"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/54375/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року
у справі № 2а-8848/10/1470
за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (надалі - ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві Миколаївської області ДПС)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві Миколаївської області ДПС №00012236/0 від 02 грудня 2010 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві Миколаївської області ДПС №00012236/0 від 02 грудня 2010 року.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 20 вересня 2010 року позивач подав до СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві Миколаївської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року. Також позивачем були подані розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість; довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; заява про повернення суми бюджетного відшкодування; розрахунок суми бюджетного відшкодування і розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
На підставі пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в листопаді 2010 року податковий орган провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, який декларувався в період з 1 серпня 2010 року до 31 серпня 2010 року.
За результатами перевірки складено акт №1215/36/14307653 від 19 листопада 2010 року, у висновках якого зазначено порушення позивачем вимог пп.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 99931,05грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування стали наступні обставини.
Відповідач виокремив контрагентів, з якими позивач мав господарські правовідносини в серпні 2010 року та підрахував суму податкового кредиту за кожним з них і суму фактичного сплаченого позивачем податку на додану вартість в розрізі цих контрагентів.
За підрахунками СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві Миколаївської області ДПС сума податкового кредиту позивача за серпень 2010 року склала 1499604,00грн., що збігається із даними податкової декларації, а фактично сплачений податок на додану вартість за цей же період складає 1286845,95грн., що на 99931,05грн. менше ніж заявлено до відшкодування.
Таким чином, відповідач вважає, що бюджетному відшкодуванню підлягає тільки та сума податку на додану вартість, яка увійшла до податкового кредиту того самого місяця, в якому заявлене відшкодування податку, при цьому сума відшкодування повинна збігатись в розрізі контрагентів.
В силу приписів пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті/перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Отже, для визначення розміру бюджетного відшкодування правове значення має податкове зобов'язання звітного періоду та сума податкового кредиту того ж періоду.
Згідно п.1.6 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана/нарахована платником податку в звітному/податковому періоді.
У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної/контрактної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у декларації за серпень 2010 року розрахував суму податкового зобов'язання в розмірі 112827,00грн. і 1499604,00грн. відповідно.
Отже, різниця, яка має від'ємне значення складає 1386777,00грн., а тому за нормами п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає бюджетному відшкодуванню.
Судами зазначено, що вичерпний перелік випадків, коли особа не має права на отримання бюджетного відшкодування було встановлено ст.7 п.7.7. п.п.7.7.11. Закону України «Про податок на додану вартість» і жоден з них не може бути застосований до позивача.
Стосовно посилання відповідача на п.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість чинного на час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість, то судами обґрунтовано зазначено, що вказаною нормою встановлювались лише певні особливості заповнення рядків 22.2 і 23.1 податкової декларації з податку на додану вартість для підприємств суднобудування і літакобудування.
До того ж, в абз.2 п.6 даного Порядку зазначено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється у загальновстановленому порядку, під яким слід розуміти порядок, визначений Законом України "Про податок на додану вартість", а тому вказаний Порядок не встановлюють якихось відмінних від Закону України "Про податок на додану вартість" правил обрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські правовідносини платників податків не завжди закінчуються в тому самому періоді, коли почались, а тому сума податкового кредиту і сума фактично сплаченого податку, тим більш в розрізі контрагентів, можуть не збігатись.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві Миколаївської області ДПС №00012236/0 від 02 грудня 2010 року.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.Вербицька
___________________ О.В.Муравйов