29 травня 2014 року м. Київ К/800/36228/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Горбатюка С.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року
у справі № 1013/7864/2012
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4
до Ірпінської міської ради Київської області
треті особи ОСОБА_2
про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа:ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 07.08.2009 №3140-72-V про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, та надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо додаткового відведення у власність цієї земельної ділянки; визнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2009 №3932-79-V про затвердження проекту відведення та передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 також звернулась з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради Київської області про визнати незаконною бездіяльності Ірпінської міської ради щодо ухилення від розгляду клопотання ОСОБА_4 про надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 400 кв.м. для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання Ірпінської міської ради належним чином розглянути клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 400 кв.м. для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1; визнання нечинними та скасування рішеннь Ірпінської міської ради від 07.08.2009 № 3140-72-V та від 04.12.2009 № 3932-79- V.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 13.02.2013 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання незаконною бездіяльності Ірпінської міської ради Київської області та зобов'язання Ірпінської міської ради розглянути клопотання залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 рішення суду першої інстанції (з урахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 про виправлення описки) в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 04.12.2009 № 3932-79-V скасовано. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково, а саме визнано неправомірним та скасовано пункт 2 рішення Ірпінської міської ради від 04.12.2009 № 3932-79-V про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0088 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У решті постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13.02.2013 залишено без змін.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволеного позову, ОСОБА_2 оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.1962 ОСОБА_5 належала на праві власності 1/4 частина будинку АДРЕСА_2.
Решта 3/4 частини цього будинку належать ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.1993.
Для будівництва зазначеного будинку згідно з договором від 13.03.1957 про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку було виділено 600 кв.м., про що свідчить лист Ірпінського БТІ від 15.11.2006 № 960.
Рішенням Виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів від 22.06.1993 № 144/1 за АДРЕСА_2 закріплено земельну ділянку загальною площею 1 248 кв.м., з яких 248 кв.м. знаходиться у тимчасовому користуванні без права забудови і посадки фруктово-ягідних насаджень.
Рішенням Виконкому Ірпінської міської ради від 26.10.1995 № 280/4 за цим будинком закріплено земельну ділянку площею 559 кв.м. в тимчасове користування, загальна площа становить 1 807 кв.м., із них 1000 кв.м. в постійному користуванні, в тимчасовому - 807 кв.м.
Рішенням Ірпінської міської ради від 06.03.2007 № 403-15-V ОСОБА_5 зобов'язано вигородити до земель запасу міста самочинно зайняту земельну ділянку площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2010 спадкоємцями після смерті ОСОБА_5, які прийняли спадщину, є його донька - позивачка ОСОБА_3 та дружина - ОСОБА_4
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскаржують рішення Ірпінської міської ради Київсьької області від 07.08.2009 № 3140-72-V, яким на підставі заяви ОСОБА_2 від 23.03.2009 затверджено матеріали вибору земельної ділянки та дозволено розробити проект землеустрою щодо додаткового відведення земельної ділянки площею 465 кв.м. в АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; та рішення від 04.12.2009 № 3932-79-V, яким затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 465 кв.м. в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Крім того, пунктом 2 рішення від 04.12.2009 № 3932-79-V ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,0088 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
На підставі цього рішення ОСОБА_2 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.06.2010 серія ЯЛ № 301047.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стосовно земельної ділянки площею 0,0088 га питання про її відведення, складання та затвердження технічної документації органами місцевого самоврядування взагалі не вирішувалось та її передано ОСОБА_2 у власність безпідставно.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 42 Земельного кодексу України від 18.12.1990 громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.
У частині четвертій статті 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 де зазначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Статтею 118 цього Кодексу передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як установлено судами попередніх інстанцій, зазначений порядок відповідачем щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 лише земельної ділянки площею 0,0465 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд було дотримано.
Ураховуючи, що передбачені земельним законодавством процедури щодо відведення та передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0088 га дотримано відповідачем не було, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірності та скасування рішення Ірпінської міської ради від 04.12.2009 № 3932-79-V про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0088 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Ірпіньського міського суду Київської області від 13 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.