03 червня 2014 року м. Київ К/800/28906/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й. перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві здійснити перерахунок та повернути ОСОБА_1 кошти, які незаконно утримані з її пенсії, починаючи з травня 2013 року відповідно до рішення колегіального органу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві від 5 квітня 2013 року №114.
Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві
подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з положеннями пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. За приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Стягнення суми пенсії, надміру виплачених пенсіонерові дозволяється лише у випадку зловживань з його боку (стаття 103 Закону України №1788-ХІІ). Управлінням не доведено факту таких зловживань з боку позивача.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного відповідачем питання.
За наведених обставин у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Й. Рецебуринський