ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9836/14 05.06.14
За позовомПриватного підприємства "Творча майстерня "Престиж"
до1. Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру"
2. Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"
провизнання договорів недійсними та визнання права власності
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Загура В.П., Павленко М.В.
від відповідача 1:Лавринович В.О., Семенець І.І.
від відповідача 2:не з'явився
Обставини справи:
Приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" (надалі - "Підприємство") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (надалі - "Банк") та Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (надалі - "Трест") про договорів недійсними та визнання права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між сторонами договір поруки №216-2010 від 25.06.2010 р. та іпотечні договори від 06.07.2010 р., від 03.11.2010 р., від 28.01.2011 р., були вчинені позивачем під впливом помилки, у зв'язку з чим останній вказує на існування підстав для визнання їх недійсними та визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке було предметом таких іпотечних договорів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.06.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 р. частково задоволено заяву Підприємства про забезпечення позову та заборонено: Банку вчиняти дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та будь-якого іншого обтяження спірного нерухомого майна; органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в т.ч. особам, які виконують функції державного реєстратора прав вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію права власності та інших речових прав на спірне нерухоме майно.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.
В судове засідання представники відповідача 1 з'явилися, подали заперечення на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просять відмовити повністю.
Відповідач 2, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №29606220, своїх повноважних представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час і місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час і місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, то на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, а необхідність у відкладенні її розгляду відсутня.
Клопотання представника позивача - адвоката ОСОБА_9, про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку із необхідністю аналізу матеріалів позову для формування власної позиції судом відхиляється з огляду на те, що матеріали справи містять достатні докази для вирішення справи по суті, а позиція позивача по суті спору була в повній мірі висловлена в судовому засіданні іншим представником позивача - Загура В.П.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
15.06.2010 р. між Відкритим акціонерним товариство "Банк Кіпру" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") та Трестом (позичальник) було укладено кредитний договір №14-257/2010 (надалі - "Кредитний договір") відповідно до умов якого Банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 10 000 000,00 доларів США для завершення будівництва проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1) з 15.06.2010 р. по 14.06.2013 р. зі сплатою Libor (1 місяць) + 12,5%, а позичальник взяв на себе зобов'язання забезпечити погашення кредиту не пізніше 14.06.2013 р., сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі Libor (1 місяць) + 12,5% річних за строковий кредит та Libor (1 місяць) + 17,5% річних у разі порушення строків повернення кредиту.
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення в забезпечення: першої черги на нерухомість, за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корп. 1, м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 16-б, м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 10-б, м. Київ, вул. Прирічна, 13; застави майнових прав по договорам оренди іншої нерухомості, на суму не менше 1 400 000,00 доларів США; застави майнових прав по Проекту будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1); після завершення будівництва Проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1) та оформлення документів на право власності, непродану нерухомість оформити в заставу Банку; передачі права по всім існуючим та майбутнім гарантіям, вимогам по виконанню гарантій та страховим полісам по відношенню до власності на проект та заставленого майна на користь Банку; застави майнових прав по існуючим та майбутнім договорам купівлі-продажу нерухомості в Проекті будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1); застави майнових прав по договору генерального підряду на будівництво та дозвільних документів на Проект (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1); поруки ОСОБА_6; поруки ТОВ "ТМ "Вісак", ПП "ТМ "Престиж". Вищевказані об'єкти забезпечення мають бути оформлені протягом 2 (двох) місяців з дати підписання цього договору.
25.06.2010 р. між Відкритим акціонерним товариство "Банк Кіпру" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") (кредитор), Підприємством (поручитель) та Трестом (позичальник) було укладено договір поруки №216-2010 (надалі - "Договір поруки") за змістом якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі грошових зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.
06.07.2010 р. між Відкритим акціонерним товариство "Банк Кіпру" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") (іпотекодержатель) та Підприємством (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1679, (надалі - "Іпотечний договір 1") відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання Трестом своїх зобов'язань з повернення кредиту за Кредитним договором передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №13), з №1 по №28 (групи приміщень №16) - магазин непродовольчих товарів, загальною площею 861,60 кв.м., які розташовані в м. Києві, Оболонська набережна № 19, корпус 1 (літ. А); квартиру №1 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,60 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв.м.; квартиру №2 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,40 кв.м.; квартиру №3 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,40 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,10 кв.м.; квартиру №4 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,60 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,40 кв.м.; квартиру №5 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 216,60 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 118,30 кв.м.; квартиру №6 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,40 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв.м.; квартиру №7 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,90 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,70 кв.м.; квартиру №8 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 73,30 кв.м.; квартиру №9 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 75,30 кв.м.; квартиру №10 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв.м., яка складається з 3-х жилих кімнат житловою площею 74,70 кв.м.; квартиру №11 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 223,70 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,70 кв.м.; квартиру №12 в будинку №19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,10 кв.м., яка складається з 5-ти жилих кімнат житловою площею 116,00 кв.м.
03.11.2010 р. між Банком (іпотекодержатель) та Підприємством (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №3154, (надалі - "Іпотечний договір 2") відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання Трестом своїх зобов'язань з повернення кредиту за Кредитним договором передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: будівлю дитячого садка (літ. А) загальною площею 1 986,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 10б.
28.01.2011 р. між Банком (іпотекодержатель) та Підприємством (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №205, (надалі - "Іпотечний договір 3") відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання Трестом своїх зобов'язань з повернення кредиту за Кредитним договором передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №62), з №1 по №29 (групи приміщень №60) (в літ.А), відділення банку, загальною площею 777,20 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 26а; нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №14) - офіс №1 (в літ.А), загальною площею 171,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1; нежилі приміщення з №1 по №24 (групи приміщень №13) - перукарня (в літ. А), загальною площею 309,40 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1.
