Ухвала від 13.05.2014 по справі 802/1917/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/62951/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року

у справі № 802/1917/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлявторметал» (надалі - ТОВ «Поділлявторметал»)

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Вінницька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2013 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0009571520 від 12 грудня 2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0009571520 від 12 грудня 2012 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Поділлявторметал» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року по податку на прибуток.

За наслідками перевірки складено акт №994/15-1/231/33587480 від 27 листопада 2012 року, у висновках якого зазначено порушення позивачем сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до ТОВ «Поділлявторметал» застосовано штрафні санкції в розмірі 37945,46грн.

Скасовуючи рішення першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, статтею 56 Податкового кодексу України врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

В разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі встановлених повноважень контролюючого органу, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга, подана із дотриманням визначених строків, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Дані положення врегульовані п.56.15 та 56.17 ст.56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням визначених строків давності, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому за змістом п.57.3 ст.57 вказаного Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за визначеними підставами, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, у адміністративній справі №2-а-2639/10/0270 за позовом ЗАТ «Поділлявторметал» до ДПІ у м.Вінниці, ДПА у Вінницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001722300/0, №0001732300/0, №0001752300 та №0001762300 від 10 червня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

За таких обставин, вказані податкові повідомлення-рішення є узгодженими, однак своєчасно не були сплачені позивачем, що слугувало підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового-повідомлення рішення про застосування до позивача штрафних санкцій.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду від 04 червня 2013 року змінено постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Поділлявторметал» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001722300/0 від 10 червня 2010 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001722300/0 від 10 червня 2010 року не є узгодженим.

При цьому, на думку податкового органу оскаржуваним рішенням було застосовано штрафні санкції до позивача за несплату суми зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0001722300/0, №0001732300/0, №0001752300 та №0001762300 від 10 червня 2010 року та жодного розрахунку надано ним не було.

Отже, оскільки податкове повідомлення-рішення №0001722300/0 від 10 червня 2010 року не є узгодженим, то встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновкам суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0009571520 від 12 грудня 2012 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак

Судді: ___________________ О.В.Вербицька

___________________ О.В.Муравйов

Попередній документ
39185086
Наступний документ
39185089
Інформація про рішення:
№ рішення: 39185087
№ справи: 802/1917/13-а
Дата рішення: 13.05.2014
Дата публікації: 13.06.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств