"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/8704/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Горбатюка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року
у справі № 2а-12292/12/0170/24
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області
до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Автобаза»
про стягнення заборгованості
У листопаді 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області (далі - Відділення Фонду) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» (далі - підприємство «Автобаза») про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 4 638,79 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.12.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Відділення Фонду оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, Відділенням Фонду проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємством «Автобаза» за період з 31.01.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 09.11.2012 № 92. Відповідно до акта перевірки виявлено порушення щодо сплати страхових внесків за що нарахована пеня у розмірі 4 638,79 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час нарахування зазначеної пені втратила чинність норма закону, яка передбачала таке стягнення, оскільки з 01.01.2011 частину другу статті 52 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV) було скасовано відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Частиною другою статті 52 Закону № 1105-XIV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована.
У той же час відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Ураховуючи наведене, після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року.
Окрім того, частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Отже, пеня, нарахована підприємству «Автобаза» у зв'язку з несплатою страхових внесків при виплаті заробітної плати за період до 01.01.2011, має бути стягнута і після 01.01.2011, оскільки така заборгованість зі сплати внесків виникла в період дії частини другої статті 52 Закону № 1105-XIV.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.12.2013 №21-430а13 та від 01.04.2014 №21-49а14.
Згідно з частиною першою статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, оскільки порушення з боку підприємства «Автобаза» щодо сплати страхових внесків виникло у період дії частини другої статті 52 Закону № 1105-XIV, то Відділення Фонду правомірно застосовує пеню до повного погашення заборгованості підприємством - сплати всієї суми недоїмки зі сплати страхових внесків.
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги підтверджуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року в цій справі скасувати.
Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 4 638,79 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.