Іпотечний договір 1, Іпотечний договір 2 та Іпотечний договір 3 надалі разом - "Іпотечні договори".
28.01.2011 р. між Банком та Трестом було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору за змістом якого вирішили викласти п. 3.2 Кредитного договору в наступній редакції: "3.2. Забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення в забезпечення: першої черги на нерухомість, за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 19, корп. 1, м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 10-б, м. Київ, вул. Прирічна, 13, м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корп. 1 (літера А), нежилі приміщення з №1 по №24 (групи приміщень №13), м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корп. 1 (літера А), нежилі приміщення з №1 по №23 (групи приміщень №14), м. Київ, вул. просп. Героїв Сталінграду, 26А, (літера А), нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №62), з №1 по №29 (групи приміщень №60); застави майнових прав по договорам оренди іншої нерухомості, на суму не менше 1 400 000,00 доларів США; застави майнових прав по Проекту будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1); після завершення будівництва Проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1) та оформлення документів на право власності, непродану нерухомість оформити в заставу Банку; передачі права по всім існуючим та майбутнім гарантіям, вимогам по виконанню гарантій та страховим полісам по відношенню до власності на проект та заставленого майна на користь Банку; застави майнових прав по існуючим та майбутнім договорам купівлі-продажу нерухомості в Проекті будівництва (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1); застави майнових прав по договору генерального підряду на будівництво та дозвільних документів на Проект (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1); поруки ОСОБА_6; поруки ТОВ "ТМ "Вісак", ПП "ТМ "Престиж".".
Листом №0904-09/7385 від 19.06.2013 р. Банк звернувся до Тресту та Підприємства з повідомленням про порушення умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 4 546 077,82 доларів США та вказував на звернення стягнення за Іпотечними договорами у випадку непогашення наведеної заборгованості.
Спір у справі виник у зв'язку із оспорюванням позивачем дійсності Договору поруки та Іпотечних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Підставою для недійсності оскаржуваних договорів позивачем визначається укладення їх під впливом помилки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.
За змістом узагальнення Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважаємо, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Не має правового значення помилка, допущена при розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Вважаємо, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Як на підставу укладення оскаржуваних правочинів під впливом помилки позивач вказує на те, що при їх укладенні він розраховував на належне виконання Трестом своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині надання забезпечення повернення кредиту в повному обсязі згідно п. 3.2 такого договору, що у випадку задоволення вимог кредитора Підприємством надало б останньому можливість набути права вимоги за укладеними в забезпечення такого кредиту правочинами поруки, застави та іпотеки.
По-перше, із доданого до позову витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.03.2014 р. №18346744 вбачається, що засновниками Підприємства є дві фізичні особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а згідно загальновідомої інформації, наявної в т.ч. в всесвітній системі взаємосполучених комп'ютерних мереж "Інтернет" ОСОБА_6 є (власником) Тресту та на момент укладення оскаржуваних договорів перебував на посаді Генерального директора такого товариства, що не заперечується сторонами.
Тобто, керівництво як позивача, так і відповідача 2 на момент укладення оскаржуваних правочинів фактично здійснювалося за участі однієї і тієї ж особи - ОСОБА_6, що ставить під сумнів твердження представника Підприємства про неможливість передбачення на момент укладення оскаржуваних правочинів того, що Трест не мав наміру в подальшому належним чином виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором в частині надання забезпечення.
По-друге, за змістом п. 3.2 Кредитного договору (в редакції, що була чинна до внесення змін згідно додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р. до Кредитного договору, тобто, до 28.01.2011 р.) зобов'язання Тресту щодо надання Банку забезпечення виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту мало бути виконано протягом двох місяців з дати підписання Кредитного договору, тобто, до 15.08.2010 р.
Відтак, на момент укладення між Підприємством та Банком Іпотечних договорів 2, 3 (03.11.2010 р. та 28.01.2011 р.) позивач не був позбавлений права пересвідчить у виконанні Трестом зобов'язання щодо надання забезпечення повернення кредиту, строк виконання якого настав.
Незважаючи на викладене Підприємством було укладено з Банком Іпотечні договори 2, 3, що спростовує його твердження про істотність обставини невиконання Трестом своїх зобов'язань щодо забезпечення повернення кредиту.
По-третє, за змістом п.п. 2.1, 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Тобто, сам по собі факт неналежного виконання однією із сторін правочину його умов свідчить про наявність підстав для притягнення такої сторони до визначеної відповідальності, а не підстав для визнання такого правочину недійсним, що можливо не інакше як за наслідками встановлення обставин невідповідності його чинним на момент укладення вимогам закону.
Отже, посилання позивача на невиконання Трестом положень п. 3.2 Кредитного договору щодо надання Банку забезпечення повернення кредиту не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним, а судом не встановлено обставин з якими приписи ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають недійсність оскаржуваних договорів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, позивачем не доведено існування обставин (існування на момент укладення оскаржуваних правочинів помилки, яка має істотне значення, чи факту не усвідомлення природи правочинів та прав і обов'язків за ними) з якими положення ст. 229 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання правочину недійсним.
Встановлена судом відсутність підстав для визнання спірних правочинів недійсними свідчить про відсутність правових підстав для задоволення похідних позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на спірне майно.
Більш того, наявною в матеріалах справи ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р. було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 р. у справі №826/18847/13-а за позовом Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" до Головного управління юстиції в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, якою в задоволенні наведеного позову було відмовлено, тобто, суди не знайшли правових підстав для визнання неправомірними дій державних реєстраторів щодо проведення реєстрації за Банком права власності на спірне майно, а відтак, Банк є законним власником спірного майна.
За таких обставин, в задоволенні позову Підприємства з викладених у ньому підстав необхідно відмовити в повному обсязі.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 10.06.2014 р.
Суддя Р.В. Бойко