22 квітня 2014 року м. Київ К-30068/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2010 у справі № 2а-4486/09/0270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці,
до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення бюджетного
відшкодування, -
Товариство звернулося до суду з позовом до відповідачів, у якому поставлено питання визнати бездіяльність Державної податкової інспекції щодо ненадання органу державного казначейства висновків із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, протиправною та стягнути бюджетну заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у пряму залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від додержання податкової дисципліни третіми особами щодо сплати своїх податкових зобов'язань, внаслідок чого бездіяльність державного податкового органу, яка полягає у ненаданні висновків із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу державного казначейства, є протиправною, та з державного бюджету на користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що повернення з бюджет ПДВ можливо лише за умови проведення зустрічних перевірок по відповідному ланцюгу постачання, які передбачені податковим законодавством та відповідними внутрішніми нормативними актами.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до органу державної податкової служби податкову звітність (податкові декларації з ПДВ) за встановленою формою, згідно якої у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за липень - грудень 2008 року та січень 2009 року. Декларування позивачем ПДВ, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок Товариства стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції позапланових перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди. За наслідками перевірок було складено акти від 31.10.2008, від 24.12.2008, від 03.02.2009, від 13.04.2009, за висновками яких задекларовані позивачем суми до бюджетного відшкодування підтверджені частково через відсутність відповідей щодо дотримання податкової дисципліни постачальниками Товариства, що є обставиною, яка свідчить про відсутність безумовного права платника податку на повернення сплаченого ПДВ з бюджету.
Основні засади державної політики щодо внесення податку до бюджету та його повернення визначені Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011).
За приписами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Судами встановлено, що позивачем відповідно до приписів Закону № 168/97ВР було заявлено право на повернення бюджетної заборгованості, яке державним податковим органом було підтверджено лише частково через відсутність відповідей щодо дотримання податкової дисципліни постачальниками Підприємства.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку сплачена платником податку, що придбавав товари та послуги, їх постачальникам. Тобто, Закон № 168/97-ВР не обмежує можливість врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також даним Законом не передбачено можливість зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.
Отже, податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставило в залежність право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ від проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а факт надмірної сплати товару розумівся як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.
Таким чином, відсутність відповідей на направлені запити по основним постачальникам позивача, з метою підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ, не впливає на право позивача на заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ з наступним його отриманням.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що висновками податкових перевірок, викладених у актах, позивач здійснив фактичну сплату коштів за отриманий товар (послуги) постачальникам з урахуванням ПДВ у складі їх ціни. Таким чином, сума від'ємного значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом), яка заявлена до бюджетного відшкодування, позивачем сформована правомірно.
За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2010 у справі № 2а-4486/09/0270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко