"22" травня 2014 р. м.Київ К/800/49180/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Донець О.Є.,
Гончар Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,,-
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, в якому просив скасувати рішення від 18 квітня 2013 року №1751376 про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, зобов'язати здійснити державну реєстрацію права приватної власності та видати свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність відмови відповідача в державній реєстрації прав на будинок з посиланням на те, що належним заявником по даній справі є зареєстроване належним чином фермерське господарство, а не фізична особа, оскільки позивач є головою фермерського господарства, яке він створив одноосібно і відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» як фізична особа - засновник фермерського господарства має право облаштовувати житло і споруджувати житлові будинки.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, позов задоволено повністю.
При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із протиправності дій відповідача щодо відмови у державній реєстрації права власності на житловий будинок, оскільки позивач є головою фермерського господарства, здійснює управління справами одноосібно та має право споруджувати, на наданій земельній ділянці для ведення фермерського господарства, житлові будинки.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції Житомирської області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що позивачем до реєстраційної служби не було надано жодного підтвердження того, що він є засновником або членом фермерського господарства, а звернувся просто як фізична особа.
ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 093929 від 20 квітня 2005 року земельна ділянка розміром 4,8944 га, розташована на території Іванівської сільської ради Житомирського району, належить на праві власності ОСОБА_2; цільове призначення земельної ділянки - ведення фермерського господарства.
Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради від 16 грудня 2010 року голові фермерського господарства «Миколай» ОСОБА_2 дозволено будівництво житлового будинку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства.
Відповідно до будівельного паспорта на будівництво житлового будинку фермерського господарства, виданого 18 жовтня 2012 року Житомирською райдержадміністрацією, забудовником цього будинку є ОСОБА_2.
Після завершення будівництва житлового будинку виконавчий комітет Іванівської сільської ради 15 листопада 2012 року прийняв рішення №252 про оформлення права власності ОСОБА_2 на новозбудований житловий будинок по АДРЕСА_1, а рішенням від 21 березня 2013 року присвоїв ОСОБА_2 юридичну адресу вищевказаної земельної ділянки: АДРЕСА_1.
На вказаний житловий будинок ОСОБА_2 Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради видано 01 квітня 2013 року технічний паспорт, відповідно до якого власником будинку зазначено ОСОБА_2
04 квітня 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області зареєструвала декларацію про готовність житлового будинку до експлуатації, у якій замовником вказано фізичну особу - ОСОБА_2
10 квітня 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції з заявою та подав необхідні документи для державної реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок по АДРЕСА_1.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції рішенням від 18 квітня 2013 року № 1751376 відмовив позивачу у державній реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок з посиланням на те, що із заявою звернулася неналежна особа. Відповідач зазначив, що у відповідності до норм ч.1 ст.6 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затверджених документації із землеустрою та містобудування у встановленому законом порядку. Стаття 8 Закону передбачає, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Виходячи з викладеного відповідачем зроблений висновок, що належним заявником у даному випадку може бути зареєстроване належним чином фермерське господарство, а не фізична особа.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Статтями 3, 4 Закону України «Про фермерське господарство», зокрема, передбачено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Як вбачається із ст.1 Статуту фермерського господарства «Миколай», вказане господарство є юридичною особою, створене одноосібно гр.ОСОБА_2, який є головою цього господарства та здійснює управління справами одноосібно.
Відповідно ч.2 ст.5 Закону України «Про фермерське господарство» громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства.
Згідно п.«ґ» ч.1 ст.14 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства відповідно до закону мають право споруджувати житлові будинки.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_2 має право як одноосібний засновник та член фермерського господарства споруджувати житловий будинок на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства.
Відповідно до ч.1 ст.31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.
Відповідно до п.«д» ч.1 ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
За викладеного, враховуючи подання позивачем, як одноосібним засновником фермерського господарства, державному реєстратору усіх необхідних правовстановлюючих документів на підтвердження правомірності будівництва житлового будинку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства, що знаходиться у його власності, введення в експлуатацію будинку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність відмови відповідача у державній реєстрації прав позивача на житловий будинок.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді