"22" травня 2014 р. м. Київ К-31747/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, третя особа - Голова Крюківського районного суду Полтавської області про стягнення невиплаченої суми надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важкої роботи та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, третя особа - Голова Крюківського районного суду Полтавської області про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області на її користь заборгованість по виплаті за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років в сумі 4601,14 грн. та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Полтавській області нарахувати заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 із врахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у розмірі 30% з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років за січень, лютий та березень 2006 року та виплатити таку заборгованість. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 03 лютого 1993 року ОСОБА_2 працює працівником апарату Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Головою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за період січень, лютий та березень 2006 роки видавалися накази про встановлення ОСОБА_2 надбавки за виконання особливо важливої роботи, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у розмірі 30% з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років.
Вказані накази надсилалися до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області для проведення відповідних виплат.
Однак, виплати надбавки за вказаними наказами нараховані та виплачені не були.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 9 цієї статті передбачено, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати працівників апарату органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 13 грудня 1999 року № 2288 (яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268), затверджені посадові оклади керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих судів. Цією ж постановою керівникам судів в межах установленого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників судів відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268 затверджені схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих судів згідно з додатком 47, а також розміри премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи вислугу років, надбавок і доплат, до яких входять виплати зазначені у позові.
Частиною другою даної постанови передбачено, що керівникам органів державної влади надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу та економії коштів на оплату працю.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про судоустрій України» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію, що утворюється і функціонує відповідно до вимог цього Закону. Організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до цього Закону становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій Державної судової адміністрації України щодо відмови у виплаті щомісячної премії та надбавки за виконання особливо важливої роботи, встановлених наказами голови суду відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, відсутність коштів у державному бюджеті не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки це є порушенням права ОСОБА_2 на її належне матеріальне утримання.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності позовних вимог про стягнення з Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області заборгованості по виплаті надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року, оскільки накази відносно ОСОБА_2 про встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, головою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області до ТУ ДСА в Полтавській області не направлялись.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2010 року №21-399во10.
Також, колегія суддів вважає правомірною відмову судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки позивач не надала суду належних обґрунтувань та доказів спричинення їй моральної шкоди відповідачем, а лише вказала її розмір.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, третя особа - Голова Крюківського районного суду Полтавської області про стягнення невиплаченої суми надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важкої роботи та відшкодування моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко