"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/38398/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тетіївського районного підприємства по будівництву "Райагробуд" на постанову Господарського суду Київської області від 17 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі за позовом Тетіївського районного підприємства по будівництва "Райагробуд" до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про визнання нечинним рішення, -
Тетіївське районне підприємство по будівництву "Райагробуд" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про визнання незаконним рішення № 68 від 02.03.2007 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Постановою Господарського суду Київської області від 17 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Тетіївське районне підприємство по будівництву "Райагробуд" із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Тетіївське районне підприємство по будівництву "Райагробуд" відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником збору на державне пенсійне страхування; страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України сплачувало несвоєчасно.
Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області № 68 від 02.03.2007 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду застосовано фінансові санкції та нараховано пеню. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок і розмір суми штрафних санкцій і пені відповідає даним облікових карток особових рахунку страхувальника.
Вказуючи на протиправність вказаних рішень, як таких, що прийнято всупереч вимогам Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності оскаржуваних рішень як таких, що прийнято Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами, за наявності фактів несплати (неперерахування) та несвоєчасної слати (несвоєчасного перерахування) страхових внесків.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Пунктом 2 частини дев'ятої статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.
Відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону країни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
Відповідно до частини дванадцятої статті 106 Закону країни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
За змістом пункту 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Судами попередніх інстанцій встановлено та доводами касаційної скарги не спростовано, що розрахунок фінансових санкцій та пені здійснено відповідачем автоматизовано на підставі даних персональної картки страхувальника, в якій ведеться облік даних та перерахунок страхових внесків. Судами попередніх інстанцій також зазначено, відповідачем щомісячно надсилалися позивачеві письмові повідомлення-рішення про розмір заборгованості по страхових внесках і штрафних фінансових санкціях.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваних рішень як таких, що прийнято Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами, за наявності фактів несплати (неперерахування) та несвоєчасної слати (несвоєчасного перерахування) страхових внесків.
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011року у справі № А6/603-07 постанову господарського суду Київської області від 22.01.2008 року скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Тетіївського районного підприємства по будівництву "Райагробуд" на користь Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області заборгованість по сплаті фінансової санкції та пені в сумі 22 604,58 грн.
Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення УПФ України в Тетіївському районі N 68 від 02.03.2007 року прийнято компетентним органом, зафіксовані порушення мали місце, проти чого не заперечував відповідач під час розгляду справи, а лише невідповідність акта ненормативного характеру встановленій для нього типовій формі не є підставою для його скасування.
Вказана постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Тетіївського районного підприємства по будівництву "Райагробуд" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 17 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі за позовом Тетіївського районного підприємства по будівництва "Райагробуд" до Управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про визнання нечинним рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній