураховувати, що згідно із пп. 7.3.8 ст. 7 Закону № 168/97-ВР під час здійснення першої події, тобто перерахування грошових коштів (попередньої, авансової оплати) за товари (супутні послуги), які будуть імпортовані згідно з договорами, у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - імпортера податкові зобов'язання з ПДВ не виникають.
Наведене свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, щодо визнання рішення податкової служби про нарахування позивачеві ПДВ та санкцій за його несплату, прийнятим всупереч приписам чинного законодавства.
Цілком обґрунтованого висновку дійшли суди щодо виплачених позивачем доходів резиденту КНР за надані послуги резиденту України з міжнародного перевезення вантажів та без утримання 6 % податку.
Так, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться у гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними ст. 13 Закону № 334/94-ВР.
Для цілей цієї статті під такими доходами розуміються, у тому числі, і доходи у вигляді фрахту. При цьому пп. 1.35.1 цього Закону фрахт визначено як винагороду (компенсацію), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: - перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; - перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 13.5 Закону № 334/94-ВР сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів і за їх рахунок.
При цьому базою оподаткування є базова ставка такого фрахту, а особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
Однак, при вирішенні питання щодо порядку оподаткування доходів нерезидентів слід враховувати й інші положення Закону про прибуток, зокрема, п. 18.1, у якому зазначено, що коли міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору.
Угодою між Україною і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписану 04.12.1995 і яка набула чинності з 18.10.1996, передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки щодо тієї частини доходу, яка стосується цього постійного представництва. (ч. 1 ст. 7 Угоди).
Відповідно до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, підставою для використання переваг міжнародного договору (звільнення від оподаткування у джерела або зниження ставки оподаткування доходів із джерелом їх походження з України) є подання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідач ні в ході перевірки, ні в ході розгляду справи не заперечував, що іноземний контрагент позивача є резидентом іноземної держави (Китайської Народної Республіки), що, крім того, підтверджено відповідними довідкам про президентство, копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача відповідних документів на підтвердження резидентства його контрагента та отримання позивачем послуг за межами митного контролю, суди зробили вірний висновок, що при виплаті доходів резиденту КНР за надані послуги резиденту України з міжнародного перевезення вантажів не потрібно стягувати 6 % податку.
За таких обставин переглянуті рішення і постанова у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010 у справі № 2а-45055/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко