12 червня 2014 року м. Київ К/800/18015/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортніх засобів комерційного призначення та стягнення надмірно сплачених платежів,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000047/1 від 03 червня 2013 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2013/00063 від 03 червня 2013 року та стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів в розмірі 37 124 грн 45 коп.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000047/1 від 03 червня 2013 року, визнання протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2013/00063 від 3 червня 2013 року; в іншій частині в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати у відповідній частині та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що позивачем в межах контракту № 32/2013/NL від 29 травня 2013 року та інвойсу № 5447422 від 29 травня 2013 року ввезено на митну територію України товар за ВМД № 205070000/2013/030391 від 01 червня 2013 року.
Митна вартість товару визначена за першим методом (ціною договору).
Рішенням № 205000006/2013/000047/1 від 03 червня 2013 року митницею визначено митну вартість товару за шостим методом (резервним методом) у зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Карткою № 205070000/2013/00063 від 03 червня 2013 року позивачу відмовлено у митному оформленні товару за поданою вантажно-митною декларацією.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом, в якому, окрім їх скасування, просив стягнути з Державного бюджету України суму зайво сплачених митних платежів.
Задовольнивши позов в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, суди виходили з того, що митницею не доведено наявності підстав для коригування заявленої митної вартості, оскільки дійшли висновку про відсутність у поданих позивачем документах розбіжностей, які можуть вплинути на митну вартість товару, а також про достатність цих документів для її перевірки.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, оскільки вони за результатом встановлення, розгляду і оцінки всіх необхідних обставин справи зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частинами першою і другою статті 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
За висновком судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем під час митного оформлення товару надано всі документи, необхідні для перевірки правильності визначеної ним митної вартості товару.
При цьому суди виходили з того, що за приписами вказаних статей у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а позивач - надати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.
Сам факт неподання таких документів не є підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки відповідач не надав докази того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Між тим, аналізуючи вказані доводи митниці на предмет їх обґрунтованості та відповідності чинному законодавству, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що задекларований позивачем товар постачався на умовах FCA м. Олст (Нідерланди) - м. Луцьк (Волинська обл.) згідно з ПРАВИЛАМИ ІНКОТЕРМС - 2010, якими страхування товару не передбачено. Водночас вартість перевезення товару по маршруту м. Олст (Нідерланди) - м. Луцьк (Волинська обл.) склала 1850 EUR.
Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що вищевказані висновки повністю підтверджуються наявними матеріалами справи та встановленими у повному обсязі обставинами, оцінюючи які суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, визнавши необґрунтованими всі зазначені митницею підстави для витребування додаткових документів та причини коригування митної вартості, суди дійшли висновку про неправомірність оскаржених рішень та карток, тому позов про їх скасування задовольнили.
Доводи касаційної скарги зводяться до власної, при цьому помилкової, оцінки наявних доказів та вказаних висновків жодним чином не спростовують.
З огляду на таке, підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень в оскаржуваних частинах колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: