м. Вінниця
03 червня 2014 р. Справа № 802/1569/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
секретаря судового засідання: Середюка М.А.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: Пічкура Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративний позов
ОСОБА_1
до державного виконавця Замостянського відділу виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Пічкура Юрія Олександровича, Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції
про скасування постанов, -
14 травня 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Пічкура Ю.О. (надалі - державний виконавець, відповідач) про скасування постанови.
Адміністративний позов мотивований тим, що державним виконавцем безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №40257433 від 24.10.2013р. в сумі 80574,48 грн., окрім того, за відсутності підстав у вказаному виконавчому провадженні сформовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2014р. На підставі зазначеного, позивач змушений був звернутись до суду з позовом за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Державний виконавець в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, додатково зазначивши, що оскаржувані постанови винесенні на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до наступного.
Постановою державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 16.10.2013р. у ВП №40257433 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №206/4354/12 та зобов'язано позивача у строк до 23.10.2013р. добровільно відшкодувати на користь ПАТ АКБ «Аркада» заборгованість у сумі 562216,63 грн.
24.10.2013р. відповідачем з підстав невиконання боржником у добровільно наданий строк вимог вказаної постанови, сформовано постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 80574,48 грн.
В подальшому, постановою від 08.05.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на майно позивача, а саме квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.
Оскільки, дані постанови не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та винесенні з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому позивач звернувся до суду з позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (надалі - Закон). На виконання вимог вказаного Закону розроблено Інструкцію про проведення виконавчих дій затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5 (надалі - Інструкція).
Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 17 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Аналогічно вказані норми дублює п.п.3.6.2 п.3.6 р.3 Інструкції.
Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 16.10.2013р. у ВП № 0257433 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №206/4354/12 та зобов'язано позивача у строк до 23.10.2013р. добровільно відшкодувати на користь ПАТ АКБ «Аркада» заборгованість у сумі 562216,63 грн.
Частина 5 статті 17 Закону України закріплює, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Досліджуючи матеріали виконавчого провадження №40257433, долучених у відповідності до протокольної ухвали суду від 03.06.2014р., на предмет дотримання вказаної норми, судом встановлено, що у відповідності до супровідного листа №2123209-37/1, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2013р. направлено на адресу позивача.
Положення ч.1 ст. 31 Закону передбачають, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Тобто, в даному випадку державний виконавець зобов'язаний направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На противагу зазначеному, матеріали виконавчого провадження не містять рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення щодо отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1, крім того, супровідний №2123209-37/1 сформований за відсутності дати відправлення, що унеможливлює сам факт направлення будь-якої кореспонденції на адресу позивача.
В судовому засіданні відповідач зазначив, що ним можливо не направлялась оскаржувана постанова на адресу позивача, в зв'язку з відсутністю фінансування на відправку кореспонденції, а тому, суд вважає, що це є поясненням відсутності рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення
Таким чином, судом встановлено факт не дотримання державним виконавцем обов'язку щодо своєчасного вжиття всіх належних заходів щодо примусового виконання рішення.
Зі змісту ч.1 ст. 28 Закону вбачається, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Положення п.п.4.16.2 п.4.16 р.4 Інструкції передбачають, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.
Отже, державний виконавець має право у випадку не виконання в добровільно наданий термін вимог постанови про відкриття виконавчого провадження стягнути з такого боржника виконавчий збір.
Однак, суд відмічає, що вказане право державний виконавець реалізує з урахуванням моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, у відповідності до п.п.4.1.1 п.4.1 р.4 Інструкції, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Матеріали справи свідчать про те, що постановою про відкриття провадження позивача зобов'язано відшкодувати на користь ПАТ АКБ «Аркада» заборгованість у сумі 562216,63 грн. у строк до 23.10.2013р., тоді як 24.10.2013р. відповідачем сформовано постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 80574,48 грн.
В ході судового розгляду справи встановлено, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано 08.05.2014р. за наслідками ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження про що свідчать розписка про отримання.
Отже, оскаржувану постанову державним виконавцем винесено за відсутності належних доказів про отримання постанови про відкриття провадження.
Вказані обставини свідчать про неможливість застосування інституту щодо стягнення виконавчого збору, з підстав недотримання державним виконавцем обов'язку своєчасного вжиття всіх належних заходів щодо примусового виконання рішення, відтак постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2013р. підлягає скасуванню.
Стосовно позивних вимог щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2014р., судом встановлено наступне.
Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1 ст. 57 Закону).
Арешт на майно боржника, згідно з п.3 ч.2 ст. 57 Закону, може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до п.п. 5.6.1 п.5.6 Інструкції арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 08.05.2014р. відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за якою на майно позивача, а саме квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.
В матеріалах справи наявна заява ПАТ АКБ «Аркада» про повернення виконавчого документа №32 від 30.04.2014р. на підставі якої стягувач просив повернути виконавчий документ №206/4654/12 без виконання.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт, що передбачає ч.2 зазначеної вище норми закону.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, наслідком подання заяви про повернення виконавчого документу є винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу.
Визначаючись щодо заявлених вимог в частині скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2014р., суд виходив з того, що матеріали виконавчого провадження не містять процесуальних документів щодо заяви стягувача від 30.04.2014р., проте дана обставина не може свідчити про безпідставність чи не законність даної постанови.
Крім того, в судовому засіданні позивачем не наведено жодної правової підстави щодо протиправності чи безпідставності оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо в задоволенні вимог щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.05.2014р. необхідно відмовити.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити частково, скасувавши постанову державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Пічкура Юрія Олександровича про стягнення з боржника виконавчого збору від 24 жовтня 2013 року за ВП №40257433, разом з тим відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 11 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163, 167, 186, 254, КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Пічкура Юрія Олександровича про стягнення з боржника виконавчого збору від 24 жовтня 2013 року за ВП №40257433.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя Крапівницька Н. Л.