"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/45891/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Тернопіль на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Тернопіль до ОСОБА_2, третя особа - відділ Державних реєстраторів Тернопільської міської ради про стягнення допомоги по безробіттю,
У червні 2011 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Тернопіль звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - відділ Державних реєстраторів Тернопільської міської ради про стягнення допомоги по безробіттю.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05.01.2009 ОСОБА_2 звернулась з заявою до позивача про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Наказом від 05.01.2009 №НТ009105 ОСОБА_2 надано статус безробітної, призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату такої допомоги.
Наказом від 16.10.2009 №НТ091016 з 15.10.2009 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням відповідача за направленням державної служби зайнятості.
Відповідач 26.04.2010 повторно звернулась з заявою до позивача про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Наказом від 26.04.2010 №НТ100426 відповідачу надано статус безробітної, поновлено допомогу по безробіттю та розпочато виплату такої допомоги.
Наказом від 11.08.2010 №НТ100811 з 12.07.2010 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням відповідача за направленням державної служби зайнятості.
Наказом районного центру зайнятості від 30.08.2010 № 201 вжито заходів щодо повернення коштів виплачених відповідачу як допомоги по безробіттю за період з 28.02.2008 по 30.09.2008 в сумі 3303,04 грн на підставі Акту розслідування страхових випадків від 26.08.2010 № 13.
На запит позивача, 23.02.2011 державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №848/02-2, згідно якого ОСОБА_2 21.02.2002 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а 13.01.2011 внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, що не пов'язано з її банкрутством.
Відповідно до Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.03.2010 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплачена допомога по безробіттю за період з 05.01.2009 по 14.10.2009 у сумі 8271,98 грн та за період з 26.04.2010 по 11.07.2010 на суму 1346,26 грн підлягає поверненню.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу
Вимогами пункту б частини 3 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Відповідно до частини 2 статті 43 та частини 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Вимогами частини 9 та 15 статті 47 вищевказаного Закону передбачено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Судами першої та апеляційної інстанції, встановлено, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_2, зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.02.2002, а 13.01.2011 державним реєстратором було внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 припинила свою підприємницьку діяльність, а отже не відноситься до зайнятого населення.
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Тернопіль залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Тернопіль до ОСОБА_2, третя особа - відділ Державних реєстраторів Тернопільської міської ради про стягнення допомоги по безробіттю - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.