"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/64807/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012
у справі № 2а-4958/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» (надалі - позивач, ТОВ «Ространснафтопродукт») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області (надалі - відповідач, Коростенська ОДПІ у Житомирській області), у якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 № 0001341503.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, адміністративний позов ТОВ «Ространснафтопродукт» задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 № 0001341503.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Ространснафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011.
За результатами перевірки 16.11.2011 відповідачем складено акт № 534/1-23-60-35234346 (надалі акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: п. 249.1, п. 249.4 ст. 249, ст. 241, п. 250.2 ст. 250 розділу VIII та підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, що виразилося у неподанні до Коростенської ОДПІ податкової декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року, встановлено ненарахування та несплату екологічного податку за І квартал 2011 року в сумі 17 988,35 грн. та занижено екологічний податок за ІІ квартал 2011 року на суму 30 789,00 грн.
На підставі акта перевірки Коростенська ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 № 0001341503, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 48 777,35 грн. за основним платежем та 7 699,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи було встановлено відсутність у позивача обов'язку зі сплати екологічного податку, а тому дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 № 0001341503 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
Відповідно до ст. 241 Податкового кодексу України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 18.1 ст. 18 цього ж Кодексу податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Пунктом 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України встановлено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю).
Аналізуючи приписи п. 18.1 ст. 18 та п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обов'язок податкового агента з екологічного податку покладено на: суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було придбано у виробника на території України (перший оптовий продавець); суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було імпортовано на митну територію України (перший оптовий продавець палива на території України); суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було придбано у виробника на території України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку) суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було імпортовано на митну територію України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Ространснафтопродукт» у І кварталі 2011 року придбало паливно-мастильні матеріали в оптового продавця - ТОВ «Хімічна компанія «Укрхімпром», що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі.
Згідно наявних в матеріалах справи листів ТОВ «Хімічна компанія «Укрхімпром» від 24.02.2011 №50/НК та № 51/НК, в ціну відвантаженого ТОВ «Ространснафтопродукт» у І кварталі 2011року дизельного пального ЕН-590 в кількості 871,65 т було включено екологічний податок в сумі 15,00 грн. за 1 тонну. Нарахований податок в сумі 13 074,75 грн. включений в загальну суму екологічного податку за І квартал 2011 року 243 187,75 грн., та відображений у податковій декларації за І квартал 2011 року і сплачений до бюджету 20.05.2011. У ціну відвантаженого ТОВ «Ространснафтопродукт» у ІІ кварталі 2011 року дизельного палива 50 pрm в кількості 1 925,618 т та дизельного автомобільного пального ЕН-590 сорт F в кількості 1469,650 т, включений екологічний податок в сумі 15,00 грн. за І тонну. Нарахований податок в сумі 50 929,02 грн., включений у загальну суму екологічного податку за ІІ квартал 2011 року 309 915,00 грн., відображений в податковій декларації за ІІ квартал 2011 року і сплачений до бюджету 18.08.2011.
Таким чином, відповідні суми екологічного податку до бюджету були сплачені контрагентом позивача.
При цьому придбане дизельне пальне ТОВ «Ространснафтопродукт» реалізовувало шляхом оптової торгівлі у І та ІІ кварталах 2011 року. Тобто ТОВ «Ространснафтопродукт» було оптовим посередником дизельного пального та бензину, утримання екологічного податку з якого, в даному випадку, суперечить вимогам чинного законодавства та загальним принципам оподаткування.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами правильно встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2011 № 0001341503.
Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі № 2а-4958/12/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна